Ознаки гострих отруєнь деззасобами

1. Фосфорорганічні інсектициди і карбамати, для яких характерний гнітючий вплив на активність ферменту холінестерази, можуть вражати окремі органи і системи організму.

Першими ознаками отруєння є: неприємний присмак, слинотеча, сльозотеча, пітливість, звуження зіниць (міоз, в результаті якого знижується гострота зору). Надалі можуть з'явитися нудота, блювання, спазми кишечника, пронос, головний біль, запаморочення. У більш важких випадках відзначається задишка (у резуль-таті бронхоспазму і посиленого відділення секрету слизовими залозами дихаль-них шляхів), можуть розвиватися фібральні посмикування окремих груп м'язів, у важких випадках - тонічні і клонічні судоми.

Можливий алергічний дерматит. Знижується активність холінестерази (при зни-женні її на 25% і більше дезінфектора звільняють від роботи з ФОС до віднов-лення активності фермента).

2. Деззасоби (хлорамін, хлорне вапно, ДТС ГК, ціанурати, феноли, формальде-гід та ін) різні за механізмом дії на організм, але в умовах застосування їх при осередковій і профілактичній дезінфекції для всіх препаратів характерно, в першу чергу, подразнююча дія на слизові носа, гортані, бронхів (нежить, сухий кашель), подразнення очей (печіння і різь в очах), сльозотеча, кон'юнктивіт. У важких ви-падках можливі задишка, загрудинний біль, нудота, блювання, підвищена збуд-ливість. При попаданні на шкіру хлорвмісних деззасобів зазвичай розвивається сухість. Фенол, хлоровані феноли (бензил-хлорфенол тощо) можуть викликати не тільки контактний дерматит і опіки шкіри, але при значній площі уражень і загальне отруєння організму.

3. Окис етилену, суміш ОБ (окису етилену і бромистого метилу) - слабкі нарко-тики; при гострому отруєнні ними характерні: головний біль, запаморочення, блювота, розлад сну, порушення координації рухів, іноді - підвищена збудливість, біль в ногах, оніміння кінцівок. Інкубаційний період з моменту контакту до появи ознак отруєння може тривати від кількох годин до 2-3 діб.

При попаданні на шкіру з'являються дерматити, почервоніння, набряки, опіки. Ці речовини всмоктуються через шкіру і вражають слизову очей.

4. Дератизаційні препарати.

- антикоагулянти: зоокумарин, ратіндан та ін., викликають порушення згортання крові. Гостре отруєння найбільш можливо при попаданні значних кількостей отрути в шлунок, в результаті цього може розвинутися кровоточивість в різних органах (при розпиленні інсекто-родентицидних дустів - переважно в легенях).

- фосфід цинку вражає нервову систему, печінку, нирки, при цьому характерні за-гальна слабкість, озноб, нудота, блювання, пронос, можливі непритомність, наб-ряк легень, судоми.

Заходи першої долікарської допомоги

1. При отруєнні під час роботи з деззасобами потерпілого негайно слід видали-ти із зони обробки на свіже повітря, забруднений препаратом одяг необхідно зня-ти; видимі краплі препарату на шкірі обережно видалити ватним тампоном, чис-тою ганчіркою і т. д. (не втираючи, не розмазуючи), після чого шкіру обробити 5-10% розчином нашатирного спирту (при ФОС - 5% розчином хлораміну) або 2% розчином соди (кальцинованої, харчової). При відсутності зазначених вище засо-бів обмити шкіру струменем води з милом.

2. При попаданні будь-якого препарату в очі потрібно негайно рясно промити їх струменем чистої води або 2% розчином питної соди протягом 5-10 хв. При по-дразненні очей - закапати розчин альбуциду, при хворобливості - 2% розчин ново-каїну. При звуженні зіниць від дії ФОС і розладі зору - закапати 0,05% розчин сірчанокислого атропіну (можна з ампули 0,1% атропіну, розвівши його водою 1:1). При подразненні горла полоскати його 2% розчином питної соди, робити со-дові інгаляції.

3. При випадковому проковтуванні препарату необхідно випити декілька скля-нок води або рожевого кольору розчин марганцевокислого калію (1:5000, 1:10000) і потім викликати блювоту будь-яким з таких способів: механічним роздратуван-ням кореня язика, за допомогою гірчиці (1/2-1 ч. л. на склянку теплої води) або прийняти всередину 1% розчин мідного купоросу (по 1 столовій ложці через кож-ні 5хв. до настання блювання). Цю процедуру повторити 2 р.

Після блювоти - промити шлунок 2% розчином питної соди (1 ч. л. на склянку води) або суспензією одного з адсорбентів: активованого вугілля, крейди, паленої магнезії (2 ст. л. на літр води) або просто теплою водою.

