22

Міністерство аграрної політики та продовольства україни уманський національний університет садівництва

Кафедра агрохімії і грунтознавства

Розробка системи та плану удобрення культур польової сівозміни фг “Колос” Уманського району Черкаської області

Виконав – студент 31-а групи

Марченко Іван

Умань-2012

ЗМІСТ

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ГОСПОДАРСТВА	6
1.1. Загальні відомості про господарство	6
1.2. Землекористування господарства	7
1.3. Надходження та виробництво добрив у господарстві	8
1.4. Ґрунтово-кліматичні умови та врожайність сільськогосподарських культур	9
РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ПОТРЕБИ У ВАПНУВАННІ ГРУНТІВ ТА РОЗРАХУНОК ДОЗ ВАПНУЮЧОГО МАТЕРІАЛУ	12
РОЗДІЛ 3. ВИРОБНИЦТВО ТА ВИКОРИСТАННЯ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ	14
РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ ВНЕСЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ З МІНЕРАЛЬНИМИ ДОБРИВАМИ	19
РОЗДІЛ 5. РОЗРОБКА СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ У СІВОЗМІНІ ТА ПЛАНУ УДОБРЕННЯ КУЛЬТУР НА 2010 РІК	22
РОЗДІЛ 6. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ У СІВОЗМІНІ	30
ВИСНОВКИ	32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	33

ВСТУП

Найдавнішою та найактуальнішою проблемою агропромислового виробництва є оптимальне забезпечення населення планети продуктами харчування. За останні 70 років ХХ століття населення нашої планети потроїлось і сягає 6 млрд, щорічно збільшуючись на 85 млн жителів, а при цьому приріст виробництва продуктів харчування вистачає лише на половину. За прогнозами експертів ООН до 2040 року воно зросте до 9,2 млрд осіб, що потребує дворазового підвищення виробництва продуктів харчування. Сучасна агросфера для цього використовує три способи: додаткове розорювання земель; підвищення врожаю за допомогою добрив, пестицидів і гідромеліорації; впровадження нових культур, їх сортів і гібридів, порід худоби і бактеріальних препаратів, одержаних методом генної інженерії. Проте частина цих факторів уже обмежені. Так, лише 3% території Європи залишається вільною від присутності людини. Крім того у світі щорічно внаслідок недосконалої агротехніки втрачається близько 10 млн га землі. Ерозія ґрунтів є найбільш поширеною з усіх видів їхньої деградації. За даними ООН внесок водної ерозії у руйнування ґрунтів складає 56%, вітрової – 28%. Тому лише 1/5 приросту рослинницької продукції в світі одержують за рахунок розширення посівних площ, решту – завдяки росту врожаїв сільськогосподарських культур.

Система удобрення окремих культур при їх чергуванні в сіво­зміні — це план застосування органічних і мінеральних добрив, в якому визначено норми, форми, строки і способи їх застосуван­ня з урахуванням запланованої врожайності, біологічних особли­востей культур залежно від виробничих властивостей грунтів, добрив, кліматичних умов і технології вирощування.

Система удобрення окремих культур у сівозміні повинна вклю­чати: правильне нагромадження, зберігання і використання ор­ганічних, мінеральних і вапняних добрив та матеріалів для гіп­сування солонцюватих ґрунтів; строки і способи їх внесення під окремі культури відповідно до технології вирощування; поєднан­ня основного удобрення з припосівним та з підживленням [5].

Однак це не проста сума добрив, які вносять під окремі куль­тури сівозміни, а складна взаємодія біологічних і фізіологічно-біохімічних факторів рослин з фізичними, фізико-хімічними і біо­логічними факторами ґрунту при одночасному впливі людини на умови росту і розвитку рослин.

Система удобрення — це багаторічний план застосування доб­рив у господарстві, що забезпечує раціональне й ефективне їх використання. Вона розрахована на планомірне, довгострокове застосування добрив у сівозмінах з метою вирівнювання родю­чості окремих полів, подальшого піднесення інтенсифікації зем­леробства та охорони навколишнього середовища.

Розробляючи систему удобрення, слід керуватися такими по­ложеннями, що вона повинна:

• забезпечувати стале підвищення врожайності і поліпшення якості продукції всіх культур сівозміни при одночасному поліп­шенні родючості ґрунту;

• використовувати місцеві добрива для удобрення культур сі­возміни, дотримуючись при цьому збереження в чистоті навко­лишнього середовища. Враховуючи, що органічні добрива за су­мою біогенних елементів рівноцінні мінеральним, треба правиль­но їх розподіляти в господарстві між польовими, кормовими, ово­чевими та іншими сівозмінами з урахуванням розміщення та від­далення полів від тваринницьких ферм;

• створювати найкращі умови живлення провідних культур сі­возміни під час внесення добрив. Створення відповідно до біо­логічних вимог умов живлення сільськогосподарських культур досягають пошаровим внесенням добрив під час оранки ґрунту (основне внесення), перед сівбою під культивацію (припосівне), під час сівби в рядки (стартове), в процесі росту і розвитку рос­лин (підживлення);

• впроваджувати заходи, спрямовані на поліпшення виробничих властивостей ґрунтів, усунення надмірної кислотності, збагачен­ня їх органічними речовинами тощо. Найвища ефективність доб­рив досягається на фоні високої культури землеробства, без якої не можна одержати належної віддачі від впровадження системи удобрення;

• використовувати результати науково-дослідних установ, прак­тичний досвід передових господарств та дані агрохімічного обсте­ження полів господарства, для якого розробляється система удоб­рення;

• розроблена система удобрення повинна сприяти вирощуванню запланованих урожаїв усіх культур сівозміни з високими показ­никами якості і найменшими затратами праці та матеріальних засобів на одиницю продукції при одночасному підвищенні про­дуктивності праці.

Систему удобрення культур у господарстві і сівозміні розробляють на тривалий період. У ній враховують родючість ґрунтів окремих полів і потребу сільськогосподарських культур в основ­них елементах живлення [4–6].

Метою написання курсової роботи є навчитись розробляти систему удобрення культур сівозміни, з урахуванням досягнутого рівня родючості ґрунту та складати план застосування добрив у сівозміні мого господарства.