
- •Виявлення синильної кислоти і ціанідів
- •Реакція утворення роданіду заліза.
- •Застосування. Дія на організм.
- •Реакція відновлення іонів срібла.
- •Застосування. Дія на організм.
- •Виявлення метилового спирту
- •Тема: Етиловий спирт
- •Виявлення етилового спирту
- •Реакція етерифікації.
- •Виявлення етилового спирту в напоях і розчинах методом газорідинної хроматографії
- •Методика виявлення етилового спирту в напоях і розчинах.
- •Визначення етилового спирту в крові і сечі.
- •Тема: Ізоаміловий спирт
- •Застосування. Дія на організм.
- •Виконання реакції.
- •Застосування. Дія на організм.
- •Метаболізм.
- •Виявлення хлороформу
- •Виконання реакції.
- •Виконання реакції.
ГРУППА ТОКСИКОЛОГИЧЕСКИ ВАЖНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИЗОЛИРУЕМЫХ ДИСТИЛЛЯЦИЕЙ
Общая характеристика «летучих ядов». Подготовка биологических образцов к исследованию. Дистилляция как метод изолирования, его аппаратурное оформление и техника работы (семинар).
Тестовый контроль по теме “Общие вопросы токсикологической химии. Токсикокинетика” Письменный контроль по теме занятия. Химический метод анализа «летучих ядов». Освоение качественных реакций на синильную кислоту, алифатические спирты (метиловый, этиловый, изоамиловый), алкилгалогениды (хлороформ, хлоралгидрат, четыреххлористый углерод), формальдегид, ацетон, фенол (УИРС).
Тема: Синильна кислота
Синильна (ціанистоводнева) кислота—газ або безбарвна рідина (т. кип. 25,6°С, і. пл. — 13,3°С, густина 0,699), має запах гіркого мигдалю, легко змішується з водою та деякими органічними розчинниками. При—13,3° С синильна кислота твердне, утворюючи волокнисту кристалічну масу. Синильна кислота є слабкою кислотою. її витісняють з солей навіть вугільна кислота та слабкі органічні кислоти.У природі синильна кислота не трапляється у вільному стані, а лише у вигляді хімічних сполук, до яких належать глікозиди (амигдалін, пруназин, дурин та ін.). Амигдалін міститься в насінні гіркого мигдалю, кісточках персиків, абрикосів, слив, вишень, у листі лавровишні тощо. Цей глікозид під впливом кислот розщеплюється на глюкозу, бензальдегід і синильну кислоту. Пруназин міститься в пенсильванській вишні, дурин—у просі. Синильна кислота може утворюватися під час горіння целулоїду. Сліди цієї кислоти містяться в тютюновому димі.Солі синильної кислоти (ціаніди) легко гідролізуються у воді. Під час зберігання водні розчини ціанідів при доступі оксиду вуглецю (IV) розкладаються:KCN + Н2О + СО2 HCN + КНСО3; KCN + 2Н2О NH3 + HCOOK.
Застосування. Дія на організм. Синильна кислота та її солі застосовуються для синтезу ряду органічних сполук, добування золота, дезинфекції і дезинсекції, боротьби з шкідниками рослин і т.д. Із сполук синильної кислоти, які використовуються в народному господарстві, велике значення мають ціаніди натрію і калію. Синильна кислота та її солі дуже отруйні. За токсичністю синильна кислота перевершує багато відомих отрут. Тому з синильною кислотою та її солями треба поводитись дуже обережно. Слід пам'ятати, що при добавлянні сильних кислот до ціанідів одразу ж виділяється синильна кислота, яка може бути причиною тяжких, а іноді й смертельних отруєнь. Отруєння можуть спричинювати і різноманітні сполуки синильної кислоти (хлорціан, бромціан та ін.). Зареєстровані випадки отруєння людей насінням мигдалю. За даними М. Д. Швайкової (1975), смерть у дорослих може настати при з'їданні 40—60 шт., а в дітей — 10—20 шт. насінин мигдалю. При вдиханні великих концентрацій синильної кислоти смерть може настати миттєво від зупинки дихання і серця. Враховуючи високу токсичність синильної кислоти та ЇЇ солей, працювати з ними в лабораторії можна лише у витяжній шафі з хорошою вентиляцією. Синильна кислота пригнічує активність внутрішньоклітинних залізовмісних дихальних ферментів. При пригніченні синильною кислотою цитохромоксидази клітини організму не засвоюють кисень, що надходить з кров'ю. Внаслідок цього виникає клітинне кисневе голодування, незважаючи на те що кров насичена киснем. Ціаніди також можуть блокувати гемоглобін крові, порушуючи його функції. Синильна кислота може надходити в організм з повітрям, що вдихається, і частково через непошкоджену шкіру, ціаніди — через стравохід.
