Додаткова:

13. Білоцький С.С. Методи фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності / С. С. Білоцький // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – №24. – С. 36-38.

14. Дубіщев В.П. Аналіз економічної моделі систематизації управління фінансово-інвестиційним потенціалом регіону / В. П. Дубіщев, В. І. Іщук, С. М. Малинський // Економіка і регіон. – 2009. – №3. – С. 38-44.

15. Юрій С.М. Аналіз ефективності оборотного капіталу в управлінні фінансовим станом підприємства / С. М. Юрій // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці, 2008. – Вип. 4. – С. 383-388. – Бібліогр.: с.388

16. Сисой Ю.В. Методичні аспекти оцінки прибутковості промислового підприємства з урахуванням іноземного досвіду / Ю. В. Сисой, // http://www.nbuv.gov.ua/

Інтернет ресурси:

17. Офіційний сайт Електронної бібліотеки Львівської комерційної академії [сайт http//www.dev.lac.lviv.ua/lib].

18. Офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського [сайт http//www.nbuv.gov.ua].

19. Офіційний сайт Міністерства Економіки України[сайт http //www.me.gov.ua].

20. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http//www.minfin.gov.ua ].

21. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [сайт http//www.ukrstat.gov.ua ]

1. Поняття прибутковості та рентабельності підприємства. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, нарощення рівня рентабельності, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством та ін.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток являє собою грошову форму чистого доходу суспільства. Як економічна категорія він відображає сукупність економічних відносин, пов’язаних з утворенням національного доходу і його розподілом. Термін «прибуток» має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, оновлювалась і доповнювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії. У таблиці 1.1 наведено підходи різних науковців до визначення поняття «прибуток».

Таблиця 1.1.

Науковий підхід до визначення поняття «прибуток»

Автор	Період	Визначення
Бланк І.О.	2003 р.	Прибуток – це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності
Бикова А.П	2006 р.	Прибуток, як частина доходу підприємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності, одне з джерел засобів на підприємстві.
Мочерний С.В.	2009 р.	Прибуток – це однаіз форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, за своєю величиною – це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво.
ПокропивнийС.В.	2011 р.	Прибуток – це частина виручки,яка залишається після відшкодування усіх витрат на операційну та комерційну діяльність підприємства.
Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»		це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати

На рисунку 1.1 зображено основі визначення поняття «прибуток» в економічний теорії.

Прибуток

Перетворена форма додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу, яка сформована в процесі суспільного відтворення для задоволення різних інтересів підприємства та його власника

Фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, свідчить про обсяг і якість виробленої (реалізованої) продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості

Мірило фінансового здоров'я підприємства, характеристика рентабельності вкладення коштів в активи конкретного підприємства

Основне власне внутрішнє фінансове джерело, яке забезпечує розвиток підприємства на принципах самофінансування

Різниця між ціною товару та витратами на його виробництво

Сума, на яку доходи перевищують витрати

Рис1.1 Основі визначення поняття «прибуток» в економічний теорії

Тому узагальнюючи дамо визначення:прибуток — це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством та яка залишається після покриття витрат виробництва.

Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного з реалізацією товарів на ринку. Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості.

Перш за все в отриманні максимального прибутку зацікавлені самі підприємства: прибуток гарантує підприємцям дохід на вкладені капітали та одночасно з цим є джерелом фінансових витрат, пов'язаних з розвитком виробництва та соціальної сфери. Зацікавлена в прибутку і держава, так як він значною мірою вилучається до бюджету для фінансування загальнодержавних витрат. Підвищений інтерес до прибутку підприємств у комерційних банків, різноманітних фінансових інститутів, акціонерів та інших держателів цінних паперів. Зі зростанням прибутку оживлюється фінансовий ринок і збільшується його роль у перерозподілі капіталів, в підвищенні ефективності їхнього використання. Все це засвідчує велике суспільне значення прибутку, яке визначає його велику роль у розвиткові ринкової економіки як на мікро -, так й на макрорівні.

Повніша сутність поняття «прибуток» розкривається в його функціях:

1. оцінювальна — характеризує ефект використання основних ресурсів підприємства, визначає його фінансову стійкість та інвестиційну привабливість;

2. стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;

3. господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв;

4. розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів;

5. індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва;

6. соціальна – прибуток через його розподіл задовольняє різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення та суспільство в цілому[9, 283].

