44. Вкажіть правильне визначення терміна «акредитив»:

– форма розрахунку, за якою банк-емітент на доручення свого клієнта повинен здійснити платіж третій особі;

+ розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити оплату за рахунок спеціально задепонованих коштів;

– розрахунковий документ, що містить доручення чекодавця банку стосовно здійснення платежу;

– розрахунковий документ, що містить вимогу постачальника та доручення платника.

45. Якщо покупець (платник) заздалегідь депонує кошти для розрахунку з постачальником, тоді такий акредитив слід вважати:

– безвідзивним;

– непокритим;

– акцептованим;

+ покритим.

46. Непокритий акредитив – це акредитив:

– який не може бути змінений або анульований без згоди постачальника, для якого він був відкритий;

– який може бути анульований банком-емітентом без поперед­ньої згоди постачальника;

+ за яким платежі постачальникові гарантує банк;

– правильна відповідь відсутня.

47. Відзивний акредитив – це:

– коли платежі постачальникові гарантує банк;

+ коли можна змінити або анулювати без згоди постачальника;

– коли передбачається депонування коштів;

– коли платежі покупцеві гарантує банк

48. Безвідзивний акредитив – це:

– коли платежі постачальникові гарантує банк;

+ коли не можна змінити або анулювати без згоди постачальника;

– коли передбачається депонування коштів;

– коли платежі покупцеві гарантує банк.

49. Вексельна форма розрахунків – це:

– письмове розпорядження власника рахунка банкові переказати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів;

+ письмове зобов’язання боржника сплатити певну суму грошових коштів своєму кредиторові у встановлений термін;

– розрахунки між постачальником і платником за рахунок задепонованих коштів;

– правильна відповідь відсутня.

50. Вексель – це:

+ письмове зобов’язання, боргова розписка відповідної форми, яке дає право її власникові вимагати сплати відповідної суми, визначеної у векселі, у відповідний термін;

– доручення банку покупця банкові постачальника оплатити рахунки постачальника;

– форма розрахунку, за якою банк-емітент за дорученням свого клієнта повинен здійснити платіж;

– комбінований документ, який містить вимогу постачальника й доручення платника.

51. Переказний вексель – це:

– письмовий документ, який містить зобов’язання особи, яка видала вексель (боржника), сплатити власникові векселя певну суму;

– зобов’язання банку-емітента векселя сплатити вказаній у векселі особі відповідну суму в установлений строк;

+ письмовий документ, який містить зобов’язання особи, що видала вексель, сплатити вказану у векселі суму третій особі;

– правильна відповідь відсутня.

52. Трасант – це особа, яка:

– є власником векселя;

+ переказує свій платіж на іншу особу;

– має вексельні повноваження;

– є платником за векселем.

53. Трасат – це особа, яка:

– є власником векселя;

– переказує свій платіж на іншу особу;

– має вексельні повноваження;

+ є платником за векселем.

54. Ремітент – це особа, яка:

– переказує свій платіж на іншу особу;

+ є власником переказного векселя;

– є платником за векселем;

– зобов’язана сплатити за переказним векселем.

55. Платіжна вимога – це:

– комбінований документ, який містить вимогу постачальника й доручення платника;

– розрахунковий документ, що містить доручення банку покупця банкові постачальника здійснити оплату рахунків постачальника;

– розрахунковий документ, який містить доручення чекодавця банкові здійснити платіж;

+ розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (утримувача за договірного списання) до банку платника здійснити без погодження з платником переказ коштів на рахунок отримувача.

56. Розрахунковий чек – це:

– доручення банку покупця банкові постачальника оплатити рахунки постачальника;

– форма розрахунку, за якою банк-емітент за дорученням свого клієнта повинен здійснити платіж;

+ письмове розпорядження власника рахунка банкові-емітенту сплатити отримувачеві коштів зазначену в чекові суму;

– розрахунковий документ, у якому вказано конкретне місце платежу.

57. Час, протягом якого дійсний виписаний чек?

– упродовж одного дня з моменту його заповнення;

– упродовж трьох днів з моменту його заповнення;

+ протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується);

– протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека враховується).

58. Пріоритет у виконанні розрахункових документів, якого дотримується банк під час надходження кількох розрахункових документів, – це:

– платіжне доручення за поставку товарів;

– платіжна вимога-доручення за відвантажені товарно-матеріаль­ні цінності;

+ платіжна вимога на підставі судового рішення;

– платіжне доручення на сплату платежів до бюджету.

59. Платіжна вимога-доручення – це:

+ комбінований документ, який містить вимогу постачальника й доручення платника;

– розрахунковий документ, що містить доручення банку покупця банкові постачальника здійснити оплату рахунків постачальника;

– розрахунковий документ, який містить доручення чекодавця банкові здійснити платіж;

– розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (утримувача за договірного списання) до банку платника здійснити без погодження з платником переказ коштів на рахунок отримувача.

60. Платіжну вимогу-доручення заповнює:

– постачальник;

+ постачальник та покупець, у разі згоди останнього сплатити за нею;

– банк постачальника;

– банк покупця.

