П.2.3. Вивчення фонду бібліотеки як засіб поліпшення його складу

11.2.3.1. Значення вивчення фонду

Однією з важливих передумов створення в бібліотеці якісного фонду, що повною мірою відповідає завданням, які вона виконує в суспільстві, запитам її читачів — є знання обсягу, складу та вико­ристання наявних документів. Знання фонду дає змогу здійснюва­ти керування його розвитком та використанням. Вивчення створює можливість з'ясувати, чи відповідає фонд бібліотеки її завданням, запитам читачів, які є прогалини, яка частина вимагає більш актив­ного пропагування, від яких видань слід звільнити фонд тощо. Та­ким чином, значення вивчення фонду полягає в тому, що воно дає відомості для планування його розвитку і здійснення процесу ком­плектування, є основою вторинного відбору, сприяє поліпшенню використання книг та інших документів.

Вивчення фонду в бібліотеках має здійснюватися постійно і пла­ново, слід забезпечити спадкоємність і послідовність у вивченні як окремих його частин, так і в цілому. Завдання, що ставлять бібліо­текарі до вивчення фонду, можуть бути різними, але частіше ц

е

ілкі: одержати відомості про його обсяг та пропорціональність роз­цінку окремих частин; виявити склад за змістом, типологічним, мовним, хронологічним наповненням; встановити ступінь відповід­ні ні і завданням бібліотеки і потребам читачів; з'ясувати, як відо­бражені нові видання; виробоити міри щодо подальшої роботи і комплектування тощо.

Технологія цього процесу вимагає певної послідовності при його здійсненні: підготовка до вивчення, вибір методів, безпосередня робота з фондом, підсумки вивчення та вироблення рекомендацій.

Бібліотекар заздалегідь має з'ясувати ціль, упорядкувати фонд, і.нотувати таблиці, облікові документи. В ЦБС необхідно чітко вирішити питання, де буде вивчатися фонд (у ЦБ, бібліотеках- філіалах, в одному філіалі, системі в цілому), чи вивчатиметься ній увесь чи якась частина.

11.2.3.2. Методи вивчення фонду

Важливим і відповідальним є етап вибору методів вивчення. II бібліотечній теорії і практиці відомі різні методи, які створюють можливість одержати необхдні відомості про фонд. Найпростіши­ми є методи, що використовують бібліотекарі в повсякденній ро­боті: знайомство з новими надходженнями; читання окремих ви­дань; перегляд рецензій, відгуків про книги; бесіди з читачами при одержанні книжок тощо. Ці та інші методи дають певне знання, але вони обмежені окремими виданнями або темами, що привер­тають у цей час увагу читачів, критиків та ін. Оперативність, не- трудомісткість методів повсякденного вивчення фонду сприяли ЇХ; поширенню серед бібліотекарів. Між тим, завдяки такому вивчен­ню відсутнє цілісне, системне уявлення про фонд. Саме це потре­бує поряд з повсякденним здійснювати спеціальне вивчення.

Методи, що спеціально застосовуються для вивчення фонду, умовно можна поєднати у дві групи: кількісні; якісні. До кожної з них відносять методи, поєднані загальним призначенням, прийо­мами та наслідками вивчення. Так, методи кількісного аналізу по­в'язані з використанням різних цифр, котрі дають загальне уявлен­ня про склад та використання фонду в цілому, або окремих його частин за змістом чи типологічним, хронологічним складом та ін­шими параметрами. Серед кількісних методів найбільшого поши­рення набув статистичний аналіз фонду.

Якісний аналіз фонду вимагає знань про наявність та викори­стання в бібліотеці документів із конкретних тем або безпосеред­ньо окремих видань. З цією метою використовують бібліографічний і аналітичний методи. Можна також звернутися до соціологічних методів дослідження.

