2

Курсова робота

Використання музично - дидактичних ігор

на уроках музичного мистецтва

як засіб розвитку творчої активності школярів

Зміст

Вступ

Розділ І. Використання музично - дидактичних ігор

на уроках музичного мистецтва.

1. Музичні здібності:структура,зміст.

2. Дидактичні ігри в початковій школі:їх види і класифікація

Розділ ІІ.Розвиток музичних здібностей за допомогою дидактичних ігор.

2.1 Дидактичні ігри для розвитку метро-ритму.Види ігор.

2.2Дидактичні ігри для розвитку звуковисотного відчуття.Види ігор.

2.3Дидактичні ігри для розвитку ладового відчуття. Види ігор.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Одним з дійових засобів естетичного виховання людини є музика.

Музика - це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову. Музика починається там, де закінчується слово. І якщо словом обмежується проникнення вихователя в потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й глибше проникнення - музика, виховання не може бути повноцінним.

Музичне мистецтво в школах - не тільки навчальний предмет, а й могутній засіб виховання, який має надати емоційного й естетичного забарвлення всьому духовному життю людини. Пізнання світу почутті неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й одержувати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури.

У школі закладаються основи музичної культури. Навчаючи дітей співу, виховуючи в них активний, жвавий інтерес до музики, сповненої глибокого змісту, здатної пробудити в людині прекрасні піднесені почуття, школа стає одним з осередків масової музичної культури в нашій країні.

Навчаючи дитину, ми не знаємо, ким вона стане в майбутньому: вченим чи лікарем, трудівником чи вчителем. Але кожен з наших учнів обов’язково відвідуватиме картинні галереї і концерти, театральні вистави, слухатиме музику, якщо змалку навчити їх спілкуватися з мистецтвом, розуміти музику. І в цьому - велика роль надається вчителеві. Він покликаний навчити дітей розуміти музику, не тільки слухати її, а й чути, наочно показати своїм вихованцям зв’язок музичного мистецтва з життям, його моральне значення.

Саме тому тема «Використання музично - дидактичних ігор на уроках музичного мистецтва як засіб розвитку творчої активності школярів» надзвичайно актуальна на сучасному етапі. Це і зумовило вибір теми курсової роботи.

Об'єкт дослідження -- процес музичного розвитку школярів.

Предмет дослідження -- дидактична діяльність як засіб музично-естетичного виховання молодших школярів.

Мета дослідження -- теоретичне обґрунтування та розкриття основних методів дидактично-ігрової діяльності на уроках музики та в позакласних формах роботи, виявлення впливу методів активізації музичної діяльності молодших школярів та розвиток творчої активності.

Відповідно до мети дослідження визначені наступні завдання :

1. Провести теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми.

2. Дослідити розвиток методів активізації в педагогіці та музиці.

2. Шляхом теоретичного аналізу визначити поняття "творча гра" та розкрити його змістовну сутність.

3. Систематизувати види творчих та дидактичних ігор, розкрити методику їх впровадження у навчально-виховний процес.

При розв'язанні поставлених питань використовувались методи дослідження:

• вивчення і аналіз літературних джерел та учбово-методичної документації;

• спостереження за творчою діяльністю учнів;

• педагогічний експеримент;

• узагальнення.

Розділ 1. Використання музично - дидактичних ігор на уроках музичного мистецтва .

1.1Музичні здібності: структура,зміст.

Музичні здібності – це індивідуальні психологічні властивості людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики, здатність до навчання в галузі музики. В тій чи іншій мірі музичні здібності проявляються майже в усіх людей. Музичні здібності які яскраво виражені, індивідуально проявляються називають музичною обдарованістю.

Музичні здібності по Теплову можна розділиться на дві групи:

-технічні (гра на музичному інструменті або спів)

-слухові (музичний слух).

Музичні здібності являють собою відносно самостійний комплекс індивідуально-психологічних властивостей. Іноді сукупність музичних здібностей позначають загальним поняттям "музичність". За визначенням Б.М. Теплова, музикальність є комплекс індивідуально-психологічних особливостей, потрібних для занять музичною діяльністю і в той же час пов'язаних з будь-яким видом музичної діяльності. Коли ми говоримо про музичні здібності, то маємо на увазі звичайно "кількісний аспект", поняття "музичність" відображає "якісний аспект" психологічної взаємодії людини і музики.

Поняття "музичність" має різні, хоча і взаємопов'язані значення. Ми відносимо дане поняття насамперед до особливого властивості, якості сприйняття, переживання чи виконання музики. Крім того, музикальністю називають індивідуально-психологічну характеристику особистості, яка виражається в інтуїтивній глибині і тонкощі емоційного переживання сенсу музики, здатності передавати його в інтонуванні, у виконавській інтерпретації музичних творів. І в цьому плані музикальність виступає одним із синонімів музичної обдарованості.

С. І. Науменко включає до структури музикальності:

- слух (ритмічний, гармонічний, мелодичний),

- творчу уяву,

- чуття цілого,

- емоційність.

На основі аналізу музичного сприйняття, мислення, зображень, емоцій, слуху, ритму С.І. Науменко виділила три види музикальності:

- емоційно-образний,

- раціональний,

- репродуктивний.

