3. Поняття та особливості фінансово-процесуального примусу
Ознайомившись у попередніх пунктах нашої доповіді із примусом, як загальною категорією та фінансово-правовим примусом, як явищем фінансового права виявляється необхідним дослідження ще одного виду примусу, а саме фінансово-процесуального. Ознайомившись із доробками фінансово- правової науки доречно сказати що не всі науковці у своїх роботах виділяють оремо такий вид примусу. Тому звертаємося до робіт Ровинського Ю. О. та Коваль Д. О., Касьяненка Л.М., які все ж виділяють його у фінансовій доктрині.
Ровинський Ю.О. визначає фінансово-процесуальний примус як регламентований нормами фінансового права вплив державних та спеціально уповноважених органів державної влади на поведінку суб’єктів фінансово-правових відносин шляхом застосування до них у встановленому процесуальному порядку примусових заходів організаційного характеру, пов’язаних з настанням для них негативних наслідків, з метою припинення, недопущення та запобігання фінансовим правопорушенням[9, c. 22, 23].
На думку Коваль Д.О., фінансово-процесуальний примус можна визначити як регламентовану процесуальними нормами фінансового права діяльність державних, спеціально уповноважених органів по утворенню, розподілу, використанню грошових фондів держави і місцевого самоврядування, а також по здійсненню контролю з метою встановлення законності й ефективності фінансових операцій[7, c. 9].
Фінансово-процесуальний примус регулюється фінансово-правовими нормами, які закріплюють вичерпний перелік заходів примусу, підстави і порядок їх застосування. Він спрямований на забезпечення дотримання фінансової дисципліни. Законодавець у фінансово-правових нормах визначає коло суб’єктів примусу ( коло владних суб’єктів) та їх компетенцію, підстави для застосування суб’єктом заходів примусу, закріплює ознаки ( склад порушень), за наявності яких застосовуються примусові заходи, встановлює, які примусові заходи і в якому розмірі можуть бути застосовані за наявності законних підства, регламентує порядок застосування примусових заходів, саме таким є фінансово-процесуальний примус за твердженням Касьяненка Л.М. [5, c. 79]
Заходи фінансово-процесуального примусу визначаються Саттаровою Н.А., як специфічна група заходів державного примусу в сфері мобілізації грошових коштів, створення фінансових фондів, витрачання грошових коштів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій. Зазначені заходи застосовуються у відповідності з передбаченим законом процесуальному порядку органами державної влади з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня старанності і підтримання фінансової дисципліни [10, c. 15-17].
Для обґрунтування фінансово-процесуального примусу як інституту фінансового права слід відзначити, що система державного примусу у сфері фінансової діяльності держави (разом із заходами фінансової, адміністративної і кримінальної відповідальності) включає також інші правові засоби – заходи процесуального примусу, передбачені фінансовим (бюджетним, податковим, валютним), адміністративним законодавством.
Заходи фінансово-процесуального примусу – це специфічна група заходів державного примусу в сфері мобілізації коштів, створення фінансових фондів, витрати коштів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій [7, c. 9].
Заходи процесуального примусу у сфері публічних фінансів застосовуються уповноваженими органами державної влади в чіткій відповідності з передбаченим законодавством процесуальним порядком щодо зобов’язаних осіб з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня виконання та підтримки фінансової дисципліни. На відміну від інших процесуальних заходів, що використовуються у сфері публічних фінансів, їх застосування супроводжується додатковими обтяженнями організаційного характеру [9, c. 23].
Фінансово-процесуальний примус відрізняється складною юридичною конструкцією, розмаїтістю примусового впливу й наслідків.
У зв'язку із цим, уявляється необхідним класифікувати процесуальні заходи фінансово-правового примусу. Така класифікація поряд з каральними санкціями відображає в системі фінансово-процесуального примусу заходи забезпечувального (наприклад, ті які ставляться до категорії способів забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів), відбудовного (заходи примусового стягнення штрафів, пені та недоїмки), попереджувального характеру (наприклад, попередження про неналежне виконання бюджетного процесу).
Всі ці заходи фінансово-процесуального примусу у свою чергу можна
класифікувати залежно від сфери застосування на бюджетні, податкові й валютні.[6, c. 111, 112].
Слід розмежовувати заходи фінансово-процесуального примусу й заходи фінансово-правової відповідальності. Якщо підставою для притягнення до фінансово-правової відповідальності завжди є факт здійснення фінансового правопорушення, то застосування заходів фінансово-процесуального примусу пов’язується з протиправною поведінкою не в усіх випадках.
Існування фінансово-правового та фінансово-процесуального примусу є свідченням дії методу владних приписів у фінансово-правових відносинах, який характерний для всіх галузей публічного права. Відмітною особливістю фінансово-правового й фінансово-процесуального примусу є безспірний порядок їх застосування. До суб’єктів фінансового права може бути застосований фінансово-правовий примус у вигляді фінансово-правових санкцій, які поділяються на два види: правопоновлювані (пеня, яка може стягуватися, наприклад, податковим органом на підставі закону із платника, який пропустив строк сплати податку) і штрафні.
Фінансово-процесуальний примус у практичній діяльності проявляється в застосуванні конкретних процесуально-примусових заходів. Він завжди пов'язаний з певними правовими обмеженнями організаційного й майнового характеру. Примусові заходи застосовуються уповноваженими органами відповідно до прийнятих ними рішень, у передбаченому законом процесуальному порядку відносно зобов'язаних осіб [6].
Примусові заходи на думку вченої Коваль Д.О., запропоновано класифікувати на превенційні, припиняючі, забезпечувальні або відновлювальні в залежності від змісту фінансової діяльності держави.
Отже, формою прояву фінансово-процесуального примусу є безпосередній вплив на зобов’язаного суб’єкта з метою досягти реалізації покладеного на нього процесуального обов’язку. Заходи фінансово-процесуального примусу визначено як специфічну групу заходів державного примусу у сфері мобілізації та витрачання грошових фондів для ефективного виконання державою своїх завдань і функцій, а також у сфері фінансового контролю. Вказані заходи застосовуються в передбаченому законом процесуальному порядку органами державної влади з метою створення умов для виконання покладених на них завдань, а також забезпечення належного рівня підтримки фінансової дисципліни [9, c. 23, 24].