Для промивання один з перерахованих розчинів вводять через зонд (10-15 л) або дають випити 3-4 склянки і тут же викликають блювоту. Через 10-15 хв. після промивання шлунку необхідно дати випити суспензію паленої магнезії або акти-вованого вугілля (1-2 ст. л. на склянку води) дрібними ковтками. Потім - сольове проносне (1 ст. л. на 1/2 склянки води). Касторове масло протипоказано!

4. При отруєнні фосфорорганічними сполуками і карбаматами одночасно із за-ходами з видалення отрути з організму і його нейтралізації на шкірі проводять ан-тидотну терапію. Специфічною протиотрутою у цьому випадку є атропін, а також прозерин, тропцін.

При появі початкових ознак отруєння (головний біль, слинотеча, сльозотеча, звуження зіниць, м'язові посмикування) відразу ж дають 2-3 таблетки екстракту беладони, бесалол, бекарбон або 2-3 таблетки беллалгіна.

Медпрацівник (можливо швидше!) в легких випадках отруєння вводить внутрі-шньом'язово 2-3 мл 0,1% розчину атропіну.

У разі м'язових фібриляцій і судом - внутрішньовенно 4-6 мл розчину 0,1% атропіну, потім, якщо симптоми отруєння не зменшуються, атропін вводять пов-торно через кожні 5-10 хв. по 2 мл внутрішньом'язово, підтримуючи легкі ознаки передозування атропіном (сухість у роті, розширення зіниць) до припинення су-дом та покращення стану потерпілого. У стадії коми і паралічів дають великі дози атропіну. Не слід побоюватися передозування атропіну, більш небезпечно недос-татнє його введення. При важких випадках добова доза атропіну може бути дове-дена до 30 мг.

Поряд з атропіном застосовується також внутрішньом'язово 15% розчин діпіро-ксіма - 1 мл 1-2 р. При м'язових фібриляціях і судомах вводять його через 2 год. (на курс 1-1,5 г діпіроксіма).

При збудженні і судомах вводять гексенал (5 мл 10% розчину) або інші протисудомні засоби (аміназин та ін.) Симптоматична терапія - за показаннями. У важких випадках отруєння постраждалі підлягають негайній госпіталізації.

5. При попаданні в шлунок деззасобів (хлорамін, ДТС ГК та ін) промивають шлунок 2% розчином гіпосульфіту і дають усередину 5-10 крапель нашатирного спирту з водою або молоком, питну соду, магнезіальну суспензію.

При отруєнні формальдегідом проводять звичайно промивання шлунка з дода-ванням у воду нашатирного спирту або 3% розчину карбонату або ацетату натрію (або амонію). Після промивання дають сирі яйця, білкову воду або молоко.

При отруєнні фенолом (карболова кислота) обережно промивають шлунок сус-пензією паленої магнезії до зникнення запаху фенолу в промивній воді; дають пи-ти палену магнезію або суспензію крейди (1 ст. л. на склянку води) через 5 хв. по ковтку, слизові відвари, білкову воду.

При ураженні шкіри фенолом змивають препарат 10-40% розчином етилового спирту або рослинним маслом, потім - водою з милом, і приймають душ.

При подразненні деззасобами горла рекомендується інгаляція водяної пари з на-шатирним спиртом (15 крапель на склянку), 2% питною содою (2% гіпосульфі-том). Дають пити тепле молоко з содою або боржомі - невеликими ковтками.

6. При отруєнні родентицидами.

- якщо відбулося отруєння фосфідом цинку - промивають шлунок 0,02-0,04% роз-чином марганцевокислого калію або 0,5% розчином мідного купоросу. Дають слабке проносне (1 ст. л. глауберової солі на 1/2 склянки води). Рекомендуються лужні води (боржомі або 0,1% розчин питної соди). Забороняється давати молоко, рослинні масла.

- для нейтралізації дії антикоагулянтів (ратіндан, зоокумарин) дають вікасол, який вводиться внутрішньом'язово, у вигляді 1% розчину по 1-2 мл 2 рази на день. Внутрішньовенно вводять 10 мл 10% розчину хлористого кальцію.

- у разі отруєння крисідом промивають шлунок активованим вугіллям (2 ст. л. на літр води). Потім дають випити протиотрутної суміші ТВМ (1 частина таніну, 2 частини активованого вугілля, 1 частина паленої магнезії) 2-3 ст. л. на 2 склянки води. Через 5-10 хв. необхідно прийняти сольове проносне.

7. При отруєнні сумішшю ОБ, окисом етилену роблять штучне дихання і прово-дять симптоматичне лікування.