Практика використання інвестиційних стимулів в Україні

№ з/п	Інвестиційні стимули	Стан в Україні
1	Стимули розвитку виробництва, в т.ч.
	Податкові пільги
	Митні пільги
2	Стимули для створення робочих місць.
3	Інвестиційні стимули, прив’язані до розташування, або регіону інвестиції
4	Стимули для НДДКР (інноваційні стимули)
5	Території із спеціальними умовами функціонування
6	Створення спеціалізованих державнихагентств стимулювання інвестицій
7	Інші стимули (на Вашу думку)

2-й крок.На основі досвіду інших країн запропонувати інвестиційні стимули, які б могли бути застосовані в практиці України і сприяли б покращенню інвестиційного клімату.

Приклади створення систем інвестиційних стимулів в країнах Центральної та Східної, які можна використовувати для виконання даного завдання, наведено в додатку 1.

Інвестиційний імідж території

Мета завдання: оволодіння методами оцінки інвестиційної привабливості регіонів країни; визначення чинників, які впливають на інвестиційну привабливість регіонів.

Теоретична частина.

Оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки та регіонів країни підвищує обґрунтованість управлінських рішень з питань галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційного портфеля інвесторів, створює умови здійснення більш ефективної їх інвестиційної діяльності.

На регіональному рівні інвестиційна діяльність інвесторів спрямована на вирішення територіальних питань ефективного використання наявних матеріально-технічного, сировинного й трудового потенціалів, задоволення потреб внутрішнього ринку. Відтак, оцінку інвестиційної привабливості регіонів країни здійснюють з урахуванням особливостей формування потенціалів кожної території, розміщення магістралей, агро кліматичних умов тощо.

Засобами реалізації вищезазначених питань у регіоні є відповідні програми (проекти) підвищення конкурентоспроможного потенціалу пріоритетних виробництв, які характеризують спеціалізацію регіону. Такі програми (проекти) виконують шляхом залучення приватних інституційних інвесторів до формування режиму економічного стимулювання інвестиційної науково-технічної й інноваційної діяльності.

За визначення пріоритетів інвестування в регіоні доцільно враховувати просторову орієнтацію галузей і виробництв, сформовану під впливом чинників їх розташування. За ознакою тяжіння виробництв до певних районів розташування їх поділяють на:

а)виробництва, які доцільно розташовувати в районах концентрації трудових ресурсів. Така група неоднорідна за своїм складом, оскільки виділяються як трудомісткі галузі, зокрема, точне машинобудування, переробка полімерних матеріалів тощо, так і галузі, які потребують висококваліфікованої робочої сили. Ці виробництва переважно тяжіють до місць зосередження наукових закладів і центрів концентрації висококваліфікованої робочої сили. До цієї групи також відносять такі, які найбільш привабливі для працевлаштування;

б)енергоємні виробництва, які тяжіють до джерел палива і електроенергії. До таких відносяться галузі, де на одного зайнятого у виробництві витрачається від 200 до 1400 тис. кВт год. Електроенергії;

в)матеріаломісткі виробництва, які розташовуються переважно біля джерел сировини. До таких галузей відносяться галузі зі значними нормами витрат сировини на одиницю готової продукції, та галузі, які переробляють сировину, що швидко псується;

г) виробництва, які тяжіють до районів споживання продукції, зокрема галузі, вага готової продукції яких перевищує вагу основної сировини;

д)виробництва, розташування яких не має яскраво вираженої орієнтації, тобто залежить від впливу двох і більше чинників.

Для формування сприятливого інвестиційного середовища в регіонах України важливою є оцінка загальної соціально-економічної ситуації, яка забезпечує сприятливі умови для взаємодії інвесторів в кожному регіоні. Відтак, всі чинники впливу на формування соціально-економічної ситуації можна умовно поділити на “об’єктивні” і “суб’єктивні”.

До об’єктивних чинників, які впливають на соціально-економічну ситуацію, відносять:

• економіко-географічне положення;

• кліматичні умови;

• природно-ресурсний потенціал;

• демографічний потенціал, склад і структуру населення;

• стан економіки, структуру, орієнтованість і спеціалізацію господарства;

• стан сфери освіти, науки й інноваційної діяльності;

• стан сфери охорони здоров’я та культурної сфери життя населення;

• рівень криміногенної і екологічної ситуації;

• рівень структурних та інституційних перетворень;

• розвиток інвестиційної, ринкової та комерційної інфраструктури;

• фінансове забезпечення.

Серед суб’єктивних виділяють політику, яку проводить влада всіх рівнів та відповідальність державних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування за наслідки своїх дій.

Таким чином, в процесі оцінки інвестиційної привабливості регіонів мають бути враховані:

• призначення і сфера застосування продукції регіону;

• особливості попиту;

• географічний розподіл споживання і попиту;

• стан конкуренції;

• наявність платоспроможного попиту;

• забезпеченість фінансовими і кваліфікованими трудовими ресурсами;

• інституційні чинники;

• правове середовище тощо.

Виділяють наступні підходи до оцінки інвестиційної привабливості регіонів (галузей) (рис. 2.1). Підходи та методи оцінки інвестиційної привабливості регіонів наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1