Враховуючи те, діяльність підприємства може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, тому в обліку і аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники – це сума прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання. Відносні показники фінансових результатів – характеризують відносний у відсотках ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.

На формування прибутку впливають такі чинники:

1. матеріально-технічні – використання більш прогресивних і економічних основних засобів і виробничих запасів;

2. організаційно-управлінські – створення нових об’єктів господарської діяльності та інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;

3. економічні – пошук виробничих ресурсів господарської діяльності, шляхом аналітичних досліджень;

4. соціальні – забезпечення належних умов працівників, відпочинку і підвищення кваліфікацій персоналу;

5. екологічні – виробництво екологічно чистої продукції та застосування безвідходних технологій;

6. ринково-маркетингові – формування попиту покупців.

Поряд із класифікацією факторів впливу на прибуток підприємства, слід здійснити класифікація видів прибутку.

В залежності від виду діяльності, в рамках якої отримано прибуток, він поділяється на:

· прибуток від реалізації по основній діяльності;

· прибуток від реалізації по неосновній діяльності;

· від фінансових операцій;

· від неопераційної діяльності;

· від інвестиційної діяльності.

Від методики оцінки:

· номінальний прибуток — той що фактично отримано;

· реальний прибуток — номінальний прибуток з урахуванням впливу інфляції.

В залежності від цілі визначення:

· бухгалтерський (балансовий);

· економічний прибуток — визначається як виручка від реалізації – валові витрати – альтернативні вигоди (витрати).

В залежності від розміру:

1. Мінімальний прибуток — прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє уяву власників про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Як правило, цей рівень дорівнює середній процентній ставці на депозитному ринку.

2. Нормальний прибуток — прибуток, який відповідає нормі прибутковості на вкладений капітал у галузі.

3. Цільовий (необхідний) прибуток — прибуток, що відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий і соціальний розвиток і утворюється за рахунок чистого прибутку.

4. Максимальний прибуток — прибуток, що пов'язаний з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку на максимізацію прибутку. Отримується в тому випадку, коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:

1. продаж (реалізація) продукції

2. продаж майна

3. позареалізаційні операції.

Мета аналізу фінансових результатів – визначити повноту та якість їх отримання, оцінку динаміки абсолютних і відносних показників, з’ясувати спрямованість, ступінь впливу факторів на зміну прибутку і рентабельності, визначити можливі резерви його зростання.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

1. вивчення можливостей одержання прибутку відповідного до наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон’юктури ринку;

2. здійснення системного контролю за процесом формування прибутку і зміною його динаміки;

3. визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на фінансові результати діяльності підприємства;

4. вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

5. розрахунок і оцінка показників рентабельності;

6. вироблення рекомендацій, спрямованих на мобілізацію виявлених резервів зростання прибутку і рентабельності;

7. вивчення особливостей, складу і динаміки фінансових результатів підприємства;

8. загальна оцінка виконання плану;

9. визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого плану, вивчення динаміки зміни прибутку за кілька звітних періодів [17, 38-39].

Отже, проаналізувавши таке поняття як «прибуток», можна зробити висновок, що він є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу.

Очевидно, що для аналізу кінцевих результатів діяльності підприємства доцільно користуватися не лише абсолютними показниками прибутку чи збитку, адже за допомогою останніх неможливо порівнювати, наприклад, ефективність діяльності різних за розміром підприємств.

Тому розраховують співвідношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними чи вже використаними ресурсами, тобто обчислюють показники ефективності, серед яких основними є показники рентабельності, які ототожнюють з прибутковістю та дохідністю. Ці показники повніше за розмір прибутку та його абсолютних змін відображають результати діяльності підприємства, тобто вони є кориснішими під час фінансового аналізу підприємства.

Ефективність фінансово-господарської діяльності оцінюється загальним обсягом одержаного прибутку та його величиною на одиницю вкладеного капіталу, ресурсів, понесених витрат.

Прибуток і прибутковість (рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. Співвідношення одержаних доходів і понесених витрат є головним завданням аналітичних служб, керівного персоналу і в цілому кожного працівника для прийняття правильної політики підприємства. Життєздатність підприємства залежить саме від того, який досягається рівень прибутковості (рентабельності).

