4.2. Методи компенсації спотворень сигналів на трасах систем радіомовлення

4.2.1. Рознесений прийом

Ідея рознесеного прийому (англ. термін diversity reception, або просто diversity – рознесення) як засобу боротьби зі швидкими завмираннями полягає в спільному використанні декількох сигналів, що розрізняються (рознесених) за яким-небудь параметром або за координатою. При цьому рознесення повинно вибиратися таким чином, щоб імовірність одночасних завмирань усіх використовуваних сигналів була набагато меншою, ніж якого-небудь одного з них.

Можливі наступні варіанти рознесеного прийому:

1) з рознесенням у часі (time diversity); при цьому використовуються сигнали, зміщені в часі один відносно іншого. Цей метод порівняно легко реалізується лише в цифровій формі, і поліпшення якості прийому розмінюється на пропускну здатність каналу зв'язку;

2) з рознесенням за частотою (frequency diversity); при цьому використовуються сигнали, що передаються на декількох частотах, тобто платою є розширення використовуваної смуги частот;

3) з рознесенням за кутом, або за напрямком (angle diversity, или direction diversity); при цьому прийом здійснюється на декілька антен з непогодженими (тобто такими, що повністю не перекриваються) діаграмами спрямованості; у випадку застосування декількох антен з непогодженими діаграмами спрямованості знижується ефективність прийому (інтенсивність прийнятого сигналу) принаймні для всіх антен, крім однієї;

4) з рознесенням у просторі (space diversity), тобто з прийомом сигналів на декілька просторово рознесених антен; саме цей метод застосовується на практиці, і саме його беруть до уваги, говорячи про рознесений прийом.

Для застосування методу просторового рознесення (рознесеного прийому) необхідно мати як мінімум дві приймальні антени, установлені з деяким зсувом одна відносно другої. Виграш від застосування рознесеного прийому збільшується із зростанням числа використовуваних антен, проте при цьому зростає і складність технічного рішення. Тому, як правило, застосовують найпростішу систему з двома приймальними антенами, рознесеними на приблизно десяток довжин хвиль, тобто на відстань, що складає декілька метрів.

4.2.2. Режим псевдовипадкової перебудови робочих частот (ппрч)

Псевдовипадкова перебудова робочих частот (ППРЧ) або стрибки по частоті (frequency hopping) – це один з методів розширення спектра, який полягає в тому, що несуща частота для кожного фізичного каналу періодично змінюється, тобто кожен фізичний канал періодично переводиться на новий частотний канал.

Оскільки релеєвські завмирання є частотно-селективними, то, якщо при роботі на деякій частоті мало місце завмирання, то при зміні робочої частоти на 100...300 кГц завмирання з великою імовірністю не буде. Отже, при досить частих змінюваннях частоти істотно знижується імовірність тривалих завмирань, і відповідно в сполученні з перемежуванням знижується імовірність групових помилок, а з поодинокими помилками можна успішно боротися за допомогою завадостійкого канального кодування.

Системи зв'язку з ППРЧ займають особливе місце серед інших різних систем зв'язку, що зумовлено такими їхніми специфічними властивостями:

1) високою структурною скритністю – за рахунок різноманітних кодових комбінацій і видів модуляції;

2) високою енергетичною скритністю, зумовленою розосередженням енергії в широкій смузі частот;

3) високою перешкодозахищеністю при дії потужних перешкод.