
- •Міністерство охорони здоров'я України Житомирський базовий фармацевтичний коледж ім. Г.С. Протасевича
- •Викладач ______________ і.О. Соколова
- •2. Профілактичні заходи боротьби з гризунами.
- •Епідеміологічне значення гризунів
- •Економічний збиток, що наноситься гризунами
- •Методи і засоби дератизації.
- •Профілактичні заходи боротьби.
- •Винищувальні заходи.
- •Біологічний метод
- •Механічний метод дератизації.
- •Хімічний метод дератизації.
- •Лабораторія з виготовлення отруйних приманок.
Міністерство охорони здоров'я України Житомирський базовий фармацевтичний коледж ім. Г.С. Протасевича
Розглянуто та затверджено
на засіданні циклової комісії
мікробіологічних дисциплін
Протокол №___ від _______
голова циклової методичної
комісії_______Л.В. Довженко
Лекція № ___ Спеціальність МПС Курс IV
Тема:
Мета: 1. Ознайомити студентів з профілактичними заходами боротьби
з гризунами.
2. Ознайомити студентів з механічними засобами знищення
гризунів.
3. Ознайомити студентів з хімічним методом дератизації.
План лекції:
Економічне і епідеміологічне значення гризунів.
Профілактичні заходи боротьби з гризунами.
Винищувальні заходи боротьби з гризунами.
Наочність: Таблиці:
"Гризуни - економічне і епідеміологічне
значення";
"Механічні засоби дератизації";
"Хімічні засоби знищення гризунів"
Викладач ______________ і.О. Соколова
Тема: Дератизація. Біологічне, епідеміологічне значення гризунів.
Методи і засоби дератизації.
План: 1. Визначення дератизації. Економічне і епідеміологічне значення гризунів.
2. Профілактичні заходи боротьби з гризунами.
3. Винищувальні заходи боротьби з гризунами.
Епідеміологічне значення гризунів
Дератизація - методи і засоби боротьби з гризунами, небезпечними в епідвід-ношенні і такими, що наносять значну економічну шкоду середовищу в якому мешкають люди.
Гризуни розповсюджені по всіх континентах, крім Антарктиди, ведуть в основ-ному земний спосіб життя, але багато їх видів селяться біля водойм і ведуть напів-земний спосіб життя (бобри, ондатри, нутрії та інші).
Гризуни самий розповсюджений підрозділ ссавців в складі якого біля 30 сімей, кожна з яких має багато родів та видів.
Основні представники загону гризунів: щури, чорні щури, будинкові миші, лісові миші, польові миші, полівки, піщанки, ховрахи, бабаки.
Найбільш чисельне сімейство мишиних. В різних районах нашої країни, в бу-дівлях людини можуть мешкати сірі та чорні пацюки, сірі і лісні миші різного ок-расу (рижі, червоні та червоно-сірі), водяні пацюки, сірі хом’ячки та ін. Всі вони відрізняються одні від інших розмірами, кольором волосяного покрову, образом життя, харчуванням та шкодою, яку вони наносять людині. Більшість з гризунів дрібні тваринки, менша їх частина відноситься до середнього розміру звірків.
Серед загальних, найбільш характерних ознак для всіх гризунів, являються:
1. Висока плодовитість. 2. Ненажерливість. 3. Здатність швидко пристосовуватись до різних умов життя. 4. Гострий слух. 5. Гострий нюх (добре розпізнають запа-хи), що допомагає їм розшукати їжу на значних відстанях. 6. Розвинуті органи по-чуття, що дає їм можливість вільно орієнтуватись в просторі, швидко запоминати розміщення будівель і приміщень в них. 7. Характерна будова зубів (долотоподіб-ні зуби-різці не мають кореневої системи і весь час ростуть), тому гризуни повин-ні постійно давати їм роботу. 8. Домові миші і пацюки мають специфічний запах, який визначає інші особи того чи іншого виду.
В будівлі гризуни проникають через двері, вікна, вентиляційні отвори, щілини в підлозі, стінах та ін. Коли прогризають свої ходи в інші приміщення, вони вибира-ють найбільш короткі і зручні напрямки для проникнення в інші приміщення.
Епідеміологічне значення гризунів пов'язано з тим, що вони можуть бути дже-релом, резервуаром і переносником збудників багатьох інфекційних та паразитар-них хвороб, в тому числі особливо небезпечних та природно-вогнищевих.
Гризуни можуть брати участь у поширенні чуми, туляремії, сибірки, геморагіч-ної лихоманки з нирковим синдромом, лептоспірозів, сальмонельозів, кліщового енцефаліту, лихоманки Ку, рікетсіозів, ящуру, ботулізму, сказу, лепри, псевдоту-беркульозу, бруцельозу, трихінельозу, туберкульозу, содоку, токсоплазмозу, щу-рячого висипного тифу, лімфоцитарного хоріоменінгіту. Гризуни є господарями деяких видів цістод, трематод і багатьох нематод.
У норах і гніздах гризунів мешкають членистоногі (блохи, кліщі, комарі, гедзі) - переносники збудників ряду інфекційних хвороб. Харчуючись кров'ю гризунів, в т. ч. заражених, членистоногі поширюють збудників інфекцій. При нападі на лю-дину представляють реальну епідеміологічну небезпеку.
Криси і миші харчуючись на звалищах, в вигрібних ямах та смітниках і інших місцях зберігання відходів, повертаючись на об’єкти мешкання людей та в примі-щення промислових об’єктів, механічним шляхом і своїми екскрементами забруд-нюють їх.
Найбільш важлива роль гризунів в природних осередках хвороб. Бабаки і хов-рахи, заразившись перед сплячкою збудниками чуми, самі не хворіють, а збері-гають збудника інфекції, будучи його резервуаром.
Основним резервуаром збудника туляремійної інфекції є звичайні і водяні по-лівки, водяні щури, ондатра, зайці, хом'яки.