17. Порядок затвердження звіту про виконання бюджету держави.

Звіт про виконання Державного бюджету складає центральний апарат Державного казначейства (Міністерство фінансів). Звіт про виконання Державного бюджету подає Президент України Верховній Раді у вигляді письмового звіту. До звіту додаються пояснення по всіх відхиленнях від затвердженого Закону про Державний бюджет України по доходах і видатках. Оформлення звіту про виконання Державного бюджету здійснюється згідно з правилами, які затверджені Законом “Про бюджетну систему”, та іншими законодавчими актами. Президент представляє звіт на засіданні Верховної Ради. На сесії з питання про виконання Державного бюджету України доповідає міністр фінансів.

Протягом двох тижнів після цього постійні комісії розглядають звіт і готують висновки. Звіт про виконання Державного бюджету повинен бути розглянутий не пізніше 1 травня. На засіданні Верховної Ради заслуховуються висновки постійної комісії з питань бюджету та інших постійних комісій.

Після розгляду Верховна Рада затверджує звіт про виконання Державного бюджету. Постанова Верховної Ради про звіт про виконання Державного бюджету України публікується в засобах масової інформації.

Звіт про виконання республіканського бюджету АРК і місцевих бюджетів складають відповідні фінансові органи. Постійні комісії Верховної Ради АРК і відповідних Рад народних депутатів розглядають звіти і готують заключення та подають їх на затвердження. Звіти затверджують Верховна Рада АРК і відповідні Ради народних депутатів. Рішення публікуються для загального ознайомлення.

Звіт про виконання Зведеного бюджету України готує центральний апарат Державного казначейства на підставі звітів про виконання всіх бюджетів, які діють у державі. Зведений бюджет надсилають до Верховної Ради. Загальні показники публікуються.

18. Сутність і призначення фін. Контролю, його види, форми і методи.

Фінансовий контроль - комплексна і цілеспрямована фінансово-правова діяльність органів фінансового контролю або їх підрозділів чи представників, а також осіб, уповноважених здійснювати контроль, що базується на положеннях актів чинного законодавства. Він полягає у встановленні фактичного стану справ на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності і спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів з метою ефективного соціально-економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових правовідносин.

Фінансовий контроль передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх достовірності, законності, доцільності і ефективності.

Залежно від суб'єктів, які здійснюють контроль, розрізняють загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосподарський, громадський і аудиторський бюджетний контроль.

1,Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяється на:

- попередній;

- поточний;

- наступний (ретроспективний).

2, за інформаційним забезпеченням фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний.

3, залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта фінансового контролю фінансовий контроль поділяється на види: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

4,за відношенням до власника фінансовий контроль поділяють на внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський.

Форми здійснення фінансового контролю:

- ревізії;

- аудит;

- тематичні перевірки;

- камеральні перевірки;

- фінансові експертизи;

- службове розслідування;

- слідство.

Метод фінансового контролю - це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій.

Загальнонаукові методичні прийоми і способи фінансового контролю включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Специфічні методичні прийоми фінансового контролю включають прийоми, вироблені практикою контрольно-ревізійної роботи на основі досягнень економічної науки. Специфічні методичні прийоми і способи фінансового контролю використовують для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних перевірок.

Їх класифікують за двома групами: а) методичні прийоми фактичного контролю; б) методичні прийоми документального контролю.