Центральна спілка споживчих товариств україни (укоопспілка) Кіровоградський кооперативний коледж економіки і права

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової комісії гуманітарної та суспільно-економічної підготовки

Протокол № 1 від .08.2013р.

Голова циклової комісії

_____________ Синенко О.Б.

Спеціальність: 5.03040101 "Право" Курс IIІ

Дисципліна: "Діловодство в юридичній практиці"

Тема дисципліни. Сучасні вимоги до складання та оформлення документів, що мають юридичну силу

Семінарське заняття №2

Тема. Офіційно-діловий стиль сучасної української мови та сфери його застосування

План

1. Головні ознаки офіційно-ділового стилю.

2. Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації:

- законодавчий;

- дипломатичний;

- юридичний;

- адміністративно-канцелярський.

Література

1. Стефанчук Р.О. Правове письмо. – Київ, 2009.

Ключові поняття

Головні ознаки офіційно-ділового стилю; підстилі офіційно-ділового мовного стилю

Рекомендовані реферати 1. Головні ознаки офіційно-ділового стилю. 2. Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації: - законодавчий; - дипломатичний; - юридичний; - адміністративно-канцелярський.

Питання для актуалізації пізнавальної діяльності студентів

1. Які документи відносять до ділових?

2. Що таке реквізит?

3. Що таке формуляр зразка?

4. Який склад реквізитів та їх розташування встановлює формуляр зразок?

5. Що таке бланк?

6. Що таке рубрикація?

7. Що таке абзац?

8. Що таке текст?

9. Які частини виділяють в тексті?

10. Що таке трафарет?

11. Що таке анкета?

12. Що таке таблиця?

1. Головні ознаки офіційно-ділового стилю.

Діловий стиль – це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державами, організаціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.

Офіційно-діловий стиль виконує три основні функції:

1. вплив,

2. 2) повідомлення,

3. 3) спілкування.

До найхарактерніших рис цього стилю належать:

1) високий ступінь стандартизації мовних засобів (стандартизація виявляється: а) у широкому вживанні усталених словесних формул, напр.: з метою, у зв’язку, відповідно до, згідно з... Це спрощує і полегшує процес складання окремих видів документів; б) у повторюваності тих самих слів, зворотів, конструкцій, форм);

2) виразна логізація викладу;

3) майже цілковита відсутність емоційності та образності;

4) широке використання безособових і наказових форм;

5) лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні;

6) характерна й «своя» «канцелярська» лексика, що вже не використовується майже в інших сферах комунікації через свою «архаїчність», або специфічне стильове забарвлення, напр.: вищезгаданий, нижчепідписаний, вищезазначений, нижчевідзначений, пред’явлений, засвідчити, чинність, дієздатний, покараний, ухвала тощо;

7) застосовується особлива термінологія (ця термінологія відрізняється від наукової: вона менш штучна, менш точна, більшою мірою змінна і загальнозрозуміла). Використовується офіційно-ділова та юридична термінологія, запозичення, інтернаціональна лексика;

8) використовуються специфічні синтаксичні конструкції, зокре-ма кліше (тобто сталі формули, закріплені за певними ситуаціями: високі договірні сторони, укладання угоди);

9) для чіткішої організації тексту запроваджується поділ на пара-графи, пункти, підпункти;

10) у дипломатичній, а тепер і в офіційній сферах спілкування часто використовуються і титулування, напр.: пан, пані;

11) неозначена форма та наказовий спосіб дієслів;

12) іменний присудок переважає над простим дієслівним;

13) наявні характерні описові дієслівно-іменні штампи та озна-чальні словосполучення з іменником у формі родового відмінка у функції означення;

14) найхарактерніші для цього стилю речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо);

15) уживаються, звичайно, і складні речення з сурядним та підрядним зв’язками, з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями;

16) велику питому вагу мають розщеплені присудки (ведеться розслідування, провадиться набір), а також присудки, виражені дієсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості (організовує, застосовує, розглядають);

17) відсутність індивідуальних авторських рис;

18) членування складної синтаксичної конструкції на абзаци;

19) стандартизація, стереотипність граматичних засобів;

20) стабільність форми викладу тощо.

Учені вказують основні риси офіційно-ділового стилю: точність, об’єктивність, конкретність, загальнозрозумілість.