61. Грошові надходження підприємства – це:

– дохід від товарообмінних операцій підприємства;

– грошові кошти, які після первинного розподілу надходять до централізованих фондів;

+ кошти, які надходять у касу та на поточні й інші банківські рахунки підприємств;

– податковий кредит, який виникає в результаті придбання сировини.

62. До внутрішніх джерел грошових надходжень не належать:

– виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

– інші операційні доходи;

– доходи від участі в капіталі;

+ страхові відшкодування.

63. До зовнішніх джерел формування грошових потоків належать:

– чистий прибуток підприємства;

– амортизаційні відрахування;

+ банківські кредити;

– виручка від реалізації продукції.

64. Не визнаються доходами:

– надходження за договорами комісії;

– надходження від первинного розміщення цінних паперів;

– надходження податкових платежів у виручці від реалізації про­дукції;

+ усі відповіді правильні.

65. Основним джерелом відшкодування коштів на виробництво та реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів є:

– банківські кредити;

– кредиторська заборгованість;

+ чистий дохід від реалізації продукції;

– сплачені податкові зобов’язання.

66. Відповідно до чинного законодавства прибуток підприємства характеризується як:

– кошти, що надійшли від продажу товарів і надання послуг;

– дохід підприємства за вирахуванням відповідних податків, зборів;

– загальний дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

+ сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

67. Знайдіть правильне визначення економічної сутності прибутку:

– частина реалізованого додаткового продукту;

– частина реалізованого необхідного продукту;

– фінансовий результат основної діяльності підприємства;

+ фінансовий результат основної та інших видів діяльності підприємства.

68. Назвіть складові прибутку від операційної діяльності:

– прибуток від реалізації іноземної валюти;

– одержані дивіденди;

– прибуток від реалізації основних фондів;

+ дохід від реалізації продукції.

69. Показники, які враховуються під час обчислення прибутку від реалізації продукції, – це:

– повна собівартість реалізованої продукції;

– надходження від продажу облігацій власної емісії;

– податок на додану вартість і акцизний податок;

+ чиста виручка від реалізації продукції та її собівартість.

70. Повна собівартість продукції підприємства формується з таких елементів, як:

– нерозподілений прибуток;

– непрямі податки;

+ собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати та витрати на реалізацію;

– грошові дивіденди.

71. Прямий вплив на розмір виручки від реалізації продукції здійснює:

– асортимент продукції;

+ ціна на продукцію;

– якість продукції;

– пропозиція і попит на продукцію.

72. Ціну продукції виробника формують:

+ собівартість продукції, норма прибутку, акцизний податок та податок на додану вартість;

– сума виплачених дивідендів;

– акцизний податок та податок на прибуток;

– податок на додану вартість та екологічний податок.

73. До складу доходів від фінансових операцій включають:

+ дохід від участі в капіталі;

– дохід від реалізації основних засобів;

– дохід від реалізації іноземної валюти;

– одержані гранти та субсидії.

74. Доходи від фінансових інвестицій – це:

– надходження від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць;

+ надходження від продажу акцій або боргових зобов’язань інших підприємств;

– надходження від продажу основних засобів і нематеріальних активів підприємства;

– надходження в результаті настання надзвичайних обставин.

75. До складу надходжень від надзвичайних подій відносять:

– надходження від іншої операційної діяльності;

+ надходження коштів у вигляді страхового відшкодування;

– надходження коштів унаслідок погашення векселів;

– надходження від фінансових операцій.

76. Знайдіть правильне визначення чистого прибутку підприємства:

– прибуток від реалізації продукції;

– прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після його використання для погашення банківського кредиту;

– прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати штрафів за рахунок прибутку;

+ прибуток від звичайної діяльності плюс надзвичайні доходи мінус надзвичайні витрати мінус податок з надзвичайного прибутку.

77. Виберіть правильне і повне визначення поняття «загальний прибуток підприємства» відповідно до П(С)БО:

– прибуток від операційної діяльності та прибуток від звичайної діяльності;

– прибуток від фінансових операцій, прибуток від основної та іншої операційної діяльності, прибуток від надзвичайних операцій;

– прибуток від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності;

+ прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

78. Чистий прибуток підприємства використовується на:

– виплату матеріального заохочення працівникам підприємства;

– виплату основної заробітної плати;

+ поповнення резервного капіталу;

– сплату податку на прибуток.

79. Резервний капітал створюється за рахунок:

– чистого доходу;

+ чистого прибутку;

– операційного прибутку;

– валових витрат.

80. Мінімальна частина чистого прибутку підприємства, що відраховується до резервного капіталу, становить:

+ не менше 5 % чистого прибутку;

– не менше 10 % нерозподіленого прибутку;

– не менше 25 % чистого прибутку;

– не менше 5 % валового прибутку.

81. Інформація про формування прибутку підприємства відображається у таких формах фінансової звітності:

– баланс;

– звіт про рух грошових коштів;

+ звіт про фінансові результати;

– звіт про власний капітал.

82. Знайдіть правильне визначення економічної сутності рентабельності:

– абсолютна сума отриманого загального прибутку;

– абсолютна сума отриманого валового прибутку;

+ рівень дохідності підприємства;

– платоспроможність підприємства.

