Лекція № 9 Тема. Українська Народна Республіка. Гетьман п. Скоропадський. Директорія унр План

1. Прихід до влади більшовиків у Росії. Реакція на ці події в Україні.

2. Третій універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР).

3. Початок війни Радянської Росії з УНР. Четвертий універсал УЦР. Проголошення незалежності УНР.

4. Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави.

5. Утворення Директорії. Відновлення УНР. Отаманщина.

Основні терміни і поняття: агресія, ультиматум, війни Радянської Росії з УНР, національно-персональна автономія, сепаратний мир, окупація, переворот, гетьманат, федеративна грамота, Директорія, Трудовий конгрес, УСРР, Друга війна Радянської Росії

проти УНР, продрозкладка, військово-політичний союз радянських республік.

Основні дати: 7 листопада (25 жовтня)* 1917 р. — більшовицький переворот у Петрограді; 29—30 жовтня 1917 р. — збройна боротьба в Києві між більшовиками і військами КВО; 31 жовтня 1917 р. — перехід влади в Києві до УЦР; 7 листопада 1917 р. — Третій універсал УЦР; 17(4) грудня 1917 р. — ультиматум Раднаркому Росії за підписом Леніна і Троцького УЦР; 22 (9) грудня 1917 р. — захоплення більшовицькими військами Харкова; 24—25 (11—12) грудня 1917 р. — І Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові, який проголосив встановлення радянської влади в Україні (проголошення радянської УНР, створення радянського уряду — Народного Секретаріату); грудень 1917 — травень 1918 р. — Перша війна Радянської Росії з УНР; 7 січня 1918 р. (25 грудня 1917 р.) — Початок загального наступу більшовицьких військ в Україні; 29 (16) січня 1918 р. — бій під Крутами; 22 січня 1918 р. — проголошення незалежності УНР (Четвертий універсал УЦР); 29 січня — 4 лютого 1918 р. — більшовицькі повстання в Києві (Завод «Арсенал»); 7 лютого 1918 р. — вступ більшовицьких частин до Києва. 9 лютого (27 січня) 1918 р. — укладення Брестського миру між УНР і країнами Четверного союзу; 28—29 квітня 1918 р. — гетьманський переворот, проголошення П. Скоропадського гетьманом України; 14 листопада 1918 р. — грамота П. Скоропадського про федерацію з Росією. серпень 1918 р. — утворення Українського національного союзу (УНС); 13 листопада 1918 р. — анулювання Радянською Росією Брест-Литовського мирного договору; 13—14 листопада 1918 р. — утворення Директорії; 28 листопада 1919 р. — створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України; кінець листопада 1918 — квітень 1919 р. — інтервенція військ Антанти на Півдні України; 14 грудня 1918 р. — зречення П. Скоропадським влади, перехід влади до Директорії; 3 січня 1919 р. — вступ більшовицьких військ до Харкова, проголошення Української Соціалістичної Радянської

Республіки (УСРР); 16 січня 1919 р. — Директорія УНР офіційно оголосила війну Радянській Росії; 22 січня 1919 р. — Акт злуки УНР і ЗУНР; 23—28 січня 1919 р. — Трудовий конгрес; 5 лютого 1919 р. — вступ більшовицьких військ до Києва; березень 1919 р. — прийняття Конституції УСРР.

Робота з термінами і поняттями

Ультиматум — у міжнародних відносинах — категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили тощо.

Агресія — незаконне застосування збройної сили однією державою проти територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави.

Радянізація — процес встановлення радянської влади, насадження її у всіх сферах життя суспільства.

«Червоний терор» — арешти або знищення більшовиками своїх потенційних противників.

Реквізиція — примусове вилучення державою майна ву ласника (приватної або юридичної особи) в державних інтересах з виплатою або без виплати йому вартості майна.

Конфіскація — безоплатне вилучення майна, цінностей.

Експропріація — примусова конфіскація незаконно отриманої власності. Цей термін використовувався більшовиками як виправдання пограбування заможних верств суспільства, які нагромадили свої багатства начебто незаконно, грабуючи (експлуатуючи) трудові прошарки суспільства.

Націоналізація — перехід приватних підприємств та іншої приватної власності у власність держави як шляхом експропріації, так і на основі викупних операцій.