Статистичний аналіз фонду. Об'єктом аналізу є кількісні дані про фонд за певний час (один, два, три, п'ять, десять років і т. д.). Доцільно проводити його щорічно, оскільки це дає змогу бібліоте­карю стежити за змінами, що з'являються, оперативно реагувати на них у процесі комплектування,

Проводячи статистичний аналіз, необхідно використовувати абсолютні цифри (обсяг фонду, книговидача, кількість читачів) та Відносні показники (читаність, обертаність тощо). Відносні показ­ники обчислюються на підставі абсолютних цифр шляхом їх порів­няння. Слід звернути увагу на той факт, що абсолютні цифри і від­носні показники, які є в певній бібліотеці, відображають фактич­ний стан фонду та його використання. Для аналізу цього недо­статньо. Фактичні дані треба порівняти з існуючими оптимальними показниками або середньореспубліканськими (обласними, відомчи­ми), які розробляють і пропонують бібліотекам методичні центри.

Статистичний аналіз потребує певної послідовності в діях. На­самперед слід з'ясувати абсолютні цифри. З цією метою викори­стовують документи бібліотеки: 1) «Книга обліку фонду ЦБС» або сумарна книга, де з'ясовується обсяг наявного фонду, його розпо­діл за окремими параметрами, а також рух; 2) щоденник роботи бібліотеки, що дає змогу виявити кількість читачів, одержати дачі про книговидачу; 3) звіт бібліотеки за рік; 4) картотека (журнал) реєстрації незадоволеного попиту читачів на книги та інші доку­менти. Здобуті абсолютні цифри слід записати до спеціальної таб­лиці (див. таблицю). Наступним етапом статистичного аналізу є обчислення відносних показників, які також необхідно занести до таблиці.

Важливе місце серед них посідає показник структури фонду — відношення абсолютної величини частини фонду до всього фонду, подане у відсотках. У зв'язку з тим, що в цьому випадку обчис­люється показник частини фонду, він має назву «пигома вага» (ПВ). З цього приводу користуються формулою:

ПВФ_спл = ^Ю0 %,

де Ф_Спл — фонд суспільно-політичної літератури, а Ф — загальний фонд.

Так, згідно з таблицею, в бібліотеці загальний фонд становить 582834 пр., а фонд СПЛ — 162314. Питома вага Ф_спл дорівнює

ПВФ_спл = ggil. юо % = 27,8 %.

Виявивши ПВ кожного галузевого розділу, бібліотекар одержує відомості про галузеву структуру фонду. За цією методикою мож­на з'ясувати типологічну, мовну та інші структури.

Поряд з структурою фонду з'ясовується структура видачі доку­ментів. Питома вага видачі (ПВВ) частини фонду обчислюється за формулою

ПВВ_спл = . 100 о/о,

Д^е В_спл — видача суспільно-політичної літератури; В — загальна вида­ча фонду.

1	p. ї	105397 18	<м о Ю —і со СО	О) со СП ю СО —	111960 19,2
* Л	рос.	480137 82	300561 69	39319 85	470871 80,8
•Л	КФФД	00 ОО о	1	1	00 со о
\ fi s	брошури	87870 15	3726 8,6	20250 47,3	71346 12,2
H a n CO	книги	497576 84,9	39832 91,4	26008 56,3	511400 87,7
	художня, дитяча	297427 50,8	18244 41,9	18199 39,4	297472 51,2	474419 48	СО.		<N
	мистецтво, спорт	2454 4,4	сг> — ю CM	^ о	27219 4,6	58213 5,9	см"	из о"	CO.
За складом	виробнича	64490 ! 1	с- СМ CM CM in —	со оо с- t-—1	61853 10,6	142571 14,4	со. см"	ю	со со"
	ПНЛ	22878 5,8	2443 5,6	in тГ со 1Л см	33976 5,8	81901 8,3	сч"	со о"
	СПЛ	164285 . 28	15450 35,5	17421 37,6	162314 27,8	СО см	•ф	00 со"	*s< ю"
Разом		585534 100	43558 100	46258 100	528834 100	988600 100		см. со"	23,3
Кількість читачів, % (від 42254)		Становили на початок року	s о к н о иХ с: О ч а « '5 & s § X о.	Вибуло протягом року	Становить на кінець року	Видано за рь	Обертаність	Книгозабезпечен ість	Читаність

