Сутність використання начерків та ескізів на заняттях трудового навчання
У світлі сучасних вимог до освіти переважна установка на формування в учнів деяких уніфікованих практичних умінь, що від класу до класу удосконалюються, уже не є достатньою. Сучасні уроки трудового навчання повинні бути засобами розвитку в учнів сфери почуттів, естетичного смаку, розумових і творчих здібностей – тобто забезпечувати загальний розвиток. Творчість зумовлює всі дії дитини, що робить її оригінальною в усіх життєвих проявах : спілкуванні, іграх, малюнках, праці – там, де вона вносить щось своє.
Детальне вивчення побудови ескізів та начерків на уроках трудового навчання дає можливість учням розвивати власні особистісні якості. В творчій роботі над виробом учень виходить із цілого, яке він зорово графічно матеріалізує в ескізах, начерках.
Графіка – це малюнок, що виконується на папері чи картоні за допомогою олівця, пера, вуглю, пензля, тощо.
Як відомо, зображення малюнків може забирати багато часу, а можуть виконуватись і "на – швидку". Саме до малюнків "на - швидку" відносяться ескізи, начерки.
Джордже Вазарі пише: Ті, що зображуються злегка і ледь намічаються пером чи чим – небудь іншим, називаються начерками. Це попередній вид малюнків, виконаних для того, щоб віднайти положення фігури і композицію виробу, відображуючи задум”.
Ескіз – майже синонім малюнку "з уяви". Виконуючи ескізи і начерки на уроках трудового навчання учні різносторонньо розвиваються. Так як об’єкти проектування різні ( силует, стиль, фасон), то і передачі їх задуму відповідно різні у кожного учня. Саме це і є його художнім проявом – він мислить вільно, фіксуючи свої задуми в малюнку, проявляючи себе в роботі.
Ескізи та начерки виконують функції:
- навчально – пізнавальну, коли рисунок є засобом вивчення об’єкту і накопичення професійних знань і вмінь;
- творчу, з точки зору засобів реалістичного вираження творчого задуму.
Ці дві функції органічно пов’язані і являють собою єдинство. Ескізів і начерків може бути десятки, сотні.
В залежності від задуму, характеру і силуету моделі, її оздоблення, фактури матеріалу учнем обирається не тільки певна техніка, а й спосіб виконання начерку. Широко використовуються такі способи малювання ескізів та начерків: лінія, лінія і штрихи, схематична побудова, тональна побудова. В начерку все – і штрих, то короткий, що переходить в точку, то довгий, що іде по всій формі, і ламані, розміщені в складках тканини, і криві – все слугує поставленому завданню. Різка зміна малопомітних і чітких штрихів, м’які переходи границь форм, поєднання з фоном передають відчуття образу.
Будь – який малюнок виконується за допомогою лінії і тону. Передача предмету здійснюється завдяки закономірностям перспективи й світлотіні. Говорячи про лінію як про першооснову будь – якого малюнку слід сказати, що нею, то плавною, то контурною, можливо передати найскладнішу форму. За допомогою ліній створюються форми об’єктів, пропорції. Форма кожного об’єкту визначається будовою, в основу якої покладено те чи інше геометричне тіло чи їх поєднання. Це відноситься і до будови людського тіла, його частин. В залежності від вибраного способу виконання начерку він може починатися з осьових чи середніх ліній, вказуючи на положення моделі для кращої передачі ідеї одягу, штрихами – щоб передати легкість чи важкість тканини.
Процес побудови ескізу складається з декількох етапів:
Вибір просторового розміщення, форми і силуету, величини.
Тонкими, ледь помітними лініями окреслюється контур моделі і основні деталі, зберігаючи пропорції і композиційне вирішення.
Уточнення основних ліній.
Тональне надання форми.
Підмальовка елементів моделі.
Доцільно виконувати декілька начерків і ескізів моделі.
Ескізування – це проміжна стадія проектування, а сам ескіз – ще не остаточно обрана модель. Все залежить від рівня розвитку творчих здібностей учня, його можливостей. Адже для кращої передачі задуму в ескізі чи начерку їх можна виконувати не тільки простим олівцем, використовуючи закони світлотіні, а і в кольорі .
Мета вивчення побудови ескізів та начерків ґрунтується на розвитку в учнів уваги до їх творчих здібностей, закріпленні її в процесі індивідуальної творчої діяльності; ознайомленням зі специфікою технології виготовлення ескізів та начерків з урахуванням можливих інструментів; навчити учнів володінню основними техніками виготовлення ескізів та начерків; спонукання морально – етичного розвитку учнів; закріпленні в учнів основ етики спілкування завдяки веденню в навчальний процес інтерактивних методик.
Взагалі творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню нею суспільно - історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі.
Що стосується мотивів творчої діяльності учнів при виконанні ескізів та начерків, то необхідно правильно сформувати мотиваційну сферу навчання, спрямованість на творчу діяльність, прагнення до реалізації себе в цьому виді діяльності, усвідомлення користі, зручності й краси праці, радість від творчого процесу. До емоційного компонента відносять: кольорове сприйняття, інтерес, нахили, відчуття гармонії, емоційне сприйняття об’єкта: подив, радість, сум, добро, зло тощо.
