Увага! Культура мовлення Як попросити вибачення

Пробачте! Вибачте!

Пробачте, що турбую Вас.

Мені дуже шкода.

Пробачте, що примусив Вас чекати. Забудьте про нашу розмову.

Не згадуйте про це.

Пробачте, що я запізнився!

Даруйте за клопіт.

Я цілком розумію Вас.

Хай Вас це не турбує.

Вибачте мені.

Я повинен просити вибачення.

Чи варто про це згадувати? Сподіваюся що я Вас не потурбував. Перепрошую.

Вибачтеся за мене, що я завдав стільки клопоту. Вам нема чого хвилюватися.

Вибачте, будь ласка!

Прошу вибачення!

Пробачте, що Ви сказали?

Правильно

мито, збір

зіставляти

митниця

промовець

загальний

перука

післяплата численний скарбниця

державна скрабнйця порядок денний запропоновано

вантаж

їдальня

передплата

зарплата

виконроб

колишній

наступний,такий військова доктрина можновладний

держава

приймальня

початківець

порцеляна

значущий

Неправильно

пошлина

співставляти

таможня

виступаючий всезагальний

парик

накладна плата

багаточисленний казна

казначейство

повістка дня предложено г

руз

столова

підписка

получка

прораб

бувший

слідуючий

воєнна доктрина властьімущий государство

прийомна початкуючий

фарфор

значимий

кошик

нечисленний

довкілля координаційний центр

корзина

малочисленний

оточуюче середовище координуючий центр

§ 18. Довідки

Довідка— це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств.

Довідки можуть бути особисті й службові.

Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт. Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що,

для подання куди).

Довідки службового характеру складають на запит або за вка­зівкою вищої організації чи службової особи.

Довідка містить такі обов'язкові реквізити:

1) назву організації, що видає довідку;

2) дату видачі й номер довідки;

3) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видається довідка;

4) текст довідки;

5) призначення довідки (куди подається);

6) підписи службових осіб, печатка, без якої довідка не має юридичної сили.

§ 19. Правопис префіксів

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. Їх пишуть за певними орфографічними правилами, й вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв 'язати, зробити.

2. У словах, корінь яких починається звуками [к], [п], [т], [х], [ф], вимовляється і пишеться префікс с-; сказати, спитати, стер­піти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголос­ними, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, безсистемний, возвеличити, черезсідельник.

5. Префікси пре-, при; прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає збільшену міру ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже: пре­добрий, премудро, пречудова;

б) префікс при- має значення приєднання, наближення: при­писати, прилетіти, приклеїти, частковості дії: присісти, причи­нити; результату дії: приборкати, прив 'язати,

в) префікс прі- вживається у кількох словах: прізвище, прі­звисько, прірва.

6. У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний ве змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, чадрізати.