Суперечності розвитку

Процес розвитку особистості пов'язаний з проявами і дією різноманітних суперечностей. Спочатку ці супереч­ності є зовнішніми (між організмом і середовищем), а згодом і внутрішніми (між різними сторонами психіки чи особистості).

У всіх вікових періодах спостерігаються розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості й досягнутим нею рівнем оволодіння засобами, необхідними для задоволення цих потреб. Мотиваційний аспект розвитку особистості завжди випереджає операційний і змістовий.

Наприклад, дошкільнята прагнуть брати участь у навколишньому житті, але їхні можливості обме­жені. Це прагнення спонукає до активності, а отже, до роз­витку.

У навчальній діяльності школярів постійно виникають розходження між новими пізнавальними цілями, завдан­нями та набутими способами дій, між новими ситуаціями та попереднім досвідом, між узагальненнями, які вже склалися, і новими фактами. Ці суперечності розв'язують­ся шляхом вироблення нових способів дій, операцій.

Існують діалектичні суперечності між духовним і ті­лесним, духовним і матеріальним, моральним і амораль­ним, відповідальним і безвідповідальним. Такими є супе­речності між досягнутим рівнем розвитку індивіда та спо­собом його життя. Як відомо, часто спосіб життя перестає задовольняти людину і відстає від її можливостей. Тоді ви­никає прагнення розширити взаємини, змінити умови, по­саду, місце праці. Перспективні життєві цілі, плани, які з'являються в особистості, породжують розходження між очікуваним майбутнім і її теперішнім. Усе це стимулює розвиток.

Діалектичним є перехід від перцептивного до мислительного пізнання дитиною предметів і явищ об'єктивної дійсності, від нижчих до вищих ступенів розвитку мислен­ня і мовлення, від здатності людини аналітично виокрем­лювати різні ознаки об'єктів до синтетичного їх відобра­ження. В учнів виникають суперечності між наочним об­разом і думкою, образом і словом, між узагальненнями, поняттями, які вже склалися, та новими фактами і науко­вими поняттями. Ці суперечності розв'язуються у процесі пізнання, експериментів, засвоєння нових дій, операцій.

Внутрішні суперечності проявляються у становленні потреб, мотивів діяльності, рис особистості, у розвитку емоцій. Як відомо, однією з характеристик емоцій є поляр­ність (задоволення — незадоволення, радість — сум, упев­неність — сумнів). Єдність і вирішення цих суперечностей є важливою умовою емоційного розвитку особистості.

Діалектика властива розвитку вольової регуляції пове­дінки особистості, становленню її самостійності, моральної волі. Вже у малят, наприклад, прагнення до самостій­ності поєднуєються зі зважанням на вимоги дорослого.

На кожному етапі онтогенезу внутрішні суперечності набувають особливого характеру, змісту, форми виявлен­ня та способів розв'язання. Вони розвиваються з розши­ренням життєвих відносин дитини з оточенням, духовни­ми цінностями.

Отже, внутрішні суперечності, що виникають у житті дитини, спонукають її до активної діяльності, спрямованої на їх розв'язання. Це стимулює її розвиток. Одночасно ви­никають нові суперечності. Інтеріоризуючись, вони ста­ють рушієм розвитку особистості.