Вони відповідають класичному уявленню про типи найвищої нервової діяльності та можуть бути використанні у науково практичних цілях.

Ю. А. Цагареллі, у структурі музикальності майже як і С.І. Науменко виділяє музичний слух, музично-ритмічну здібність, емоційну чуттєвість щодо музики, музичну пам’ять, музичне зображення, музичне мислення.

Структура музично-ритмічних здібностей, по Ю. А. Цагареллі, включає три рівні: сенсорно-перцептивний, представлений та мисленевий, структура музичного слуху – два перших рівні. Очевидно та логічно у структурі музичного слуху виділити мисленє вий рівень. “Гармонічний слух займає більш високий ієрархічний ступінь, ніж ладовисотний”. Хоча Б. М. Теплов блискуче відмічає, що гармонійний слух “має такі ж основи, що і мелодійний: ладове чуття та музичні слухові представлення”, він же підкреслив, що гармонійний слух “являє собою подальший ступінь розвитку музичного слуху”. Займаючи у зміненій, розвинутій структурі музикальності більш високий ієрархічний ступінь (за Ю. А. Цагареллі), він все ж таки, на наш погляд, не входить у ядро музикальності, яке поєднує і творців, і слухачів. Музикальність розуміється більшістю дослідників, як своєрідне поєднання здібностей та ємоційних сторін особистості, які проявляються у музикальній діяльності. Значення музикальності дуже велике не тільки в єстетичному та моральному вихованні, але й у розвитку психологічної культури людини. “Включаючись у розвиток особистості у цілому, викликаючи постійне переживання музичних образів, музикальність зміцнює ємоційно вольовий тонус людини, допомогає їй оволодіти дуже важливою для психологічного розвитку формою активного ємоційно -творчого пізнання”. Здібності, які входять у “ядро” музикальності (ладове відчуття, здібність довільно користуватись музично слуховими уявленнями, музично ритмічне чуття), є спеціальними, необхідними для успішного оволодіння музичною діяльністю ( у порівняння з іншими видами діяльності), у той же час “загальні” по відношенню до всіх видів діяльності здібності необхідні. Питання про структуру музикальності та музичної обдарованності не вирішені остаточно. Дослідники, які пропонують розширити “ядро” музикальності, збільшують перелік спе ціальними здібностями такими які не є, з одного боку, спе ціальними музичними, а з іншого – “загальними” по відношенню до всіх видів діяльності (наприклад, “чуття цілого”, творча уява). Безперечно, якість творчого уявлення (С. І. Науменко), швидкість та оригінальність музичного мислення (Ю. А. Цагареллі) відіграють суттєву роль у слуханні музики, однак навряд можливо вважати людину не музикальною, яка має ввсього “набору” потрібних якостей та не володіє “швидкістю музичного мислення”.

Структура музичних здібностей

Рівні здібностей

Музичні здібності вивчаються психологами більше 150 років. Проте до цих пір немає єдиної точки зору на їх природу, структуру, на утримання основних понять, за допомогою яких психологи описують музичні здібності і обдарування.

Наприклад, деякі музичні здібності прийнято позначати в термінах, пов'язаних з назвами сторін та елементів музичної мови (звуковисотний, тембровий слух, відчуття ладу, гармонійний і мелодійний слух і т.п.). Іноді їх також позначають у термінах психічних процесів і явищ (слухові здібності, мнемічні, рухові, афективні і т.п.). У різних країнах дослідники, педагоги-музиканти називають серед музичних здібностей різні властивості слуху і різні психічні функції. Наприклад, Н.А. Римський-Корсаков відносив до музичних здібностей ритмічний і гармонійний слух, слух ладу і слух ладу, архітектонічний слух, почуття темпу і почуття розміру, почуття тональності і т. п. Б.М. Теплов відзначав відчуття ладу, здатність до слухового поданням, почуття ритму. Американський психолог К. Сішор вважав, що в основі будь-яких музичних здібностей лежить здатність людини розрізняти звуки по висоті, тембру, гучності і тривалості: від чутливості слуху до висоти і тембру залежить сприйняття мелодії та гармонії, а також всіх можливих варіацій музичної висоти. Не менш важливим Сішор вважав музичне уяву, яке може бути розвинене в процесі навчання, хорошу музичну пам'ять і "музичне почуття" (тобто єдність музикальності і творчих здібностей).Остання включає в себе не тільки естетичний досвід, але і "творче відчуття", яким воно існує у композитора. Німецький психолог Г. ревеш включав до складу музичних здібностей відносний слух, відчуття акорду (відтворення акорду в основному положенні й з зверненнями, відчуття ступеня консонантного співзвуччя і відчуття тональності), здатність виконання напам'ять знайомих чи заданих мелодій, творчу фантазію. І це тільки деякі приклади розбіжностей у поглядах на музичні здібності. До того ж у різних мовах існують свої терміни для опису музичних здібностей і властивостей особистості, які неможливо перевести однозначно на інші мови (наприклад, відчуття ладу, або tonal memory).

Кожен варіант структури музичних здібностей, що виділяється музикантами або психологами, містить у собі зерно істини, відображає до певної міри об'єктивний стан справ.