Метаболізм. Метаболітом синильної кислоти є тіоціанат (роданід), який утворюється в організмі під час кон'югації ціанідів з сіркою під впливом ферменту роданази.
Виявлення синильної кислоти і ціанідів
Ізолювання синильної кислоти і ціанідів з біологічного матеріалу здійснюють перегонкою з водяною парою. З цією метою 3—5 мл першого дистиляту збирають у пробірку, що містить 2 мл 2 %-го розчину гідроксиду натрію. Оскільки синильна кислота швидко розкладається в організмі, дослідження біологічного матеріалу на наявність цієї кислоти та її солей бажано проводити відразу ж після розтину трупа. При отруєнні синильною кислотою і ціанідами на хіміко-токсикологічне дослідження беруть шлунок з вмістом, печінку та нирки. Через швидке розкладання синильної кислоти і ціанідів у тканинах організму ці отрути можна виявити у вмісті шлунка і не виявити в паренхіматозних органах. Роблячи висновок про отруєння синильною кислотою і ціанідами на основі результатів хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу, слід враховувати те, що ціаніди в невеликих кількостях (близько 6 мкг %) можуть міститися в сечі осіб, які не зазнали дії цих сполук. У сечі курців кількість ціанідів може бути майже в 3 рази більшою, ніж у крові осіб, які не палять. У крові ціаніди можуть утворюватися і посмертно. Для виявлення синильної кислоти в дистилятах використовують кілька реакцій, з них найбільш доказовою є реакція утворення берлінської блакиті Інші реакції, які описані нижче, використовують як допоміжні, а також для виявлення ціанідів у порошках, рідинах та інших об'єктах. Реакції на синильну кислоту виконують під тягою.
Реакція утворення берлінської блакиті.
При
добавлянні сульфату заліза (II)
до лужного розчину ціанідів утворюється
ціанід заліза (II),
який при взаємодії з надлишком ціанідів,
а потім з сульфатом або хлоридом заліза
(III)
утворює берлінську блакить:
Під
час утворення берлінської блакиті
відбуваються й побічні реакції між
солями заліза і лугом (утворюються
гідроксиди заліза).Для розчинення
гідроксидів заліза і нейтралізації
надлишку лугу добавляють кислоту до
появи кислої реакції. Великий надлишок
добавленої кислоти може сповільнити
процес утворення берлінської блакиті.
Виконання реакції.
До кількох мілілітрів дистиляту, зібраного в розчин лугу, добавляють 1—4 краплі розбавленого роз чину сульфату заліза (II) і такий самий об'єм розбавленого розчину хлориду заліза (III). Суміш ретельно збовтують і нагрівають на полум'ї газового пальника майже до кипіння, потім охолоджують до кімнатної температури і добавляють 10 %-й розчин соляної кислоти до слабокислої реакції на лакмус. Поява синього осаду або синього забарвлення свідчить про наявність синильної кислоти (ціанідів) у дистиляті. Границя виявлення — 20 мкг синильної кислоти в 1 мл розчину. Гранична концентрація — 1 : 100 000. При кількостях синильної кислоти, які перевищують 30 мкг в 1 мл, утворюється синій осад, 20— 30 мкг синильної кислоти в 1 мл дають зелене або голубувате забарвлення. При малих кількостях синильної кислоти в розчинах синє забарвлення з'являється лише через 24—48 год. При тривалій відсутності синього осаду або синього забарвлення до суміші добавляють 5 %-й розчин хлориду барію. При цьому випадає осад сульфату барію і відбувається співосадження берлінської блакиті.