83. Рентабельність операційної діяльності підприємства визначається з урахуванням таких показників:

+ прибуток від операційної діяльності та поточні витрати на операційну діяльність;

– виручка від реалізації продукції в цінах виробника;

– чистий прибуток, вартість активу;

– нерозподілений прибуток.

84. За формою оподаткування податки класифікують на:

+ прямі, непрямі;

– загальнодержавні, місцеві;

– споживання, майно, доходи;

– розкладні, окладні.

85. За економічним змістом податки класифікують на:

– прямі, непрямі;

– загальнодержавні, місцеві;

+ споживання, майно, доходи;

– розкладні, окладні.

86. Залежно від компетенції органу, що регулює вид податку, податки класифікують на:

– прямі, непрямі;

+ загальнодержавні, місцеві;

– споживання, майно, доходи;

– розкладні, окладні.

87. До основних функцій податків належать:

– соціальна та контролююча;

+ фіскальна та регулююча;

– економічна та фіскальна;

– контрольна та соціальна.

88. До місцевих податків і зборів згідно з Податковим кодексом України відносять:

– податок на прибуток;

– фіксований сільськогосподарський податок;

+ єдиний податок;

– екологічний податок.

89. До місцевих податків і зборів згідно з Податковим кодексом України не відносять:

– податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

– єдиний податок;

– збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

+ збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

90. До загальнодержавних податків в Україні належать:

– податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

+ ПДВ;

– єдиний податок;

– збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

91. Тепер в Україні не стягується:

+ комунальний податок;

– єдиний податок;

– збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

– акцизний податок.

92. Базою для нарахування ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України є:

– загальна митна вартість товарів, зазначена у вантажній митній декларації;

– митна вартість товару чи кількість товару;

– сума митної вартості, митних зборів, мита;

+ договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості з урахуванням мита та акцизного податку.

93. Не є об’єктами обкладання ПДВ операції з:

– оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди;

+ виплат заробітної плати, пенсій, субсидій, стипендій;

– обігу іноземної валюти;

– вивезення товарів за межі митної території країни.

94. Звільнені від обкладання ПДВ операції з:

– експорту товарів;

– продажу товарів, робіт, послуг;

+ навчання аспірантів і докторантів;

– імпорту товарів.

95. Згідно з Податковим кодексом України до 2014 року застосовуються такі ставки ПДВ:

– 20 % та 17 %;

+ 20 % та 0 %;

– 17 % та 0 %;

– 23 % та 0 %.

96. За нульовою ставкою ПДВ обкладаються операції з:

– імпорту товарів;

+ експорту товарів за умови підтвердження митною декларацією;

– продажу книг вітчизняного виробництва;

– продажу товарів підприємствами, що створені всеукраїнськими організаціями інвалідів.

97. Податковим періодом з ПДВ є:

– один рік;

+ один місяць, квартал;

– квартал, рік;

– податкового періоду не встановлено.

98. Звітним документом з ПДВ є:

– акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей;

– видаткова накладна;

– податкова накладна;

+ податкова декларація з ПДВ.

99. Джерелом сплати ПДВ є:

– чистий прибуток;

+ дохід (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг;

– чистий дохід від реалізації товарів, робіт, послуг;

– собівартість реалізованої продукції.

100. Згідно з Податковим кодексом України підакцизними товарами є:

– ювелірні вироби;

+ автомобілі легкові;

– хутро;

– вантажні автомобілі.

101. Згідно з Податковим кодексом України підакцизними товарами не визначено:

– спирт етиловий;

– автомобілі легкові;

– нафтопродукти, скраплений газ;

+ ювелірні вироби.

102. Акцизний податок в Україні нараховується за ставками:

+ процентними та у твердих ставках з одиниці товару;

– прогресивними;

– регресивними;

– фіксованими.

103. Фактори, які впливають на термін сплати акцизного податку, – це:

– величина акцизного податку в ціні продукції;

– умови реалізації підакцизної продукції;

– рентабельність продукції;

+ загальна сума акцизного податку, яку сплачує платник податку, та вид підакцизного товару.

104. Мито, яке стягує митниця, є податком на товари та інші предмети, що:

– переміщуються через митний кордон інших держав;

+ переміщуються через митний кордон України;

– реалізуються на території України;

– здаються в оренду.

105. Порушення податкового законодавства, за яке встановлено підвищену відповідальність платника податків, – це:

– порушення терміну подання бухгалтерської звітності;

– порушення терміну складання податкової декларації;

+ приховування об’єкта оподаткування;

– несвоєчасне перерахування податку до бюджету.

106. Об’єктом оподаткування податком на прибуток на території України є:

– чистий прибуток підприємства;

– валовий прибуток підприємства;

+ оподатковуваний прибуток підприємства;

– чистий дохід підприємства.

107. Показники, які включають до складу доходу підприємства під час оподаткування прибутку, – це:

– податок на додану вартість;

+ дохід від реалізації товарів, робіт і послуг, інші доходи;

– виручка від реалізації цінних паперів;

– суми штрафів, одержаних за рішенням суду.