ї

к

н

«

ь

и

Статистичний аналіз потребує знань показника книгозабезпече- ності (К), який відображає середню кількість бібліотечних книжок на одного читача бібліотеки, або мешканця району, чи одного ро­бітника підприємства і т. д. Цей показник характеризує обсяг фон­ду (достатній, недостатній) відносно кількості читачів (мешканців, робітників) і визначає можливості бібліотеки щодо задоволення запитів та залучення нових читачів до бібліотеки. Обчислюється К діленням кількості книжок, наявних у фонді, на кількість читачів

гг _Ф_ 582834 _

А 42254 ^—

де А — кількість читачів.

Показник книгозабезпеченості виданнями за своїм значенням може бути загальним, якщо йдеться про фонд в цілому, та частко­вим, тобто забезпеченість окремих відділів (тип, мова).

за своїм кількісним виразом він різний в масових і наукових бібліотеках. Методичними центрами запропоновано вважати за оптимальну книгозабезпеченість у ЦБС 8-г-12, технічних бібліоте­ках підприємств — 15, науково-дослідних інститутах — 25-f-30 кни­жок на одного читача. Визначення науково обгрунтованих норма­тивів книгозабезпеченості є однією з важливих проблем комплек­тування.

Негативно впливає на фонд як велика, так і низька книгозабез­печеність. У випадку, коли К вище оптимальної, читачі не спромож­ні використати увесь фонд, якась частина стає маловикористовува- ною, а між тим треба збільшувати площу фондосховища, трудо­затрат на розстановку та зберігання документів, час витрати на їх пошук за запитами читачів.

Навпаки, коли К нижче оптимального показника, виникають прогалини у фонді, читачі не одержують усіх необхідних докумен­тів, що впливає на якість задоволення їх запитів.

Знаючи оптимальний показник книгозабезпеченості і постійно здійснюючи аналіз, бібліотека може регулювати обсяг фонду, за­побігти надмірній або недостатній його повноті.

Про ступінь активності використання фонду та його відповід­ність запитам читачів у певній мірі свідчить показник обертаностї (С) фонду, що виявляється відношенням кількості видач документів за певний час до одиниці обліку фонду:

_п _ _В _ 988600 _?

Ф ~ 582834 ^- Ь/

Цей показник дає змогу з'ясувати, скільки разів у середньому вида­валась кожна книга читачам. Він, також як і показник книгозабез­печеності, може бути загальним (фонд в цілому) і частковим (ок­ремі відділи, види видань, мова тощо).

Здійснюючи статистичний аналіз, слід виявити і показник чита­ності (Ч), який свідчить про інтенсивність читання одного читача протягом певного часу:

ц _ В _ 988600 _ А ^— 42254 ^

Hi homo, що Ч дорослого читача дорівнює приблизно 17—23 мш.кк.ім на рік. У дітей цей показник дещо вищий.

Отримані дані дають змогу здійснити аналіз фонду бібліотеки І іроґжГи окремі висновки щодо його стану, використання та намі- іи пі ілходи удосконалення роботи з комплектування.

Розпочинати аналіз необхідно з виявлення оптимального обсягу фонцу та його порівняння з фактичним. Оптимальний обсяг обчис- niMt і вся за формулою: Ф=А-К, де Ф — фонд оптимальний; А — ніш.кісті) читачів бібліотеки; К—оптимальна книгозабезпеченість чиїлчп. Таким чином, оптимальний фонд залежить від двох показ­ними: кількості читачів та оптимальної книгозабезпеченості. Як­що А — величина змінна в кожній бібліотеці, то К — відносно ста- ,'гі величина, яка залежить від типу, виду бібліотеки, про що йшло- і ■' раніше.

