Тема 6: Грошовий ринок

1. Суть та структура грошового ринку

2. Канали прямого та непрямого (опосередкованого) фінансування

3. Основні елементи грошового ринку (попит і пропозиція грошей)

4. Процент як ціна грошей

1. Грошовий ринок—це складова частина грошового обігу. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб’єктами економіки. Характерною ознакою грошового ринку є те, що на ньому продаються та купуються гроші. І як на б-я іншому ринку тут є свої продавці та покупці, попит і пропозиція і відповідно існують посередники. Грошовий ринок має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування грошових потоків від власників (продавців) до позичальників (покупців). В залежності від призначення коштів, що обертаються на грошовому ринку можна виділити два сектори: ринок грошей і ринок капіталів.

2. За інституційною побудовою та характером окремих грошових потоків грошовий ринок поділяється а два великі сектори:

• Сектор прямого фінансування

• Сектор непрямого (опосередкованого) фінансування

Пряме фінансування грошей передбачає переміщення грошей безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує (покупця)

У цьому секторі продавці і покупці грошей зустрічаються безпосередньо і питання купівлі – продажу вирішують один з одним.

В секторі прямого фінансування виділяють два канали руху грошей:

1. Капітального (акціонерного) фінансування, при якому продавець продає покупцеві акції

2. Канал запозичення, коли гроші передаються від кредитора до позичальника на визначений строк і під певний відсоток.

При непрямому фінансуванні зв'язок між продавцем і покупцем реалізується через посередників, які спочатку акумулюють фінансові ресурси, а потім їх продають покупцям від свого імені. Посередниками можуть бути банки і небанківські установи.

Таки чином, при прямому фінансуванні грошовий ризик пов'язаний з купівлею - продажу грошей несе продавець, а при непрямому – посередник.

3. Ключовою функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента (як ціни грошей).

Попит на гроші—це прагнення економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну зазделегіть визначену суму грошей.

Попит на гроші залежить від двох факторів:

• Від залишку грошей, необхідних для здійснення поточних платежів (поточна каса)

• Від залишку грошей, необхідних для заощадження і нагромадження.

Залишок поточної каси змінюється залежно від зміни номінального обсягу ВВП. В міру зростання ВВП зростає і кількість грошей у поточній касі і навпаки.

Залишок грошей як заощадження змінюється під впливом тих факторів, які спричиняють зміну оцінки певних видів активів (зміна депозитного процента та доходності цінних паперів)

Антитезою класичної теорії грошей є теорія Джона Кейнса.

Він назвав три причини, що спонукають людей зберігати частину їхнього багатства у формі абсолютно ліквідних активів:

1. Трансакційний мотив. Частину своїх активів люди зберігають у формі грошей к засіб платежу.

2. Мотив застережливості. Полягає у збереженні грошей для забезпечення в майбутньому реальних передбачених потреб

3. Спекулятивний мотив. Він обумовлений прагненням уникнути втрат капіталу, можливих при збереженні активів у формі облігацій при підвищенні норми позичкового проценту.

Отже, за кейнсіанською теорією збільшення номінального доходу призводить до росту попиту на гроші, а також попит залежить від рівня позичкового проценту.

На відміну від кейнсіанської теорії:

1. Сучасна теорія розглядає значно ширший діапазон активів

2. Сучасна теорія розглядає багатство як один із найсуттєвіших факторів попиту на гроші, тобто при збільшенні багатства його власники прагнуть ще більше збільшити своє багатство, що збільшує попит на гроші

3. Сучасна теорія враховує інфляцію

4. Швидкість обігу грошей не є постійною, на неї впливає норма проценту і рівень інфляції

Пропозиція. На макроекономічному рівні пропозиція грошей визначається системою комерційних банків разом з центральним банком. Тобто центральний банк через операції на відкритому ринку та інші інструменти визначає резерви банківської системи і регулюючи ці резерви центральний банк визначає пропозицію грошей.

Пропозиція грошей залежить від рівня обов’язкових резервів комерційних банків.

Пропозиція грошей в певних умовах вважається постійним фактором грошового ринку, незалежно від динаміки процентної ставки.

4. Процент—це плата, яку сплачує позичальник за користування грошовими коштами.

Оскільки на грошовому ринку розрізняють декілька способів купівлі – продажу, тому існує декілька видів процентів:

1. Облігаційний—норма доходу, яка встановлюється по цінних паперах

2. Банківський—це процент по банківським операціям

3. Позичковий—норма доходу, яку стягує банк з позичальників за користування запозиченими коштами

4. Депозитний—норма доходу, яку сплачує банк клієнту

5. Облікова ставка—норма доходу центрального банку, який сплачують комерційні банки за позички видані під за вклад комерційних векселів

Використання облікової ставки центральним банком при видачі позичок комерційним банкам є офіційним відсотковим нормативом, на який орієнтуються всі суб’єкти грошового ринку.