
- •Вступ до теорії макроекономіки
- •1.1.Макроекономіка як наука. Макро- і мікроекономіка. Макроекономічна політика та її цілі
- •2. Предмет макроекономіки. Об’єкт і суб’єкти макроекономічного аналізу
- •3.Методологічні і методичні аспекти макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі та наукові основи їх побудови.
- •1.4.Концептуальна модель економічного кругообороту. Загальні умови макроекономічної рівноваги.
- •10. Які засоби стабілізації національної економіки пропонують прихильники кейнсіанської теорії? Монетаристської концепції? Теорії «економіки пропозиції»?
- •«Отцовский капитал» – тоже в жизнь!
- •Вернуться на содержание торгово-экономическая викторина
- •Вернуться на содержание золотая викторина
- •Афоризмы про экономику
1.4.Концептуальна модель економічного кругообороту. Загальні умови макроекономічної рівноваги.
Взаємозв’язок запасів і потоків складає основу вихідної макроекономічної моделі кругових потоків (рис. 1.5.). В основу макроекономічного аналізу закладена найпростіша модель кругових потоків (або модель кругообігу доходів і витрат).
Рис.1.5. Кругопотоки національної економіки
Із схеми видно, що в економіці доходи одних економічних агентів є витратами інших:
споживчі витрати домогосподарств на придбання товарів є доходами фірм від реалізації готової продукції;
витрати фірм на оплату ресурсів є доходами господарств (заробітна плата, рента та інші види доходів).
Реальний („ресурси — товари”) та грошовий („витрати — доходи”) потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і нескінченно повторюються.
Державний сектор пов’язаний із іншими елементами економічної системи через:
чисті податки (Т), які кількісно показують ту частину потоку грошових коштів, яка вилучається державою в домогосподарств та ділових підприємств. Вони визначаються різницею між пожатковими надходженнями до бюджету та державними трансфертними платежами (допомога з безробіття, стипендії) (в подальшому для спрощення ми називатимемо їх просто податками);
державні закупки товарів і послуг (G), до яких належать платежі держави за придбані товари і послуги, а також заробітна плата всіх державних службовців;
державні позики на фінансових ринках (здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету, тобто коли G>Т).Держава бере в позику, випускаючи цінні папери (облігації, векселі, скарбниці) і продає їх домогосподарствам, комерційним банкам тощо.
відкрита економіка — це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій.
Розглядаючи лише грошові потоки, а не реальні, модель відкритої економіки можна зобразити наступним чином (рис. 1.5.)
експорт (Е) як потік грошових платежів, а не товарів і послуг зображено стрілкою, що спрямована всередину системи, на внутрішні ринки продуктів;
платежі по імпорту (М) зображено стрілкою, що направлена із внутрішньої національної економіки за кордон. Імпортні товари і послуги купуються як домогосподарствами, так і фірмами та об’єктами державного сектору економіки, але для спрощення схеми зображено лише одну, найбільшу за імпортом категорію — імпорт споживчих товарів;
різниця між грошовим надходженням від експорту(Е) та імпорту(М) називається чистим експортом (NЕ): NЕ= Е — М;
коли експорт не покриває імпорту (Е<М, NЕ<0), то різниця має бути оплачена шляхом позики в іноземних фінансових посередників, або шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям. Такі операції, що призводять до чистого припливу капіталу, на схемі зображено як потік, спрямований до внутрішніх фінансових ринків. Власне кажучи. цей потік правильніше було б назвати припливом фінансових ресурсів, оскільки мова йде про грошові потоки, а не про потоки капітального обладнання. Проте, загальноприйнятим є термін „притік капіталу”
коли ж експорт перевищує імпорт (Е>М, NЕ>0), то є відтік капіталу — ситуація, коли економічна система надає позики іноземцям, або купує іноземні фінансові та реальні активи.
Існує певний взаємозв’язок між потоками платежів по імпорту-експорту товарів і послуг та потоками платежів по міжнародних фінансових операціях. Так, наприклад, імпорт можна оплатити експортом або ж припливом капіталу. Тобто. країна може імпортувати більше, ніж експортувати, коли матиме місце чистий приплив капіталу.