Сепаратний мир — у міжнародному праві — договір про мир чи перемир’я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників.

Директорія — 1) тимчасовий революційний орган, створений у ніч із 13 на 14 листопада 1918 р. Для керівництва антигетьманським повстанням; 2) верховний державний орган УНР. Сформована у складі п’яти чоловік: В. Винниченко, С. Петлюра, А. Макаренко, Ф. Швець, А. Андрієвський. Фактично припинила існування у листопаді 1919 р.

Отаманщина (як синонім використовується термін махновщина) — 1) засилля різноманітних збройних формувань, як правило, із селян, в умовах відсутності (вакууму) реальної державної влади; 2) період визвольних змагань в історії України кінця 1918 — першої половини 1919 р.

Прихід до влади більшовиків у Росії. Реакція на ці події в Україні.

7 листопада (25 жовтня) 1917 р. у Петрограді більшовики в результаті збройного виступу повалили Тимчасовий уряд. ІІ Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів утворив новий російський уряд — Раду народних комісарів (РНК) на чолі з Леніним, а Росію проголосив Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (Радянською Росією). Щоб привернути на свій бік більшість населення країни, більшовики оприлюднили Декрет про мир і Декрет про землю, які відбивали головні прагнення народу в революції, що вирувала з лютого 1917 р. просторами Російської імперії. Декрет про мир закликав усі воюючі держави негайно припинити війну і приступити до переговорів про справедливий, демократичний мир без будь-яких

умов. Декрет про землю скасовував приватну власність на землю, надавав право користування землею всім громадянам Росії, що виявляли бажання обробляти її власною працею. Крім того, більшовики у містах, де їхній вплив був значним, рішуче брали владу у свої руки. Методи, якими вони діяли, не були підтримані більшістю політичних сил Росії. До того ж зберігалося чимало прихильників Тимчасового уряду і відновлення монархії. Тому поширення влади більшовиків за межами столиці супроводжувалася збройною боротьбою з антибільшовицькими силами. Проте розрізненість і непідготовленість останніх дали змогу більшовикам досить швидко їх нейтралізувати. Швидке опанування владою більшовиками на більшій території Росії вони назвали «тріумфальною ходою радянської влади». Інакше складалася ситуація в Україні. Одержавши повідомлення про події в Петрограді, у Києві Мала Рада УЦР зібралася разом із представниками різноманітних громадських організацій на закрите засідання, на якому було створено Крайовий комітет з охорони революції в Україні. Комітет у відозві до населення заявив, що його влада поширюється на дев’ять українських губерній і що він відповідальний перед УЦР. Також з осудом більшовицького перевороту виступили Мала Рада УЦР, Генеральний Секретаріат і ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, який у цей час (2—11 листопада 1917 р.) працював у Києві. З делегатів з’їзду був навіть сформований спеціальний полк для захисту революції.

Але Крайовий комітет не зумів організувати своєї роботи і передав свої функції Генеральному Секретаріату. Після осуду подій у Петроградіз його складу вийшли більшовики. Також Комітет не знайшов спільної мови зі штабом Київського військового округу (КВО), який підтримував повалений Тимчасовий уряд і мав під своїм командуванням значні військові сили. У результаті склалася своєрідна ситуація, за якої в Києві протистояли одна одній три сили: УЦР і віддані їй збройні формування; прибічники Тимчасового уряду, що групувалися навколо штабу КВО; більшовики, які мали загони Червоної гвардії, керовані воєнно-революційним комітетом (ревкомом), що засідав у Маріїнському палаці. Розв’язання ситуації прискорив штаб КВО, який 10 листопада 1917 р. Заарештував більшовицький ревком і почав роззброєння загонів Червоної гвардії. У відповідь більшовики утворили новий ревком, і у місті спалахнули бої, що тривали три дні, не визначивши переможця. Тоді 13 листопада у протистояння втрутилися війська УЦР. Вони зайняли ключові пункти і установи міста. Ворогуючим сторонам запропонували припинити боротьбу. Спеціальна комісія виробила умови припинення вогню: звільнялися заарештовані члени більшовицького ревкому, штаб КВО виводив війська з міста і розформовував добровольчі офіцерські дружини. Таким чином, УЦР перебрала владу до своїх рук. Більшовики визнали її крайовим органом влади в Україні. Генеральний Секретаріат призначив командувачем КВО свого представника підполковника В. Павленка. 14 листопада 1917 р. голова ГС УЦР В. Винниченко розіслав телеграму в усі українські губернії, радам, армійським комітетам про перехід влади в краї до УЦР. Також було заявлено, що влада Генерального Секретаріату поширюється додатково на території, де більшість населення складали українці: Катеринославщину, Харківщину, материкову Таврію, Холмщину, частину Курщини та Воронежчини. Того

ж дня влада УЦР і ГС була визнана всіма політичними силами.

