§ 3. Список. Перелік

Список — це реєстрація предметів, осіб, документів. Він складається в певному порядку. Найпоширенішим є а л ф а в і т-ний список, що являє собою перелік кого-небудь або чого-небудь за алфавітом. Якщо це список осіб, то ім'я та по батькові пишуться після прізвища.

Перелік — це перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які поширюються певні норми й вимоги.

Отже, список і перелік — дуже близькі документи, які різ­няться за призначенням.

Список і перелік містять такі реквізити:

1) номер; 2) тематичний заголовок; 3) основну частину, що містить графи і рядки (обов'язковою є графа «№ по пор.»).

Зразок списку:

Список № 4

студентів IV курсу філологічного факультету Ніжин-ського педінституту, які працюють у школах м. Ніжина на місці вчителя

№ по пор.	Прізвище, ім'я та по батькові	№ школи	Адреса школи
1. 2, 3.	Андрущак Ганна Миколаївна Бойко Степан Іванович Кожина Ірина Леонідівна	Середня школа №2 Середня школа №20 Школа-інтернат №5	вул. Грінченка, 43 вул. Малишка, 1а вул. Шевченка, 12

§ 4. Правопис прислівників

Прислівник належить до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок приймен­никово-іменникових сполучень (деякі з них перейшли в прислів­ники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з приймен­ником). Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно з'ясувати на основі синтаксичних зв'язків, наскіль­ки збрежене значення предметності в іменниках, від яких вони походять.

Разом пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у по­єднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию, за­надто.

2. Складні прислівники утворені з кількох основ: мимоволі,

насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно.

3. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, аніскілечки, деколи, чимало, щодня, якнайбільше.

Окремо пишуться;

1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прий­менником. Найчастіше в них вживаються такі прийменники:

без: без упину, без відома, без жалю, без пуття, без сумніву;

в: в нагороду, в міру, в разі, уві сні;

до: до вподоби, до діла, до загину, до краю, до останку, до побачення, до пуття, до сих пір, до смаку, до сьогодні; з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю на: на вибір, на видноті, на віку, на зло, на світанку, на до­браніч, на око, на диво; під: під боком, під силу, під вечір;

по: по змозі, по можливості, по правді, по суті. 2. Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: разу раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кін­цем, одним одна, сама самотою. ' Через дефіс пишуться:

1. Прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку, любо-дорого (синонімічні та антонімічні прислівники).

2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені при­йменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь.

3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- і суфіксів -й; -ому: по-нашому, по-киЇвськи.

4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового -числів­ника на -е: по-перше, по-четверте. .

5. Прислівники по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.