108. Показники, що їх включають до складу витрат під час оподаткування прибутку підприємства, – це:

– витрати на придбання матеріалів для подальшого продажу (без ПДВ);

+ витрати операційної діяльності, інші витрати;

– суми коштів, спрямованих на формування резерву сумнівних боргів;

– витрати на погашення позик.

109. Ставка податку на прибуток, починаючи з 2014 р. становитиме:

– 20 %;

– 25 %;

– 23 %;

+ 16 %.

110. Платником фіксованого сільськогосподарського податку є:

– сільськогосподарські підприємства;

– підприємства сільського господарства, лісового господарства та рибальства;

+ сільськогосподарські підприємства, у яких питома вага вартості сільськогосподарської продукції (послуг) становить не менше 75% вартості валової продукції;

– резиденти, які проводять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, основною діяльністю яких є постачання вироблених товарів (послуг) на власних або орендованих потужностях, а також на давальницьких умовах.

111. Загальнодержавний фіксований сільськогосподарський податок застосовується замість:

+ податку на прибуток;

– ПДВ;

– збору за першу реєстрацію транспортного засобу;

– акцизного податку.

112. Фактори, які впливають на розмір (суму) фіксованого сільськогосподарського податку, – це:

– обсяг отриманого прибутку;

– родючість землі і структура сільськогосподарських угідь;

– сума податків, що їх заміняє фіксований сільськогосподарський податок;

+ вартісна оцінка сільськогосподарських угідь.

113. Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є :

– загальний місячний оподатковуваний дохід;

+ загальний місячний оподатковуваний дохід, зменшений на суму Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

– загальний місячний оподатковуваний дохід, зменшений на суму внесків, відмінних від Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

– податкова соціальна пільга.

114. Фактори, які впливають на розмір ставки збору за першу реєстрацію транспортного засобу, – це:

+ потужність двигуна автомобіля;

– пробіг автомобіля;

– екологічний стан автомобіля;

– вантажопідйомність автомобіля.

115. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є:

+ місцевим податком;

– загальнодержавним податком;

– непрямим податком;

– податком на споживання.

116. Майнові цінності підприємства, що беруть участь у процесі господарської діяльності та цілком використовуються впродовж одного виробничого циклу, являють собою:

– власний капітал підприємства;

– статутний капітал підприємства;

– необоротні активи підприємства;

+ оборотні активи підприємства.

117. Оборотні активи підприємства – це:

– гроші в касі підприємства, на розрахункових і валютних рахунках, у розрахунках;

+ кошти, авансовані у виробничі оборотні фонди та фонди обігу;

– кошти, авансовані у виробничі оборотні фонди;

– предмети праці.

118. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» оборотні активи – це:

+ грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу;

– грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу;

– активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на грошові засоби;

– грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації виготовленої продукції.

119. До оборотних активів не належать:

– короткострокові фінансові вкладення у векселі інших господарчих суб’єктів;

+ заборгованість із заробітної плати перед працівниками підприємства;

– заборгованість покупців за відвантажену продукцію;

– запаси сировини й матеріалів.

120. Оборотні виробничі фонди – це:

– оборотні кошти у виробництві;

– незавершене виробництво;

– оборотні кошти у виробничих запасах;

+ оборотні кошти у виробничих запасах та у виробництві.

121. До фондів обігу відносять:

+ грошові кошти в розрахунках та готову продукцію на складі;

– виробничі запаси;

– оборотні кошти у виробництві;

– кошти на розрахунковому рахунку.

122. До фондів обігу не відносять:

– кошти в касі підприємства;

– готову продукцію на складі;

– кошти на розрахунковому рахунку;

+ витрати майбутніх періодів.

123. Частина оборотних коштів, яка обслуговує сферу обігу, – це:

– готова продукція на складі;

+ готова продукція, грошові засоби й кошти в розрахунках;

– грошові засоби на рахунках у банку і касі, у розрахунках, дебіторська заборгованість;

– відвантажена готова продукція.

124. За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

– активні та пасивні;

– власні і прирівняні до них;

– нормовані та ненормовані;

+ власні та залучені.

125. Відповідно до методів планування оборотні кошти поділяються на:

– власні та прирівняні до них;

– фонди обігу й виробничі фонди;

– залучені та власні;

+ нормовані та ненормовані.

126. Оборотні фонди, які слід віднести до нормованих, – це:

+ оборотні виробничі фонди та запаси готової продукції;

– основні засоби;

– фонди обігу;

– нематеріальні активи.

127. Оборотні кошти у виробництві представлені:

+ незавершеним виробництвом;

– витратами майбутніх періодів;

– грошовими коштами у касі підприємства;

– дебіторською заборгованістю.

128. Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через:

+ нормування;

– норму;

– тривалість виробничого циклу;

– коефіцієнт зростання витрат.

129. Норматив оборотних коштів визначають:

+ одноденні витрати та норма запасів у днях;

– довгострокові кредити банку;

– позикові кошти;

– основні засоби й необоротні активи.

130. До нормативів оборотних коштів у виробничих запасах не належать:

– напівфабрикати власного виробництва;

– сировина, матеріали та покупні напівфабрикати;

– малоцінні та швидкозношувані предмети;

+ готова продукція.

131. Норматив оборотних коштів визначають шляхом множення одноденних витрат на:

+ норму запасів у днях;

– довгострокові кредити банку;

– позикові кошти;

– основні засоби й необоротні активи.