Третій універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР).

Потерпівши поразки в Києві, більшовики не збиралися відмовлятися від влади в Україні. У листопадові (жовтневі) дні їм вдалося захопити владу в Луганську, деяких районах Донбасу і кількох містах смуги Подільської та Волинської губерній, у яких перебували «збільшовизовані» частини російської армії. Також вони мали своє представництво в інших радах, які після падіння Тимчасового уряду перебрали владу у свої руки на місцях. 17 листопада 1917 р. на розширеному засідання Рад робітничих і солдатських депутатів у Києві керівник міської організації більшовиків Г. П’ятаков запропонував план мирного усунення УЦР від влади. Він передбачав, скориставшись популярністю більшовиків у масах, скликати Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який мав би переобрати і перетворити Українську Центральну Раду в керівний центр рад на зразок російського Центрального виконавчого комітету Рад. Але цей план був не єдиним. Також передбачалось і силове усунення УЦР як внутрішніми, так і зовнішніми більшовицькими силами.

Таким чином, Третій універсал, крім проголошення УНР та визначення її території, устрою, оприлюднював і програму соціально-економічних перетворень. Саме вона була неоднозначно сприйнята різними верствами суспільства. Особливо це стосується положення про «нетрудові господарства», що мали бути конфісковані. Генеральне секретарство із земельних справ навіть було змушене виступити з роз’ясненням, що мається на увазі. Нетрудовими вважатимуться господарства, в яких власник змушений через великі його розміри постійно наймати робітників. Урядовці заявляли, що у власників, які мають менше 50 десятин землі, господарства не відбиратимуться. Також обіцялося, що не будуть конфісковуватися і володіння цукрових заводів. Це ще більше заплутало земельне питання. З огляду на розвиток економіки такі кроки були б правильними, бо зберігали б міцні господарства, що давали товарну продукцію. Але з огляду на революційну доцільність вони скорочували кількість прихильників УЦР і грали на руку більшовикам, які були готові обіцяти народу все, що той побажає.

Упродовж листопада—грудня 1917 р. УЦР намагалася зміцнити владу. Вона мала підтримку Київської, Катеринославської, Одеської, Миколаївської та інших рад. Лише Харківська рада відмовлялася визнати Раду, вважаючи законною тільки петроградську владу. Проголошення УНР активізувало законодавчу діяльність. Центральна Рада ухвалила закон про порядок видання нових законів. Цим самим було покладено початок формуванню власної правової системи та державного будівництва. Найвагомішим актом у сфері державного будівництва став закон «Про вибори до Установчих зборів УНР». Водночас було розпочато процес утворення судової системи та системи прокурорського нагляду. Паралельно йшла робота над проектом Конституції УНР та державних символів. Державним гербом було затверджено Володимирів тризуб.

Було вжито заходів щодо творення власної фінансової системи: надано чинності закону про випуск державних кредитних білетів УНР, Державної скарбниці УНР, видані акти з питань оподаткування. Також було законодавчо закріплено 8-годинний робочий день. Тривалість робочого тижня визначалася у 48 годин. Регламентувалися праця жінок, неповнолітніх, нічна праця, кількість святкових днів тощо. Але в той же час не було схвалено Державного бюджету і основ економічної політики. За визначенням В. Винниченка, Третій універсал не мав такого схвалення в суспільстві, як Перший. А відомий український історик І. Лисяк-Рудницький стверджує, що «Третій універсал був анахронізмом уже в момент проголошення».

Незважаючи на всі переваги і недоліки Універсалу з погляду сьогодення найнебезпечнішою для подальшої долі Української революції і держави виявилося положення: «...станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, а й усієї Росії». Тим самим Центральна Рада долучалася до тих російських сил, що не сприйняли прихід більшовиків до влади, і втягувалася у протистояння з ними.