4.4 Греблі й гес

Гребля Техрі

На річці Ганг існує дві великі греблі. Одна, біля Харідвару, відволікає значну частину гімалайських талих вод у Гангський канал, побудований в 1854 році британцями для зрошення прилеглих земель. Це загалом призвело до серйозного погіршення течії води в Гангу і є основною причиною обмеження внутрішнього судноплавства на річці.

Інша велика гребля і ГЕС, Фаракка, була збудована близько до точки, де основний рукав річки переходить до Бангладеш, і відхиляє частину вод у річковий рукав Бхаґіратхі (або Бхаґіратхі-Хуґлі), що надалі тече в Західній Бенгал повз Колкату. Ця гребля була давно джерелом затяжних суперечок з Бангладеш, які були врешті-решт вирішено на основі підсумків обговорень, проведених урядами країн в 1996 році. Бангладешці вважали, як з'ясувалося — вірно, що відсутність постійної течії в літні місяці спричинятиме посухи у Бангладеш і зробить його уразливішим до повеней. У той же час, пропозиції щодо поєднання (через ще один канал) Брахмапутри з Гангом, щоб поліпшити потік води, так й не було реалізовано.

Існують ще кілька містечкових гребель. Одна з них, Дамодар, на річці Дамодар поблизу порту Халдія (нижче Колкати) була збудована за зразком «Теннессі Веллі Ауторіті» у США. Існує також ще одна гребля Техрі, на річці Бхаґіратхі, головному витоку річки Ганг.

У верхів'ї притоки річки Ганг, Махакалі (Сарди), пропонується побудувати

ще одну греблю — Панчешвар. Це індо-непальський проект, що планується

21

здійснити за співпраці з США. У випадку його здійснення можливе будівництво найвищої греблі ГЕС у світі.

22

5 Екологія

5.1 Повені

Рятувальна операція в Біхарі під час повені на Коші (притоці Гангу) в 2008 році

Ганг та його притоки відомі сезонними повенями. Власне саме ці повені, під час яких відкладається величезна кількість осадів утворили широку та родючу Гангську рівнину. Ганг щороку змиває з гір величезну кількість гірських порід, з яких близько 749 млн. тонн досягає Греблі Фаракка, а 95 млн. тонн — Бенгальської затоки. Долина річки отримує близько 65 млн. тонн осадів.

Хоча режим річки добре відомий, через щільне занаселення прирічкових районів повені щороку призводять до проблем. Коли річка виходить з берегів, що трапляється досить часто, вона затоплює багато населених пунктів, загрожуючи життю та майну їх мешканців.

5.2 Якість води

Прання одягу на березі Гангу, Варанасі.

23

Ганг часто вважається однією з найбрудніших річок у світі, загрожуючи

здоров'ю близько 500 млн. осіб, що мешкають в басейні річки та її дельті і прямо або непрямо залежать від неї. Вже починаючи з верхів'їв, Ганг стає дуже брудним через стоки які скидають в річку населення та численні промислові підприємства. Прикладами перенаселення є міста Ґанґотрі і Уттаркаші. Так, Ґанґотрі виросло майже з нуля за останні три десятиліття — до 1970-х років у селищі було лише кількох селянських хатин. Населення ж Уттаркаші за останні десятиліття також збільшилося в кілька разів. Протікаючи густонаселеними районами, під час повеней Ганг збирає велику кількість людських нечистот та залишків людської діяльності, що містять такі патогени як Schistosoma mansoni і фекальні ентеробактерії, через що вживання річкової води для пиття та навіть купання у ній загрожує інфекційними хворобами. Хоча багато дослідників і урядових організацій висловлювали пропозиції щодо покращення стану води у річці, здійснено було небагато. Так, ділянку річки біля «ґхатів» (місць для купання) у священному місті Варанасі було описано як «коричневий суп з екскрементів та промислових стоків». Вода річки містить тут близько 600 здатних до розмноження бактерій фекальних ентеробактерій на 1 мл, що в 120 разів вище за офіційно допустимі норми. В результаті з близько 700 млн. осіб, що купаються в річці щороку, за оцінкми The Economist, близько 3,6 млн, переважно дітей, гинуть. За оцінками ВООЗ, число жертв дещо менше, але також величезне: з 1,5 млн. індійських дітей, які щороку вмирають від захворювань, що передаються через воду, 30-40 % на рахунку Гангу.

Стік побутових та промислових каналізаційних відходів у Ганг в Канпурі

Індійський уряд вже давно намагається впоратися з проблемою

24

забруднення річки. План дій щодо Гангу (Ganga Action Plan), здійснення якого з великою помпою почалося в 1985 році, передбачав створення до 2000 року водоочисних споруд, здатних переробити 2,7 млрд. л/день, необхідних на той час. На момент завершення програми було створено потужності, здатні переробити лише близько 1,0 млрд. л/день, незважаючи на істотне зростання викидів. У плані долучення населення до очищення річки програма провалилася повністю. Більш того, створені потужності опинилися залежними від нестабільного постачання електроенергії. Зараз над задачею очищення річки працюють ряд некомерційних індійських та міжнародних організацій, проте результати цієї роботи незначні на фоні надзвичайно важкої проблеми.

Річка, проте, має давню репутацію здатної до самоочищення, що, частково, підтверджується офіційною наукою. Так, через постійно високу кількість бактерій, вода містить бактеріофаги, що знищують значну частину небезпечних бактерій та не дають їм розмножуватися більше певного рівню. Вода річки Ганг також має здатність утримувати кисень, деталі цього процесу зараз невідомі. За повідомленнями National Public Radio, дизентерія та холера у річці зараз зникли, через що ризик широкомасштабних епідемій останнім часом знизився.