132. Показник, за допомогою якого можна визначити потребу підприємства в сировині, матеріалах, покупних напівфабрикатах, – це:

+ одноденні витрати конкретних видів сировини, матеріалів, розрахованих за виробничою собівартістю IV кв. планового року;

– собівартість одиниці продукції;

– обсяг реалізації продукції в попередньому році;

– обсяг реалізації продукції у плановому році.

133. Показник, за допомогою якого можна визначити потребу підприємства в оборотних коштах у незавершеному виробництві, – це:

+ тривалість виробничого циклу;

– кількість продукції, що випускається;

– середні залишки оборотних коштів на початок планового року;

– норма оборотних коштів.

134. Вид запасу, який визначається в межах 50 % від поточного запасу, – це:

+ страховий запас;

– технологічний запас;

– підготовчий запас;

– транспортний запас.

135. Джерела формування власних оборотних коштів, які можна віднести до власних і прирівняних до них, – це:

– дебіторська заборгованість;

– залучені кошти;

– кредиторська заборгованість;

+ сума сталих пасивів та статутного капіталу.

136. Сукупний норматив власних оборотних коштів – це:

– добуток розрахованих нормативів за всіма елементами оборотних активів;

– різниця між сумою розрахованих нормативів за елементами виробничих запасів та нормативом готової продукції;

+ сума розрахованих нормативів за всіма елементами оборотних активів;

– різниця між виробничим і невиробничим нормативом.

137. У процесі розрахунку нормативу оборотних коштів економічним методом застосовують:

+ виробничий та невиробничий нормативи;

– коефіцієнт наростання витрат;

– одноденний випуск продукції в IV кварталі поточного року;

– норму запасу.

138. Коефіцієнт наростання витрат – це:

+ відношення витрат, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу, до наступних витрат;

– відношення наступних витрат до витрат, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

– відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції;

– сума всіх витрат у незавершеному виробництві.

139. Оборотні кошти, які можна віднести до високоліквідних активів, – це:

– матеріальні оборотні активи;

– відвантажені;

– дебіторська заборгованість;

+ грошові кошти та цінні папери.

140. Оборотні кошти, які можна віднести до середньоліквідних активів, – це:

+ товари відвантажені;

– грошові засоби;

– кредиторська заборгованість;

– цінні папери.

141. Оборотні кошти, які можна віднести до низьколіквідних активів, – це:

+ незавершене виробництво;

– грошові засоби;

– кредиторська заборгованість;

– цінні папери.

142. До оборотних коштів з найменшим ризиком вкладення відносять:

+ гроші в касі та гроші на поточних рахунках у банках;

– незавершене виробництво;

– готову продукцію;

– виробничі запаси.

143. Неможливість підприємства задовольнити поточну потребу в оборотних коштах за рахунок власних коштів означає:

– надлишок власних оборотних коштів;

– абсолютне вивільнення оборотних коштів;

+ нестачу власних оборотних коштів;

– оборотність оборотних коштів.

144. Причиною нестачі власних оборотних коштів на підприємстві може бути:

+ значна дебіторська заборгованість покупців;

– підвищення цін у результаті інфляції;

– неповний внесок платежів до бюджету;

– перевиконання плану прибутку.

145. Перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над потребою – це:

+ надлишок власних оборотних коштів;

– брак власних оборотних коштів;

– абсолютне вивільнення оборотних коштів;

– відносне вивільнення оборотних коштів.

146. Абсолютне вивільнення оборотних коштів – це:

– збільшення обсягу виробництва за зростання суми оборотних коштів;

+ пряме скорочення потреби в оборотних коштах за одночасного збільшення обсягів виробництва;

– зменшення суми оборотних коштів за зменшення реалізації товарів і послуг;

– скорочення терміну оборотності кредиторської заборгованості.

147. Відносне вивільнення оборотних коштів – це:

– незначне зростання суми оборотних коштів за збільшення обся­гів виробництва;

– прискорення оборотності оборотних коштів за зменшення обся­гів виробництва;

+ збільшення обсягів виробництва в плановому році за сталої суми оборотних коштів;

– скорочення потреби в оборотних коштах за збільшення обсягів виробництва.

148. До показників стану і ефективності використання оборотних коштів не відносять:

+ коефіцієнт автономії;

– термін обертання;

– коефіцієнт ефективності;

– коефіцієнт обертання.

149. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовують такі показники:

– коефіцієнт прибутковості оборотних коштів;

– швидкість обороту та коефіцієнт оборотності;

– тривалість операційного та фінансового циклів;

+ всі відповіді правильні.

150. Для визначення коефіцієнта реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства застосовуються такі показники:

+ вартість майна підприємства і фактична наявність оборотних коштів;

– власні кошти підприємства;

– обсяг реалізованої продукції;

– необоротні активи.

151. Коефіцієнт оборотності показує:

+ скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період;

– скільки оборотів здійснили оборотні кошти за попередній квартал;

– скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів;

– величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції.

