Міністерство охорони здоров'я України Житомирський базовий фармацевтичний коледж ім. Г.С. Протасевича

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

мікробіологічних дисциплін

Протокол №___ від _______

голова циклової методичної

комісії_______Л.В. Довженко

Лекція № ___ Спеціальність МПС Курс IV

Тема:

Мета: 1. Ознайомити студентів з профілактичними заходами боротьби

з гризунами.

2. Ознайомити студентів з механічними засобами знищення

гризунів.

3. Ознайомити студентів з хімічним методом дератизації.

План лекції:

1. Економічне і епідеміологічне значення гризунів.

2. Профілактичні заходи боротьби з гризунами.

3. Винищувальні заходи боротьби з гризунами.

Наочність: Таблиці:

1. "Гризуни - економічне і епідеміологічне

значення";

2. "Механічні засоби дератизації";

3. "Хімічні засоби знищення гризунів"

Викладач ______________ і.О. Соколова

Тема: Дератизація. Біологічне, епідеміологічне значення гризунів.

Методи і засоби дератизації.

План: 1. Визначення дератизації. Економічне і епідеміологічне значення гризунів.

2. Профілактичні заходи боротьби з гризунами.

3. Винищувальні заходи боротьби з гризунами.

Епідеміологічне значення гризунів

Дератизація - методи і засоби боротьби з гризунами, небезпечними в епідвід-ношенні і такими, що наносять значну економічну шкоду середовищу в якому мешкають люди.

Гризуни розповсюджені по всіх континентах, крім Антарктиди, ведуть в основ-ному земний спосіб життя, але багато їх видів селяться біля водойм і ведуть напів-земний спосіб життя (бобри, ондатри, нутрії та інші).

Гризуни самий розповсюджений підрозділ ссавців в складі якого біля 30 сімей, кожна з яких має багато родів та видів.

Основні представники загону гризунів: щури, чорні щури, будинкові миші, лісові миші, польові миші, полівки, піщанки, ховрахи, бабаки.

Найбільш чисельне сімейство мишиних. В різних районах нашої країни, в бу-дівлях людини можуть мешкати сірі та чорні пацюки, сірі і лісні миші різного ок-расу (рижі, червоні та червоно-сірі), водяні пацюки, сірі хом’ячки та ін. Всі вони відрізняються одні від інших розмірами, кольором волосяного покрову, образом життя, харчуванням та шкодою, яку вони наносять людині. Більшість з гризунів дрібні тваринки, менша їх частина відноситься до середнього розміру звірків.

Серед загальних, найбільш характерних ознак для всіх гризунів, являються:

1. Висока плодовитість. 2. Ненажерливість. 3. Здатність швидко пристосовуватись до різних умов життя. 4. Гострий слух. 5. Гострий нюх (добре розпізнають запа-хи), що допомагає їм розшукати їжу на значних відстанях. 6. Розвинуті органи по-чуття, що дає їм можливість вільно орієнтуватись в просторі, швидко запоминати розміщення будівель і приміщень в них. 7. Характерна будова зубів (долотоподіб-ні зуби-різці не мають кореневої системи і весь час ростуть), тому гризуни повин-ні постійно давати їм роботу. 8. Домові миші і пацюки мають специфічний запах, який визначає інші особи того чи іншого виду.

В будівлі гризуни проникають через двері, вікна, вентиляційні отвори, щілини в підлозі, стінах та ін. Коли прогризають свої ходи в інші приміщення, вони вибира-ють найбільш короткі і зручні напрямки для проникнення в інші приміщення.

Епідеміологічне значення гризунів пов'язано з тим, що вони можуть бути дже-релом, резервуаром і переносником збудників багатьох інфекційних та паразитар-них хвороб, в тому числі особливо небезпечних та природно-вогнищевих.

Гризуни можуть брати участь у поширенні чуми, туляремії, сибірки, геморагіч-ної лихоманки з нирковим синдромом, лептоспірозів, сальмонельозів, кліщового енцефаліту, лихоманки Ку, рікетсіозів, ящуру, ботулізму, сказу, лепри, псевдоту-беркульозу, бруцельозу, трихінельозу, туберкульозу, содоку, токсоплазмозу, щу-рячого висипного тифу, лімфоцитарного хоріоменінгіту. Гризуни є господарями деяких видів цістод, трематод і багатьох нематод.

У норах і гніздах гризунів мешкають членистоногі (блохи, кліщі, комарі, гедзі) - переносники збудників ряду інфекційних хвороб. Харчуючись кров'ю гризунів, в т. ч. заражених, членистоногі поширюють збудників інфекцій. При нападі на лю-дину представляють реальну епідеміологічну небезпеку.

Криси і миші харчуючись на звалищах, в вигрібних ямах та смітниках і інших місцях зберігання відходів, повертаючись на об’єкти мешкання людей та в примі-щення промислових об’єктів, механічним шляхом і своїми екскрементами забруд-нюють їх.

Найбільш важлива роль гризунів в природних осередках хвороб. Бабаки і хов-рахи, заразившись перед сплячкою збудниками чуми, самі не хворіють, а збері-гають збудника інфекції, будучи його резервуаром.

Основним резервуаром збудника туляремійної інфекції є звичайні і водяні по-лівки, водяні щури, ондатра, зайці, хом'яки.