Повернімось до таблиці (с. 43). Ці дані характеризують фонд рл(іонної ЦБС. У бібліотеці 42254 читача. За формулою з'ясування оптимального обсягу її фонд має дорівнювати 338032 (якщо К=8) • П07048 (якщо К = 12) . Фактично фонд налічує 582834 пр., тобто н|н має надмірну повноту. Про це ж свідчить і показник книгоза- Гичпеченості 13,2. Тому навіть при значній читаності (23,3) фонд використовується недостатньо. Загальна обертаність його становить лише 1,7. Уже ці перші дані дають змогу пропонувати бібліотеці іллучити більше читачів, а також вивчити ту частину фонду, що недостатньо використовується.

Необхідно за оптимальним обсягом проаналізувати галузеву структуру фонду. Знайомство з нею свідчить, що вона була пору­шена на початку року відносно оптимальних показників: забагато суспільно-політгічної та художньої літератури, менше — природ- ничоиаукової (ПНЛ) та літератури з мистецтва і спорту. 1 лише виробнича література відповідає оптимальним показникам.

Здійснюючи комплектування протягом року, бібліотека прак­тично не змінила стан справ. Між тим видача і обертаність свід­чать про те, що галузева структура не відповідає запитам читачів. У зв'язку з цим слід проаналізувати кожний розділ окремо.

Фонд суспільно-політичної літератури за своїм обсягом значно . перевищував (28 %) оптимальний показник (22 %). Протягом року в цей розділ надійшла значна кількість видань і навіть незважаючи па те, що вибуття (37,7 %) перевищувало надходження (35,5 %), питома вага СПЛ зменшилась лише на 0,2 %. Поряд з цим ПВ видачі СПЛ становить лише 23,4 % від загальної видачі, тобто значно менше ПВ фонду, та й обертаність СПЛ найнижча в біб­ліотеці (1,4), навіть нижча від загальної (1,7). Якщо розглянути показники книгозабезпеченості СПЛ (3,8) і читаності (5,4), вони досить високі. Але читаність більша від книгозабезпеченості лише в 1,4 раза, тимчасом як в інших розділах — 2,2—2,3 раза (ПНЛ, виробнича, мистецтво). Все це дає змогу дійти висновку, що змен­шити обсяг фонду бібліотеки перш за все слід за рахунок СПЛ. Цей фонд потребує ретельного якісного аналізу з метою з'ясування

невиправданої дублетності, а також виявлення застарілих за змі­стом видань.

За такою схемою необхідно проаналізувати усі галузеві розділи і на підставі аналізу зробити загальні висновки про склад та вико­ристання окремих розділів і фонду в цілому, а також виявити ча­стини фонду, які мають вивчатися ретельніше та цілеспрямовані­ше. Тому статистичний метод вважається першим кроком у цій справі, а тому слід за ним здійснити якісний аналіз.

Серед методів якісного аналізу найбільшого поширення набув бібліографічний, завдяки надійності та конкретності висновків. Назва методу виникла внаслідок використання під час вивчення різних бібліографічних посібників. Технологія його залежить від завдань, що ставить бібліотека під час вивчення, від можливостей бібліотеки. Доцільно використовувати бібліографічний метод при вивченні окремого розділу фонду.

Якщо вивчення якогось розділу заплановано, бібліотекар зазда­легідь виявляє нові бібліографічні посібники відповідно до тема­тики розділу. В масових бібліотеках краще звернутися до реко­мендаційних видань, у наукових — до видань державної бібліогра­фії або науководопоміжних. Посібники порівнюються з каталогами бібліотеки (систематичним, алфавітним) і з'ясовується, які видан­ня відсутні в бібліотеці, які нові теми не набули відображення у фонді і в каталогах, які видання застаріли тощо.

Таку роботу можна проводити при отриманні в бібліотеку нових бібліографічних посібників. У такому разі фонд вивчається в за­лежності від надходжень цих видань, а не за планом бібліо­теки.