152. Коефіцієнт ефективності використання оборотних коштів показує:

– скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період;

– скільки оборотів здійснили оборотні кошти за попередній квартал;

+ скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів;

– величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

153. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів показує:

– скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період;

– скільки оборотів здійснили оборотні кошти за попередній квартал;

– скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів;

+ величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції.

154. Прискорення оборотності оборотних коштів для підприємства означає, що:

– підприємство додатково залучає фінансові ресурси;

+ вивільняються власні фінансові ресурси;

– зменшується дебіторська заборгованість підприємства;

– підприємство має потребу в додаткових кредитах банку.

155. Сповільнення оборотності оборотних коштів для підприємства означає, що:

+ залучаються додаткові фінансові ресурси;

– збільшується заборгованість підприємства перед державою;

– перевиконано план прибутку;

– зростає дебіторська заборгованість.

156. Надання позикодавцем коштів у грошовій або іншій формі на встановлений термін за визначених умов є:

– консигнація;

– аваль;

+ кредит;

– франшиза.

157. Економічні відносини, що виникають між комерційними банками та підприємствами, називаються:

– товарний кредит;

– комерційний кредит;

+ банківський кредит;

– обліковий кредит.

158. З наведених видів кредитів не належить до банківського кредиту:

– іпотечний;

– споживчий кредит;

– кредитна лінія;

+ консигнація.

159. Комерційний кредит – це економічні відносини, які виникають між:

+ підприємствами;

– комерційними банками і підприємствами;

– державою і комерційними банками;

– державою і підприємствами.

160. Згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в обсязі, який не перевищує заздалегідь обумовлений на певний відрізок часу, без проведення додаткових спеціальних переговорів – це:

– короткострокова позика;

+ кредитна лінія;

– ліміт кредитування;

– контокорент.

161. Основний документ, що регулює кредитні відносини між підприємством та банком, – це:

– кредитна заява;

– кредитні умови;

+ кредитний договір;

– кредитні зобов’язання.

162. Бланковий кредит – це кредит, виданий:

– із застосуванням підвищеної відсоткової ставки;

+ надійним позичальникам;

– тільки в національній валюті України;

– тільки під зобов’язання повернути кредит.

163. У товарній формі може надаватися:

– кредит під облік векселів;

– іпотечний кредит;

+ комерційний кредит;

– банківський кредит.

164. Іпотечний кредит – це кредит, виданий під заставу:

+ нерухомості;

– цінних паперів;

– виробничих запасів;

– транспортних засобів.

165. Овердрафт – це:

– кредит, що надається у вигляді гарантійної послуги;

– кредит, який надається в товарній формі;

+ короткостроковий кредит, що надається надійному підприємству понад залишок коштів на його рахунку;

– кредит, що надається в іноземній валюті.

166. Позика, що передбачає отримання плати за кредит у момент його надання, називається:

– аваль;

– амортизаційною;

+ дисконтною;

– звичайною.

167. Ломбардний кредит надається:

– під заставу;

+ під заставу з переданням майна заставоутримувачеві;

– із застосуванням вищої за звичайну відсоткової ставки;

– із застосуванням нижчої за звичайну відсоткової ставки.

168. Кредит, що надається об’єднанням банків одному позичальникові, називається:

– синдикований;

– комерційний;

+ консорціумний;

– контокорентний.

169. Контокорент – це:

+ поєднання позичкового й поточного рахунка;

– ліміт із рахунком;

– кредит під облік векселів;

– кредитна угода, яку можна скасувати в будь-який час.

170. Факторинг передбачає:

– право регресних вимог до фактора;

+ вищу плату порівняно з кредитом;

– порівняно нетривалий термін;

– розрахунки виключно векселями.

171. Фінансова операція, яка передбачає передачу (або придбання) прав користування окремими видами основних фондів на платній основі впродовж терміну, що обумовлений, – це:

+ лізинг;

– консигнація;

– іпотека;

– ломбардний кредит.

172. Вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату векселя перед векселеутримувачем і є боржником першого порядку, – це:

– аваль;

– кредит під облік векселів;

+ акцепт;

– гарантія.

173. Види кредиту, які оформляються векселем:

– державний;

+ комерційний;

– банківський;

– споживчий.

174. Авальний кредит – це:

+ кредит, який надає банк у вигляді гарантійної послуги;

– офіційне повідомлення про виконання розрахункової послуги;

– кредит, який надає одне підприємство іншому;

– кредит, який надається під заставу нерухомості.

175. Лізинговий кредит – це:

– надання банком кредиту на умовах відстрочки платежу;

+ передача суб’єктами господарювання матеріальних цінностей на умовах оренди;

– кредит, який надає банк у вигляді гарантійної послуги;

– надання суб’єктами господарювання взаємного кредиту у вигляді відстрочки платежу за продані товари й послуги.

176. Здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями — це:

– платоспроможність;

+ кредитоспроможність;

– ліквідність;

– надійність.

177. Період залучення кредиту визначає:

+ банк;

– керівна установа;

– держава;

– аудиторська фірма.

178. Погашення кредиту частинами, що зменшуються, називається:

– достроковим погашенням;

+ регресивним погашенням;

– погашенням із розстрочкою платежу;

– одночасним погашенням.

