5.2.1. Серцево-судинні захворювання.

Необхідні дії

Обов'язкові:

1. Діагностика ССЗ проводиться відповідно УКПМД цих захворювань (діагностика ІХС див А.4.12. Алгоритм діагностики ІХС).

2. Направити на вторинний рівень медичної допомоги при діагностуванні супутніх ССЗ (ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярна хвороба (ЦВБ), хронічні облітеруючі захворювання периферичних артерій та інш.).

3. У разі підозри гострого коронарного синдрому та критичної ішемії кінцівок у хворих на ЦД прийняти всі заходи щодо забезпечення у найкоротші строки реваскуляризації (див. УКПМД Гострий коронарний синдром).

4. Призначити бета блокатори пацієнтам з ЦД та ІХС.

5. Хворим на ЦД та з гострим коронарним синдромом додатково до застосування ЛЗ ацетилсаліцилової кислоти потрібно призначати ЛЗ клопідогрель.

6. ЛЗ групи інгібіторів АПФ рекомендуються в якості першої лінії терапії у хворих на ЦД та із дисфункцією ЛШ незалежно від наявності ознак серцевої недостатності. При непереносимості ЛЗ інгібіторів АПФ призначити ЛЗ групи БРА-2.

7. ЛЗ групи бета-блокаторів у вигляді ЛЗ метопрололу, бісопрололу, карведилолу призначити в якості терапії першої лінії у хворих на ЦД із серцевою недостатністю.

8. Сечогінні ЛЗ, зокрема, петльові діуретики, призначити для симптоматичного лікування хворих на ЦД з надлишком рідини у зв'язку з серцевою недостатністю

9. Антагоністи альдостерону можуть бути додані до інгібіторів АПФ, бета-блокаторів, і діуретиків у хворих на ЦД з тяжкою серцевою недостатністю.

10. Пацієнтам, яким не може бути проведено реваскуляризація з приводу критичної ішемії кінцівок призначити інфузії простацикліну з обов’язковим моніторингом побічних реакцій.

11. При виборі цукрознижувальної терапії у пацієнтів з ССЗ віддавати перевагу ЛЗ з меншим ризиком виникнення гіпоглікемії, з обережністю призначати ЛЗ глібенкламід.

12. У пацієнтів з ЦД та серцевою недостатністю стадії 2b та 2І, зниження фракції викиду <40% не призначати ЛЗ метформін .

5.2.2. Ураження нирок

Необхідні дії.

Обов’язкові:

1. При встановленні діагнозу ЦД 2 типу, і в наступному щорічному огляді проводити визначення концентрації альбуміну, креатиніну, співвідношення альбумін: креатинін (САК) та дослідження ШКФ. Визначити діагностичні значення альбумінурії та характеристику рівня ШКФ (Додаток №15. Діагностичні значення альбумінурії. Додаток №16. Характеристика рівня ШКФ)

2. Розглянути питання про подальший огляд та направлення до відповідного спеціаліста на вторинний рівень медико-санітарної допомоги при мікроальбумінурії і за будь-якої наступної умови:

• значна або прогресуюча ретинопатія;

• артеріальний тиск є особливо високим або стійким до лікування;

• при виявлені нез'ясованих розбіжностей між САК c та іншими діагностичними значеннями альбумінурії

• наявність значної гематурії;

• підвищення або зниження рівня швидкості клубочкової фільтрації.

• важкий загальний стан хворого.

3. При стадії мікроальбумінурії почати прийом ЛЗ групи інгібіторів АПФ в супресорних дозах при нормальному АТ та в середньотерапевтичних дозах при підвищенні АТ понад 130/80 мм рт.ст.

4. У пацієнтів з ЦД та будь-яким порушеннями функцій нирок слід підтримувати АТ <130/80 мм рт.ст.

5. Якщо ЛЗ групи інгібіторів АПФ погано переноситься, замініть його на ЛЗ групи БРА-2.

6. Провести корекцію дисліпідемії (за наявності) та досягнення цільового рівня глікемії.

7. При стадії протеїнурії всім пацієнтам перевірити артеріальний тиск, контроль глікемії і рівень холестерину та якнайшвидше направити на вторинну ланку медико-санітарної допомоги.

8. Забезпечити проведення моніторингу показників в залежності від стадії діабетичної нефропатії. (Додаток №17. Моніторинг хворих на ЦД залежно від стадії діабетичної нефропатії).

9. Проводиться перегляд вживання кількості білка з їжею для оцінки адекватності раціону харчування пацієнтам:

• з мікроальбумінурією вживати 1 г білка на 1 кг маси тіла.

• з протеїнурією і зниженим рівнем швидкості клубочкової фільтрації вживати до 0,8 г білка на 1 кг маси тіла.