Внаслідок використання бібліографічного методу бібліотекар робить висновки: вилучити частину книжок як застарілі (список додається); доокомплектувати фонд виданнями (складаються картки для його картотеки); здійснити редагування каталогів (ал­фавітного, систематичного) з метою відображення усього наявно­го в бібліотеці фонду тощо.

Зазначений метод свідчить лише про укомплектованість фонду документами і не дає відомостей про їх використання читачами. Тому поряд з бібліографічним доцільно використовувати аналітич­ний метод, який дає змогу з'ясувати обертаність фонду з тем, галу­зей, а також кожної окремої книги чи іншого документа. Отриман­ня цих відомостей та їх аналіз — важливий засіб оцінки якості роботи бібліотеки з комплектування та пропаганди фонду. За його допомогою з'ясовується відповідність фонду запитам читачів.

Аналітичний метод може застосовуватися як продовження біб­ліографічного, тобто вивчається використання фонду або окремих книжок із тих же тем та розділів. Поряд з цим він може викори­стовуватися як відокремлений. І в тому і в іншому випадку необ­хідно проаналізувати книжкові формуляри, а в разі їх відсутно­сті — аркуші повернення, де зареєстровано кількість видач окре­мих видань. Отримані відомості доцільно поєднати в таблицю.

Вивчення використання окремих книг	Ангор та наз­ва твору		Рік ви­дання	Кіль­кість пр.	Скільки разів видавався	Причини					При­мітки
						заста­ріла	непро­фільна	надмір­ність пр.	недостат­ність пр.

Унаслідок такого аналізу бібліотекар має змогу з'ясувати: які пмданпя незаслужено забуті і потребують активного пропагу- мпіпія; які видання слід вилучити з фонду і з якої причини; які міідііііня необхідно поновити або збільшити кількість примірників; і нких тем (розділів) слід вилучити видання; з яких тем (розділів) ііпііовнити фонд тощо.

Отже, аналітичний метод дає змогу в певній мірі з'ясувати ефективність комплектування і використання фонду. Але зважаючи п.і трудомісткість він застосовується в бібліотеках обмежено.

Якісний склад фонду можна вивчити також за допомогою соціо­логічних методів: анкетування, інтерв'ю, експертної оцінки, контент- шіалізу тощо. Позитивним у цих методах є те, що вони дають змо­гу виявити ставлення читачів до фонду бібліотеки, їх оцінку діяль­ності бібліотек щодо комплектування. Деякі соціологічні методи діпоть змогу вивчити безпосередньо фонд (контент-аналіз. експерт­ні оцінки), інші — відповідність фонду запитам читачів.

Серед цих методів привертає увагу контент-аналіз, який ство­рює можливість водночас вивчати склад фонду і його використан­ня. Технологія його впровадження передбачає кілька послідовних дій. Необхідно з'ясувати змістовні одиниці аналізу. Це можуть бути різні параметри фонду (тематичний, типологічний та ін.). На підставі наслідків статистичного аналізу і плану бібліотеки слід визначити розділ, що буде вивчатися, і теми, які розкривають його зміст (див. таблицю).

Вивчення розділу фонду методом контент-аналізу

№ П/п	Назва розділів і тем		Усього за ката­логом	Типи видань^					За мовами		Використання
				офіційні	наукові	науково-по­пулярні	учбові	довідкові	російська	українська	переглянуто 1 на полицях	жодного разу не видавалися	і—2 рази	3—5 разів	6—10 разів	більше 10 ра­зів
1.	Ботаніка
2.	28.5 Ботаніка (наука
	про рослини)	87		—	5	70	7	5	52	35	36	4	14	3	5	10
	28.5л6 Ботанічні сади	3		—	—	2		1	2	1	3					3
	28.56 Екологія	8		—	2	6	—	—	6	2	8	—	4	4	—	—
	28.59 Окремі рослини	1		—	—	1	—	—	1		1	—	1
	Усього	99			7	79	7	6	61	'38	48	4	19	7	5	13

Слід накреслити типологічний та мовний склад цього розділ З дією метою бібліотекар звертається до документів Верховної t місцевої Ради, де зазначені перспективи розвитку регіону та окрі мих галузей народного господарства, науки, культури; тем, тико-типологічного плану бібліотеки; нових бібліографічних w кажчиків тощо. Де дає змогу утворити своєрідну модель розділ фонду.