Рівність між національним доходом та національним продуктом зберігається і тоді, коли в моделі кругообігу враховується взаємозв’язок з іншими країнами світу, оскільки тоді справджується рівняння:
з точки зору доходів: Y=С+Т+S+М Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але й на чисті податки (Т); платежі по імпорту (М); заощадження (S). Ці три напрями витрачання коштів називають „витоками”.Y=С+Т+S+М, або Y=С+витоків;
з точки зору витрат: Y=С+I+G+Е. існує три види витрат на товари і послуги, вироблені внутрішньою національною економікою, які не є витратами внутрішніх споживачів: інвестиційні витрати (I), державні закупки товарів і послуг (G), платежі по експорту (Х). Ці три потоки називаються „ін’єкціями”. Звідси справедливим буде рівняння: Y=С+I+G+Е, або Y=С+ін’єкцій
Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо (рис. 1.6.):
Рис.
1.6. Рівновага макроекономічної системи
за моделлю економічних потоків (Витоки
— ін’єкції)
Оскільки
С+Т+S+М
= С+I+G+Е,
і ліву і праву частини рівності можна
скоротити на суму споживання
домогосподарств, яке одночасно виявилось
і витоком, і притоком. Звідси випливає
(рис.1.6.), що Т+S+М
= I+G+Е.
Ця тотожність показує, що загальна сума
витоків дорівнює загальній сумі ін’єкцій.
Тільки
сумарні
показники витоків та ін’єкцій рівні
між собою. В окремих парах витоків та
ін’єкцій найчастіше точний баланс
відсутній. Зовсім не обов’язково, щоб
заощадження дорівнювали інвестиціям,
чисті податки державним закупівлям, а
експорт — імпорту.
Таким чином, зробимо основний висновок із моделі кругообігу продуктів та доходів: реальний та грошовий потоки здійснюються без перешкод за умови рівності сукупних витрат домогосподарств, фірм держави та решти країн світу сукупному обсягові виробництва. Якщо ж сукупні витрати, які визначають сукупний попит, скорочуються, то й сукупний обсяг випуску та рівень зайнятості падає, що зменшує сукупні доходи, які, в свою чергу, визначають сукупний попит. Звідси важливим завданням макроекономіки є стабілізація сукупного попиту. Нерівноважні стани в економіці, зумовлені надлишковим і недостатнім сукупним попитом, відповідно називаються інфляційним та прецесійним розривами (рис. 11.6.). Детально механізм їх появи та усунення буде проаналізовано у темі № 6 «Сукупні видатки і ВВП».
Підходи до вирішення цієї задачі різні у різних представників макроекономічної теорії. Представники кейнсіанського напрямку пропонують здійснювати стабілізацію сукупних витрат за допомогою зміни величини державних витрат, податків і грошової пропозиції. Монетаристи вважають зміну грошової маси універсальним засобом стабілізації економіки. У рамках неокейнсіанського підходу розробляються концепції макроекономічного управління очікуваннями економічних агентів при повільній зміні рівнів заробітної плати і цін. У неокласичній моделі раціональних очікувань ціна і заробітна плата швидко реагують на зміни ринкової кон’юнктури і тому економіка швидко стабілізується в стан довіри економічних агентів до політики уряду і Національного банку. Прихильники теорії „економіки пропозиції” вважають недоцільною будь-яку політику, спрямовану на регулювання сукупного попиту. На їхню думку, політика держави повинна обмежуватися стимулюванням підприємницької діяльності і збільшенням сукупної пропозиції завдяки лібералізації ринку, розвиткові конкуренції та зменшенню податків.
1. Визначте предмет вивчення макроекономіки.
2. Охарактеризуйте структуру національного ринку з точки зору макроекономіки.
3. Назвіть і дайте характеристику основним суб’єктам макроекономічного аналізу.
4. Розкрийте на прикладі зв’язок між потоком і запасом.
5. У чому полягає нормативна і позитивна функції макроекономіки.
6. Назвіть основні цілі макроекономічної політики.
7. Наведіть приклади екзогенних і ендогенних параметрів макромоделей.
8. Побудуйте графічну модель економічного кругообігу.
9. Що розуміють під поняттями «витоки» та «ін’єкції» у моделі кругообороту доходів та витрат для відкритої економіки?