В таблиц.1.2 наведено наукові підходи до визначення поняття «Рентабельність»

Таблиця 1.2

Наукові підходи визначення поняття «Рентабельність»

Автор	Період	Визначення
Коробов М.Я	2004 р.	Рентабельність - це поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Ізмайлова К.В.	2006 р.	Рентабельність - це міра використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також природних багатств на підприємстві, тому це показник показує ефективність господарювання.
Попович П.Я.	2007 р.	Рентабельність - це якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.
Роберт Кінні	2009 р.	Рентабельність - відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою.
Глосарій банківської термінології	2010 р.	Рентабельність – відносний показник економічної ефективності, який відображає рівень ефективності використання ресурсів і капіталу.

В економічній літературі наводиться ряд визначень поняття «рентабельність».

Зокрема, Гриньова В.М., Коюда В.О. дають наступне визначення рентабельності. Рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності; прибутковість галузей економіки.

Партин Т.О., Загородній А.Г. визначають рентабельність як відносний показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

Власова Н.О., Круглова О.А., Безгікова Л.І. визначають певні функції рентабельності. Рентабельність виконує наступні функції:

• виступає оціночним показником ефективності використання ресурсів і надає узагальнену оцінку роботи підприємства в цілому;

• є показником, що відображає приріст вартості всього капіталу;

• стимулює робітників до ефективної праці;

• є важливим регулятором темпів розширеного відтворення основних засобів тощо.

Отже, рентабельність – це показник економічної ефективності бізнесу, що характеризує співвідношення доходу і витрат за певний період часу; показники рентабельності прямо пов'язані з рівнем цін і обсягом виробництва; основними чинниками зростання рентабельності є вибір найбільш ефективних методів виробництва, що забезпечують зниження матеріалоємності та трудомісткості виробництва, здійснення режиму економії у всіх ланках і в усіх напрямках діяльності.

Логічно виникає запитання – чому не можна для оцінки економічної ефективності діяльності підприємства використовувати лише прибуток, його динаміку, структуру, адже абсолютний показник отриманого прибутку дає можливість порівняти його з відповідними показниками інших підприємств; для чого вводити ще однин показник – рентабельність?

Економічний зміст показників рентабельності в тому, що вони дають можливість порівняти результат діяльності з тими «зусиллями», які витрачено на його досягнення, бо результат сам по собі не показує, з якими зусиллями, за допомогою яких витрат його отримано.

Іншими словами, якщо прибуток використовувати для порівняння ефективності діяльності різних підприємств, то при цьому не враховується обсяг ресурсів, що були використані для отримання цього прибутку, а отже результат порівняння буде однобоким.

На показники рентабельності, в першу чергу, звертають увагу власники (власник) підприємств, інвестори і кредитори, менеджмент, банківські установи тощо, бо саме за їх допомогою забезпечується отримання високих доходів і необхідного рівня конкурентоспроможності підприємства.

Поняття «рентабельність» має різні значення з позиції підприємства, споживача, держави. Але у всіх випадках воно означає вигоду. Якщо підприємство (промислове підприємство) працює рентабельно (у нормальних умовах господарювання), то це свідчить про те, що покупець, здобуваючи товар саме в цьому магазині (чи виробника), одержує задоволення від покупки (коли в нього є вибір), а держава (суспільство) може за рахунок податків на рентабельність підтримувати збиткові об'єкти, вирішувати пріоритетні соціальні задачі.

Наявність рентабельності дозволяє задовольняти економічні інтереси держави, підприємства, працівників і власників. Об'єктом економічних інтересів держави є та частина «рентабельності», що сплачує підприємство у вигляді податку на рентабельність і яку суспільство використовує для вирішення соціальних задач. Економічні інтереси підприємства укладаються в збільшенні частки рентабельності, що залишається в його розпорядженні. За рахунок цієї рентабельності підприємство вирішує виробничі і соціальні задачі свого розвитку. Інтереси працівників у збільшенні рентабельності зв'язані зі створенням можливостей для поліпшення матеріального стимулювання і підвищення рівня їхнього соціального розвитку.

Зниження зацікавленості підприємства в нарощуванні рентабельності (наприклад, через необґрунтованість податків і відрахувань) приведе до зменшення платежів у бюджет, до заморожування заробітної плати, до нераціонального використання капіталу.