Необхідно з'ясувати відповідність фактичного фонду утворенії моделі. Під час її порівняння з систематичним каталогом бібліо теки з'являється кількісна характеристика змістовного наповненні фонду. Водночас бібліотекар отримує відомості про типологічнії! і мовний склад фонду за визначеними темами. Добуті дані даюті змогу зробити висновок про укомплектованість фонду за визнане ними параметрами. Поряд з цим порівнюється фонд із новими біб ліографічними покажчиками, щоб мати відомості про прогалини з окремих тем і видань.

Виявити лише укомплектованість фонду недостатньо. Важливо знати ступінь його відповідності запитам читачів, про що свідчить використання. Тому наступна дія—виявлення використання як окремих документів, так і документів з тієї чи іншої теми. Перегля­даються окремі документи з однієї теми, потім отримані дані поєднуються, що створює можливість зробити певні висновки, Під час перегляду окремих видань слід звернути особливу увагу на ті, що використовуються активно, або не використовуються зовсім.

Завдяки цьому можна зробити певні висновки та виробити ре­комендації: поширити комплектування фонду за темами (перелік тем), видами, мовами видань; докомплектувати фонд виданнями (перелік видань); змінити не придатні для користування видання (список); збільшити кількість примірників таких видань (список) j посилити пропагування книжок (назви) та ін.

У зв'язку з тим, що контент-аналіз трудомісткий метод, його слід використовувати згідно з перспективним планом так, щоб про­відні розділи вивчати не рідше одного разу на п'ять років.

Кожний із зазначених методів має і певні недоліки. їх не слід використовувати ізольовано. Лише послідовне, заплановане ви­вчення фонду взагалі, а також його відокремлених частин різними методами дасть бібліотекареві змогу об'єктивно оцінити фонд, здійснювати керування ним, раціонально організувати процес ком­плектування, досягти такого складу фонду, щоб він повною мірою відповідав завданням бібліотеки і запитам її читачів.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. З якою метою здійснюється вивчення фонду? 2. Які існують методи його вивчення? 3. Які абсолютні цифри слід використовувати для статистичного ана­лізу? Де вони містяться? 4. Які відносні показники необхідно мати для статистич­ного аналізу? Про що свідчить показник книгозабезпеченості (обертаності, чита­ності)? 5. Чим відрізняються аналітичний та бібліографічний методи від схаїи- еіичного?

4S

Контрольні завдання

І. Обчисліть оптимальний обсяг фонду бібліотєки-бази практики. Порівнюйте галузеву структуру фонду бібліотєки-бази практики з оптималь­ною (робіть висновки.

,'і. Обчисліть книгозабезгіеченість читачів бібліотеки-філіалу і ЦБ, порівняйте ;і оптимальним показником.

і 1.2.4. Система постачання бібліотек документами

ІІ.2.4.1. Загальна характеристика системи постачання

Важливим чинником якісності фондів бібліотек є створення умов для їх систематичного, першочергового поповнення усіма ви­дами документів. Протягом десятиліть склалася система постачан­ня, яка за своєю структурою поділяється на засоби і джерела комплектування.

Способи комплектування сприяють рішенню питання про те, як, яким засобом можна придбати необхідний документ. До них від­носять: закупівлю, безкоштовне придбання видань та інших доку­ментів (подарунок читачів або закладів, книгообмін, одержання безкоштовного обов'язкового примірника).