179. Контроль за цільовим використанням кредиту здійснюють:

– Національний банк;

+ комерційні банки;

– підприємства;

– держава.

180. Банк прийме як забезпечення позики:

– нерухоме майно;

– цінні папери;

– товарно-матеріальні цінності;

+ всі відповіді правильні.

181. Для отримання кредитів у вільно конвертованій валюті в іноземного кредитора підприємство повинне:

+ отримати відповідний дозвіл Національного банку України;

– самостійно вирішити це питання;

– отримати дозвіл місцевих органів влади;

– отримати дозвіл Міністерства фінансів.

182. Банк не приймає як кредитне забезпечення:

– власні акції підприємства-позичальника;

– власне майно підприємства позичальника;

+ кредиторську заборгованість;

– дебіторську заборгованість.

183. За користування бюджетними коштами встановлюється відсоткова ставка, яку визначає:

+ Міністерство фінансів України щороку під час формування Державного бюджету;

– Національний банк України;

– уповноважений комерційний банк;

– місцеві органи влади.

184. Операції кредитора щодо розміщення вільних ресурсів позичальника на умовах платності, терміновості та повернення – це:

– розрахункові;

+ кредитні;

– касові;

– депозитні.

185. Економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються з метою одержан­ня економічних вигод у майбутньому, являють собою:

– власний капітал підприємства;

– статутний капітал підприємства;

– зобов’язання підприємства;

+ активи підприємства.

186. Залежно від умов оновлення активи підприємства поділяються на:

– матеріальні та нематеріальні;

+ основні й оборотні;

– монетарні й немонетарні;

– виробничі та невиробничі основні засоби.

187. Майнові цінності підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності та переносять свою вартість на вартість продукції поступово, частинами, являють собою:

– власний капітал підприємства;

– статутний капітал підприємства;

+ необоротні активи підприємства;

– оборотні активи підприємства.

188. До складу необоротних активів не входять:

– нематеріальні активи;

+ запаси товарно-матеріальних цінностей;

– довгострокові фінансові інвестиції;

– основні засоби.

189. Основні засоби – це:

– частина матеріальних цінностей, які перебувають у розпорядженні підприємства;

– матеріальні цінності, які протягом тривалого часу зберігають натуральну форму;

– матеріальні цінності, які поступово переносять свою вартість на вироблений продукт;

+ матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства протягом періоду понад один календарний рік із дня введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

190. За ступенем використання у виробничому процесі основні засоби поділяються на ті, що:

– передані на безоплатній основі;

– надані в оперативну чи фінансову оренду;

– консервуються;

+ беруть участь у виробництві основної та неосновної продукції підприємства.

191. За участю у виробничому процесі основні виробничі засоби поділяються на:

– власні та орендовані;

+ пасивні й активні;

– виробничі й невиробничі;

– діяльні та бездіяльні.

192. Залежно від участі в процесі виробництва основні засоби поділяються на:

– активні та пасивні;

+ виробничі та невиробничі;

– основне та допоміжне обладнання;

– будинки, споруди, передавальні пристрої.

193. До основних засобів не належать:

– земельні ділянки;

– будинки, споруди, передавальні пристрої;

+ незавершене виробництво;

– робоча і продуктивна худоба.

194. У процесі експлуатації всі основні засоби підпадають під силу дії зносу:

+ фізичного та морального;

– функціонального;

– ергономічного;

– технологічного.

195. Тимчасово виведені з експлуатації основні засоби піддаються:

+ тільки моральному зносу;

– тільки фізичному зносу;

– зносу під дією сил природи, а також моральному старінню;

– не піддаються зносу взагалі.

196. Відтворення основних фондів – це:

+ процес безперервного поновлення основних виробничих фондів;

– заміна окремих зношених частин основних фондів;

– придбання нових основних фондів;

– заміна зношеного устаткування на нове.

197. З перерахованих нижче виберіть ознаки, є характерні для процесу розширеного відтворення основних засобів:

– основним джерелом фінансування є амортизаційні відрахування;

– відтворення основних засобів відбувається способом нового будівництва, а також завдяки модернізації та реконструкції діючих засобів праці;

– вибулі основні засоби обов’язково замінюються на нові з більшою первісною вартістю;

+ за розширеного відтворення відбувається кількісне та якісне зростання на підприємстві основних засобів.

198. У П(С)БО 7 визначені такі види оцінки основних засобів:

– первісна вартість;

– переоцінена вартість;

– ліквідаційна вартість;

+ всі відповіді правильні.

199. Вартість основних засобів, які визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів, – це:

+ первісна вартість;

– переоцінена вартість;

– ліквідаційна вартість;

– справедлива вартість.

200. Вартість основних засобів після проведення їх переоцінки – це:

– первісна вартість;

+ переоцінена вартість;

– ліквідаційна вартість;

– справедлива вартість.

201. Сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення передбаченого періоду використання, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об’єкту, – це:

– первісна вартість;

– переоцінена вартість;

+ ліквідаційна вартість;

– справедлива вартість.

202. Сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, – це:

– первісна вартість;

– переоцінена вартість;

– ліквідаційна вартість;

+ справедлива вартість

203. З перерахованих показників рівень використання основних виробничих засобів підприємства характеризує:

– коефіцієнт оновлення основних засобів;

+ фондовіддача основних виробничих засобів;

– коефіцієнт змінності роботи устаткування;

– коефіцієнт зносу основних засобів.