Отже, для об’єктивної оцінки ефективності роботи підприємства не достатньо знати лише абсолютну величину отриманого прибутку. Необхідно володіти інформацією щодо його прибутковості (дохідність, рентабельність), тобто вивчати відносні показники ефективності діяльності. Для цього необхідно отримані прибутки порівняти із вкладеним капіталом, ресурсами, понесеними витратами.

Аналіз результатів діяльності підприємства включає такі обов’язкові елементи:

1. Горизонтальний аналіз фінансових результатів за звітний період — дослідження змін кожного показника за аналізований період;

2. Вертикальний аналіз — дослідження структури відповідних показників і їх змін;

3. Трендовий аналіз — дослідження у загальному вигляді динаміки зміни показників фінансових результатів за кілька звітних періодів.

У світовій практиці широко застосовується узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою

де КП — коефіцієнт прибутковості;

ПР — прибуток;

А — активи;

П — пасиви;

В — понесені витрати.

Показник рентабельності (прибутковості) показує, скільки гривень прибутку одержує підприємство від 1 грн. вкладеного в його діяльність капіталу (активів, пасивів) при понесених витратах у розрахунку на 1 грн.

Але слід зазначити, що ними розглянуто загальну концепцію розрахунку показника. На сьогодні єдиного загальноприйнятного показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості не існує.

У чисельнику формули може бути операційний, чистий прибуток, прибуток від реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг; знаменнику — середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточних активів).

У розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть бути використані й дані пасиву балансу. Отже, можна визначити коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів.

Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу .

Коефіцієнт прибутковості, розрахований для основного та оборотного капіталу, дають змогу володіти інформацією про ефективність інвестицій в ці активи. У разі розрахунку коефіцієнта прибутковості для власного, акціонерного та перманентного капіталів характеризується рівень прибутковості власників підприємства, прибутковість власного і довгострокового залученого капіталу.

Основні завдання аналізу (оцінки) рентабельності:

• оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;

• виявити зміни рентабельності протягом певного періоду;

• визначити чинники, які вплинули на зміну рентабельності;

• визначити резерви зростання рентабельності.

Рентабельність оцінюють з різною метою залежно від потреби (зовнішньої чи внутрішньої). Найчастіше оцінюють рентабельність підприємств потенційні інвестори з метою доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі.

На недержавних підприємствах власники та виконавчі директори підприємства проводять оцінку рентабельності з метою прийняття необхідних управлінських рішень, спрямованих на підтримання або підвищення рівня рентабельності.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є Баланс (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіт про власний капітал (ф. № 4), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5), статистична звітність та деякі інші форми фінансової звітності підприємства.

Баланс підприємства і Звіт по фінансові результати є одними із складових фінансової звітності підприємства. Їх користувачами можуть бути інвестори, працівники, банки, постачальники та інші кредитори, клієнти (замовники), уряд, громадськість.

Даними для проведення аналізу рентабельності підприємства є Звіт про фінансові результати, зокрема такі його статті:

• виручка від реалізації;

• собівартість реалізованої продукції;

• витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати;

• прибуток від операційної діяльності;

• прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

• прибуток від звичайної діяльності (прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – податок на прибуток від звичайної діяльності);

• чистий прибуток.

Крім того, використовують Довідку про рентабельність окремих видів продукції (ф. № 6) та Звіт про випуск продукції (ф. № 1) статистичні збірники та бізнес-плани.

Рентабельність підприємства можна оцінити тільки через характеристику системи показників.

За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної та фінансової і відповідність завданням фінансової політики.

Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. Тому в складі фінансового аналізу обов’язковим є проведення порівняльного їх аналізу.

Оскільки на рентабельність підприємства впливає сукупність різних чинників, таких як: рівень організації виробництва й управління, структура капіталу та його джерела формування, ступінь використання виробничих ресурсів, обсяг, якість і структура продукції, витрати на виробництво виробів, прибуток за видами діяльності та спрямування його використання, то рентабельність розраховують за різними алгоритмами, що дає змогу врахувати вплив цих чинників та рівень і динаміку, а також оцінити рівень ефективності управління і розробити необхідні управлінські рішення.