5. Розповідь учителя про Франца Шуберта.

Франц Шуберт (1797—1828) жив майже в ті самі роки, що й Л. Бетховен (1770—1827), у задушливій для талантів атмосфері тодішньої Австрії. Бетховен помер у нестатках і самоті, така сама доля спіткала й Шуберта.

Франц Петер Шуберт народився в передмісті Відня — Ліхтенталі, у родині шкільного вчителя. Шуберт змалечку отримав різ­нобічну музичну освіту й познайомився з основами композиції, хо­ровим мистецтвом, грою на органі, фортепіано і скрипці.

Свою музичну освіту юнак удосконалював у Віденській ім­ператорській школі придворних співців, яка одночасно була за­гальноосвітнім закладом. Граючи в шкільному оркестрі, Шуберт познайомився з видатними творами Й. Гайдна, В. Моцарта, Л. Бет­ховена, а участь у хорі дала йому уявлення про вокальну культу­ру. Саме тут і розпочалася його напружена творча діяльність. Антоніо Сальєрі, улюбленим учнем якого був Шуберт, вважав його генієм. До речі, у Сальєрі навчалися також Людвіг ван Бетховен і Ференц Ліст.

Після навчання Ф. Шуберт на вимогу родини працював учите­лем у школі й одночасно багато писав. Чарівні мелодії кружляли в його Толові з такою швидкістю, що він навіть не встигав їх запи­сувати, а спати був змушений в окулярах, щоб не загубити жод­ної з них. Так з'явилися симфонії, концерти, фортепіанні сонати, опери.

До речі, за життя в композитора не було навіть свого рояля, ге­ніальні мелодії він незрідка записував на зворотному боці меню, бо часто-густо не мав паперу. Лише в останній рік життя компози­тор виступив з авторським концертом, кошти від якого на якийсь час полегшили його важке матеріальне становище. Результат його постійного творчого горіння — величезний спадок, який охоплює майже 1500 творів. Серед них — понад 600 пісень, 9 симфоній,, 18 струнних квартетів, 22 фортепіанні сонати, 18 творів для му­зичного театру, велика кількість інструментальних п'єс і хорових композицій. Продуктивність Шуберта була феноменальною, бо він прожив усього-навсього тридцять один рік!

На центральному цвинтарі у Відні, де похований Шуберт, дру­зі композитора встановили пам'ятник, на якому викарбувані такі слова:

«Тут поховано безцінний скарб, але ще більший він забрав із собою».

До історії музичної культури Ф. П. Шуберт увійшов як заснов­ник австро-німецької.камерної музики.

У пісні й фортепіанній мініатюрі композитор прагне відтвори­ти неповторну мить, глибокі особисті переживання — усе пов'язане зі світом людських почуттів.

6. Гра «Композитор».

• Послухайте рядки Б. Гури:

Заснули мальви коло хати,

їх місяць вийшов колихати.

І тільки мати не засне,

Мати не засне,—

Жде вона мене...

• Якою має бути музика на цей текст, якщо створювати її в ба­ладному жанрі?

Учні групами демонструють варіанти своїх мелодій (словесні або вокальні).

• Послухайте пісню композитора В. Івасюка на цей текст.

7. Слухання «Балади про мальви» композитора в. Івасюка.

• Який зміст і характер цієї пісні?

• Що ви знаєте про життя і творчість композитора?

Творчість чудового майстра української естрадної пісні Во­лодимира Івасюка передусім відома нам завдяки творам «Черво­на рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори». Його пісенну спад­щину можна сміливо вважати духовним надбанням українського, народу.

За своє коротке життя (Володимир Івасюк трагічно й загадко­во загинув у 1979 році) створив близько 100 пісень, музику до кіль­кох спектаклів, багато інструментальних творів.

У наш час його «Червона рута» стала символом української естрадної пісні, навіть символом України.

Пісня «Балада про мальви» посідає особливе місце у творчості композитора. Вона дає нове життя жанру балади й відтворює вічно незгасаючий біль матерів, чиї діти не повернулися з війни.