Як відомо, творчість є якісно новою, вищою сходинкою будь - якої діяльності. Тому в основі її опанування лежать психічні процеси та утворення, які сприяють успішному оволодінню будь - яким видом діяльності. При цьому потрібно враховувати i ступінь сформованості особистісних якостей, схильностей, інтересів, мотивів діяльності, захоплень, працелюбності, волі, здібностей тощо.
Як підтверджують дослідження психологів, визначальну сторону в розвитку учнів у процесі навчання виконанню начерків та ескізів обумовлює ускладнення знань i способів діяльності. У ході навчання постійно змінюються різні види діяльності учнів, відбувається нагромадження i зміна способів та вмінь виконувати усе більш різноманітні дії, удосконалюються знання та уявлення, формуються нові мотиви та інтереси. Серед усієї розмаїтості цих змін психологи виділяють найбільш загальні i визначальні властивості: особиста спрямованість, психологічна структура діяльності, рівень розвитку механізмів мислення. Слід також розвивати зорову пам'ять та вміння оцінювати зорові враження, творчу уяву, зорове сприйняття, цілеспрямованість дій, уміння змінювати їх залежно від зміни мети, уміння співвідносити, синтезувати абстрактне і конкретне знання.
Формуванню зазначених властивостей особистості повною мірою сприяють уроки обслуговуючої праці, на яких учні під впливом навколишнього предметного середовища й у результаті спеціального навчання оволодівають спеціальними знаннями й уміннями виконанню ескізів та начерків .
Ескіз і порядок його виготовлення у предметі
"креслення"
Ескізом називається креслення, виконане без застосування креслярських інструментів і без точного дотримання масштабу, але обов'язково із збереженням пропорціональності між окремими частинами предмета. Ескізи служать звичайно основою для виконання за ними креслень. Іноді деталь можна виготовити безпосередньо за ескізом.
Ескізи широко застосовуються у виробничих умовах при ремонті устаткування. В цьому випадку ескіз складається з реально існуючих деталей і називається ескізом з натури.
При проектуванні нових машин готують проектні ескізи, що відбивають конструктивні задуми авторів (інженерів, раціоналізаторів).
Для ескізів користуються папером у клітку, а не міліметровкою. Клітки допомагають проводити прямі лінії, додержувати проекційного зв'язку між зображеннями і витримувати пропорціональність окремих частин зображуваного предмета. Ескізи зручніше креслити м'яким олівцем (М або 2М).
При виготовленні ескіза всі співвідношення частин предмета визначають тільки на око. Для прискорення роботи дозволяється циркулем проводити кола і дуги, щоб потім обвести ці лінії від руки. Ескіз повинен бути чітким і розбірливим. Ступінь зменшення або збільшення зображення на ескізі порівняно з величиною предмета встановлюється залежно від величини і складності зображуваного предмета, а також від формату аркуша паперу.
Кількість виглядів на ескізі (як і на кресленні) повинна бути якнайменшою, але достатньою для того, щоб мати повне уявлення про предмет (деталь); на ескізі між зображеннями треба додержуватись (на око) проекційного зв'язку.
Послідовність виконання ескіза. Раніш ніж почати виготовлення ескіза треба:
1) ознайомитись з формою деталі, тобто уважно оглянути деталь зовні і зсередини, виявити всі отвори, заглиблення і т. п. при цьому уявно розчленити деталь на прості геометричні тіла;
2) з'ясувати, які вигляди необхідні і достатні для зображення деталі;
3) з'ясувати головний вигляд деталі. Треба, щоб головний вигляд давав найповніше уявлення про форму деталі.
Після цього можна починати виготовлення ескіза. На фігурі 68 показано послідовність виконання ескіза, що складається в даному прикладі з шести стадій.
Перша стадія (фіг. 68, а). На форматі аркуша стандартного розміру нанесена рамка ескіза і виділено місце основного напису (кутового штампа). Потім намічено положення кожного зображення і проведені осьові лінії.
Друга стадія (фіг. 68, б). Тонкими лініями обмежені у вигляді прямокутників граничні обриси кожного зображення.
Третя стадія (фіг. 68, в). Зображено видимі контури виглядів спереду, зверху і зліва.
Четверта стадія (фіг. 68, г). Обведено лінії видимих контурів, після чого зображення доповнено лініями невидимих контурів. Зауважимо, що при обведенні ліній ескіза треба намагатися додержувати на око тих самих співвідношень товщин ліній, як і для креслення.
П'ята стадія (фіг. 68, д). Нанесено виносні, розмірні лінії і стрілки.
Шоста — остання стадія (фіг. 68, е). Нанесено розмірні числа, які дістали в результаті обміру деталі.
На закінчення заповнюють основний напис (кутовий штамп), тобто вказують назву деталі, матеріал, з якого вона виготовлена, і інші відомості.