204. Показником, який характеризує рівень забезпеченості підприємства основними засобами,є:

– рентабельність основних засобів;

– коефіцієнт придатності основних засобів;

+ питома вага основних засобів у майні підприємства;

– фондовіддача основних засобів.

205. Показник, який визначає у вартісному вираженні кількість виробленої продукції на одну гривню основних засобів, називається:

– фондомісткість;

+ фондовіддача;

– фондоозброєність;

– рентабельність.

206. Показник, який розраховується шляхом відношення балансової вартості виробничих фондів до середньооблікової кількості працівників, називається:

– фондомісткість;

+ фондоозброєність;

– фондовіддача;

– рентабельність.

207. Правильним є твердження:

– показник рентабельності основних засобів характеризує майновий стан підприємства;

– фондоозброєність – це показник, який показує, скільки вкладених в основні виробничі засоби коштів припадає на кожну гривню реалізованої продукції;

–коефіцієнт придатності основних засобів має пряму залежність від коефіцієнта оновлення;

+ коефіцієнт оновлення розраховується як відношення первісної вартості введених за звітний період основних засобів до їх загальної вартості на початок цього періоду.

208. Амортизація – це:

+ процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів на вироблену продукцію, роботи, послуги;

– витрати на придбання нових основних засобів і капітальний ремонт діючих основних засобів;

– витрати на розширене відтворення основних засобів;

– поступове перенесення вартості зносу основних засобів на валові витрати виробництва.

209. Норма амортизаційних відрахувань залежить від:

– залишкової вартості об’єкта;

– умов експлуатації;

– частоти здійснення переоцінок;

+ строку корисного використання.

210. Капітальні вкладення – це:

+ витрати на створення нових, реконструкцію й технічне переозброєння діючих основних засобів;

– поступове зниження вартості основних засобів внаслідок їх зносу;

– витрати на сплату податків;

– поступове перенесення вартості основних виробничих засобів на вироблену продукцію.

211. Назвіть джерела капітальних вкладень:

– іноземні інвестиції;

– короткострокові кредити банку;

+ власні фінансові ресурси, залучені фінансові ресурси, кошти від продажу цінних паперів, кошти державного та місцевого бюджетів, кошти іноземних інвесторів;

– кошти фонду матеріального заохочення.

212. До об'єктів лізингу не належать:

– машини та обладнання;

– засоби обчислювальної техніки;

+ земельні ділянки та інші природні об'єкти;

– виробничі будівлі та споруди.

213. Об’єктом лізингу можуть бути:

– державне майно;

– земельні ділянки;

– природні об’єкти;

+ машини та обладнання.

214. Фінансовий стан підприємства – це:

– рентабельне ведення господарства;

+ рівень збалансованості окремих структурних елементів активу та пасиву підприємства, а також рівень ефективності їх використання;

– наявність у складі фінансових ресурсів залучених коштів;

– наявність кредиторської заборгованості.

215. Фінансовий стан підприємства характеризується:

– сукупністю виробничо-господарських факторів;

– системою показників, що відображають наявність фінансових ресурсів;

– системою показників, що відображають вкладення фінансових ресурсів;

+ системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

216. Фінансовий стан підприємства залежить від:

– фінансової політики підприємства;

– випуску продукції;

– реалізації продукції;

+ результатів виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності підприємства.

217. Головною метою аналізу фінансового стану суб’єктів підприємницької діяльності є:

– аналіз стану підприємства на фінансовому ринку;

+ об’єктивна й комплексна оцінка фінансового стану, виявлення реальних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових та інших видів ресурсів;

– аналіз фінансових результатів і рентабельності діяльності підприємства;

– аналіз джерел формування капіталу.

218. Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

– дослідження результатів господарської діяльності підприємства;

– аналіз бухгалтерської звітності;

+ оцінка ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості та ефективності використання майна підприємства;

– планування фінансової діяльності підприємства.

219. Предметом фінансового аналізу підприємства є:

– майно та капітал підприємства;

+ фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання;

– фінанси підприємства;

– прибуток та цінні папери підприємства.

220. До фінансової звітності не належить:

– звіт про рух грошових коштів;

– баланс;

+ платіжний календар;

– звіт про фінансові результати.

221. Фінансовий аналіз є складовою частиною аналізу:

– господарської діяльності підприємства;

– фінансової діяльності підприємства;

+ фінансово-господарської діяльності підприємства;

– бухгалтерської звітності.

222. Горизонтальний аналіз – це:

– аналіз, за якого обчислюються співвідношення різноманітних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства;

+ одна із систем фінансового аналізу, у процесі здійснення якого визначаються абсолютні та відносні зміни різних статей звітності порівняно з минулим періодом, тобто досліджується динаміка окремих фінансових показників у часі;

– аналіз факторів, які впливають на рівень показника, що його аналізують;

– метод фінансового аналізу, що базується на порівнянні показників з іншим базовим показником у динаміці та дає змогу дослідити тенденцію зміни показників у певному часовому проміжку.