Тема 7: Кредит у ринковій економіці

1. Сутність кредиту

2. Функції кредиту

3. Форми та види кредиту

1. Кредит—це форма прояву кредитних відносин та форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

Кредитори надають, а позичальники одержують капітал у позику, повертаючи його потім з відсотком.

Згадки про перші кредитні операції відносяться 6-го століття до н.е. У Стародавньому Вавилоні і у Стародавній Греції практикувалася така операція – приймання стародавніми храмами вкладів і сплата за ними відсотків.

Кредитні операції у сучасному розумінні змісту кредиту вперше почали здійснюватися в деяких італійських містах (Венеція, Генуя) в 14-15ст.

Необхідність у кредиті пов’язана з об’єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється вивільнення коштів, в інших – виникає потреба в них. Зняти таку суперечність і дозволяє кредит.

В економіці розгуляють дві основні теорії кредиту. Натуралістична теорія трактує кредит як спосіб перерозподілу наявних капіталів. (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс)

Об’єктом кредитування при цьому вважалися засоби виробництва і засоби існування робітників.

Капіталотворча теорія виходить з того, що кредит створює капітал і є двигуном розширеного відтворення капіталу (Дж. Ло).

Розширюючи обсяги кредитування банки створюють капітал і тим самим збільшують багатство і зайнятість. Обсяги кредитування визначаються при цьому капіталотворчими можливостями банків.

2. Сутність кредиту як економічної категорії виявляється у його функціях.

У розвиненому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції: перерозподільчу, заміщення грошей в обігу, стимулюючу, контрольну.

Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості (капіталу) на засадах платності, строковості, забезпечення і повернення.

1. Перерозподільча функція кредиту. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. Перерозподіл вартості здійснюється у межах розриву часу між віддаванням грошей у позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора.

Швидкість перерозподілу вартості багато в чому залежить від рівня позичкового відсотка. Високі відсотки за кредит гальмують перерозподіл вартості.

2. Функція заміщення грошей в обігу полягає в тому, що по суті, кредит створює гроші для безготівкового грошового обігу. Інструменти кредиту (переказні векселі, чеки, кредитні картки) починають заміняти реальні гроші (готівку) в сфері обігу.

Цим кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обігу кредитними засобами обігу.

3. Стимулююча функція кредиту полягає в тому, що кредитування стимулює позичальника ефективно використати позику – сплатити відсотки за користування кредитом разом із сумою позики, а також заробити при цьому прибуток.

4. Контрольна функція кредиту полягає у тому, що в процесу кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики.

3. Залежно від руху позикової вартості виділяють дві форми кредиту:

• Товарну;

• Грошову.

У товарній формі кредитні відносини між продавцем і покупцем, коли покупець одержує товари чи послуги з відстрочкою платежу.

Прикладом такої форми є:

1. Комерційний кредит. При ньому товар передається постачальником покупцеві, а передача оформлюється борговим зобов’язанням – векселем.

2. Міжгосподарський кредит—це кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами, організаціями у процесі їх взаєморозрахункових відносин. Цей вид платежу включає:

• Комерційний кредит

• Дебіторсько – кредиторську заборгованість

• Тимчасову фінансову допомогу (яку надають державні ограни управління державним підприємствам на засадах повернення)

3. Банківський кредит—це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальники або кредитора) виступає банк. Ця форма кредитування є найбільш розповсюдженою. Саме банки частіше всього надають позики суб’єктам, які потребують фінансової допомоги.

4. Державний кредит—це сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, кредитором – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний.

Залучення державою коштів здійснюється через випуск державних цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань тощо).

В залежності від цільового спрямування кредит буває виробничий та споживчий. Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва. Хоча населення також одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі.

За строками користування кредити поділяться на:

1. Строкові—кредити, видані на визначений у договорі строк:

• Короткострокові (до одного року)

• Середньострокові (від одного до трьох років)

• Довгострокові (більше трьох років)

2. До запитання—це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора мають бути зразу ж повернені.

3. Прострочені кредити—кредити, строк погашення яких минув.

4. Відстрочені—кредити, стосовно яких строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

За характером забезпеченості кредити поділяються на:

1. Забезпечені заставою (гарантія третьої сторони, застава товарних запасів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів, дорожніми документами).

2. Незабезпечені заставою.

За характером і способом сплати відсотків виділяють:

• Кредити з фіксованою відсотковою ставкою

• Плаваючою відсотковою ставкою

• Сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту.

В залежності від кількості кредиторів розрізняють:

• Кредити надані одним банком

• Кредити надані консорціумом банків (кілька банків, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну суму і від свого імені укладає угоду, надає кредит і займається розподілом відсотків)

• Паралельні кредити. В угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником. Банки узгоджують між собою умови кредитування, а кожний банк самостійно надає позичальникові визначену частку кредиту, дотримуючись загальних умов кредитування.

За ступенем ризику:

• Стандартні кредити

• Кредити з підвищеним ризиком

За методом надання:

• У разовому порядку

• Відповідно до відкритої кредитної лінії

• Гарантійні (із зазделегіть обумовленою датою надання, за потребою).

У світовій банківській практиці найпоширенішою схемою надання позик є: кредитна лінія, револьверний (автоматично - поновлювальний) контокорентний рахунок та овердрафт.

Кредитна лінія—це згода банку надавати кредити протягом певного часу до певної зазделегіть визначено максимальної величини (ліміту) кредиту.

Револьверний—позика, що надається в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється у міру погашення раніше виданого кредиту (це багаторазово поновлювальний кредит).

Контокорентний кредит надається клієнтам, що мають у даному банку поточний рахунок.

Банк бере на себе всі операції клієнта за поточними вимогами та зобов’язаннями, але в межах встановленого кредитного ліміту.

Овердрафт—це сума в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку. Банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку ( короткостроковий кредит).