Джерела — де установи, заклади, які постачають бібліотекам необхідні документи: бібліотечні колектори, книжкові магазини, книжкова палата, бібліотеки, що мають обмінні фонди тощо. Спо­соби комплектування передбачають наявність певних джерел, зав­дяки яким вони реалізуються і, навпаки. Так, закупівля документів здійснюється в бібліотечних колекторах, книжкових магазинах та ін.

У державі створено сталу систему постачання бібліотек доку­ментами, яка покликана забезпечити першочерговість і своєчас­ність їх надходжень у фонди. Це проявляється в тому, що і бібліо­теки, і джерела постачання виконують єдині державні завдання; сприяють вихованню трудящих, розвитку науки і виробництва, здійсненню перебудови в економічному і соціальному житті краї­ни. Отже, використовуючи духовний і інформаційний потенціал творів друку та інших документів, джерела постачання разом і бібліотеками покликані впливати на підвищення культурного та професійного рівня, відродження національної самосвідомості кож­ного члена суспільства.Державний характер системи проявляється і в її організаційній структурі. Уся діяльність книготорговельних закладів підпорядко­вана спеціальним державним органам. У сільській місцевості, крім того, розповсюдженням книжок займається Споживча кооперація. Значного поширення останнім часом набуло придбання у фонди бібліотек різних копій окремих документів (фотокопії, мікрокопії тощо), які виконують великі бібліотеки та інформаційні органи. Отже, усі вони є державними закладами, що зумовлює державний характер всієї системи постачання бібліотек.

Системі постачання бібліотек притаманні певні властивості:,різ­номанітність джерел, охоплення всієї території країни, забезпечен­ня через державні джерела бібліотек усіх типів і видів незалежно від відомчої належності.

Значна кількість існуючих джерел постачання, неоднакові мож­ливості використання, різниця в організації обслуговування бібліо­тек привернули увагу бібліотекознавців, які зайнялися їх класифі­кацією. Сталої точки зору на це питання немає, але з'ясовано, що групування джерел постачання бібліотек документами має здійсню­ватися за різними ознаками: організація обслуговування (центра­лізовані, нецентралізовані); місце знаходження (місцеві, іногород­ні); значення в обслуговуванні (головні, допоміжні); цільове при­значення (загальні, спеціальні); витрати на придбання (коштовні, безкоштовні). Одне і те ж джерело може одноразово оцінюватися за різними ознаками. Так, обласний бібліотечний колектор для ЦБС обласного центру буде централізованим, головним, спеціальним джерелом. Найбільшого поширення набула класифікація за орга­нізаційною ознакою, тобто на централізовані та нецентралізовані¹ джерела.

До централізованих відносять джерела, що дають змогу ком­плектувати бібліотеку з єдиного центру, скласти договір на трива­лий час, централізувати використання коштів. Вони також забез­печують бібліотекам можливість своєчасно і повно придбати необ­хідні документи. Звернення бібліотеки до них дає змогу планувати процес комплектування, забезпечує планомірність розвитку фонду, повноту придбання видань та інших документів, раціональне вико­ристання коштів.

Централізованими джерелами є бібліотечні колектори, Книж­кова палата, які постачають обов'язковий примірник.

У роботі централізованих джерел є певні недоліки (порушення строків забезпечення, не повною мірою виконання замовлень тощо), але практика їх використання в цілому виправдала себе.

Нецентралізовані джерела здебільшого використовуються як допоміжні. Вони нерідко сприяють оперативному одержанню нових видань, додаткових примірників документів, що давно вийшли з друку. До нецентралізованих джерел відносяться книжкові мага­зини, кіоски, обмінні фонди, подарунок читачів або закладів та інші джерела, де можна замовити копію (фотокопію, ксерокопію, мікро­фільм тощо) і з якими не здійснюється постійний зв'язок, немає попереднього договору на тривалий час.

У практичній діяльності бібліотеки водночас звертаються як до централізованих, так і нецентралізованих джерел. Сукупність їх використання дає змогу поширити можливості вибору документів, своєчасно придбати в необхідній кількості саме те, що користує­ться попитом читачів

.