2. Типи клієнтів

Проблему поділу клієнтів психологічної консультації на типи розглядали багато авторів. На думку Обозова Н.Н., існує 5 підстав для класифікації клієнтів і рекомендації стосовно побудови взаємин з ними. Згідно з цим автором клієнта можна віднести до тієї чи іншої групи в залежності від:

• характеру запиту на психологічну допомогу;

• особливостей сприймання психічних явищ;

• способу роботи з власними проблемами;

• статі клієнта;

• особливостей тілобудови.

Розглянемо їх більш детально.

а) за характером запиту.

1) Невпевнений у собі клієнт. Багато роздумує над ситуацією, зважує, але ніяк не може прийняти рішення, позбавитись від сумнівів. Мета звернення до психолога – зняти з себе відповідальність у прийнятті необхідного життєвого рішення. Для таких людей прийняття рішення – складний процес, оскільки вони невпевнені в собі. На думку Обозова Н.Н., психолог-консультант, працюючи з таким клієнтом, повинен бути максимально зібраним, чітким, навіть категоричним у висловлюваннях та поведінці. Він повинен створити полюс впевненості у клієнта. Достовірність і переконливість психолога повинні природно переважувати ту чашу терезів, на яку тиснуть сумніви.

2) Впевнений в собі клієнт. Звертається для підтвердження правильності свого вже готового розуміння складної ситуації. Від психолога йому потрібна інформація, яка підтверджує вже готову його точку зору. Виникає питання: якщо ця людина впевнена в собі, для чого вона взагалі звертається до психолога? Відповідь може бути такою: не дивлячись на те, що ця людина впевнена в собі і не одноразово вже самостійно приймала життєво важливі рішення, останнім часом на підсвідомому рівні відчуває, що щось складається не так. Наприклад, їй здається, що її діяльність не така успішна, якою могла б бути. Власне її підсвідомість спонукає до того, аби звернутися за допомогою. Водночас її горда свідомість відмовляється це приймати. Звернення до психолога і характер запиту відображають компроміс, який склався між сторонами внутрішнього конфлікту. Стосовно такого клієнта психологу-консультанту варто прийняти на себе роль ведучого, який лише підказками, припущеннями допоможе розібратися в ситуації. Варто детально обговорити всі можливі варіанти наслідків дій, які збирається здійснити клієнт. Необхідно поставити перед клієнтом питання про можливість виникнення тих чи інших бажаних або небажаних варіантів розвитку ситуації. Таким чином, ми будемо сприяти конструктивному розв’язанню внутрішнього конфлікту у клієнта і не викликати реакцію психологічного захисту.

3) Клієнт, який все знає і довіряє лише собі. Клієнт цього типу все піддає сумніву, суперечливий. Але при цьому впевнений у своїй правоті. Схильний недбало ставитися до своїх проблем. Таким людям важко буває в житті знайти партнерів по спілкуванню. Власне спроба знайти співбесідника і приводить їх у психологічну консультацію. Доброзичливість стосовно клієнтів даного типу, ігнорування тих особливостей, які, зазвичай, відштовхують оточуючих від них, створює сприятливі можливості для пом’якшення яскраво виражених негативних рис характеру. Люди висловлюються, розслабляються, у них покращується настрій. Багато з того, на чому вони зациклювались, відступає на задній план. Це створює передумови для конструктивної подальшої роботи.

4) Клієнт з потребою висловитися, той, котрий шукає підтримку на емоційному рівні. На відміну від попереднього типу, тут проблема не в характері. Дуже часто це люди з нелегким життям, одинокі, вразливі, добрі, які страждають в результаті від своєї ж доброти. Поради стосовно для таких людей не обов’язкові, бо вони можуть їх відштовхнути, налякати. Це може викликати в них враження, що з ними не просто розмовляють, як із звичайними людьми, а прагнуть надавати психологічну допомогу. Переходити ж до надання такої допомоги можна лише у випадку, коли є спеціальний запит. Головне, що потрібно клієнтам даного типу, – любов, прийняття, співчуття. Тому найважливішою технікою у роботі з такими клієнтами є техніка активного слухання. Це буває не завжди легко, оскільки спілкування з таким клієнтом нагадує звичайну розмову і консультанту хочеться підтримувати її, вставити якесь своє слово, поділитись своєю думкою. Не можна стверджувати, що це взагалі недопустимо. Але треба слідкувати, щоб більше говорив клієнт, намагатись не перебивати його.

б) за особливостями сприймання психічних явищ.

1) Раціоналістичний, реалістичний, прагматично орієнтований клієнт. Прагне володіти точною інформацією про себе та оточуючих. Зворотною стороною такого прагнення є те, що він схильний недооцінювати, ігнорувати все, що стосується душевного життя людини, що важко піддається раціональному аналізу. Ці сторони дійсності дезорганізують склад особистості такої людини, тому вона схильна їх ігнорувати, ставитись до них скептично, не помічати їх, захищатися від них. Такого клієнта цікавлять кількісні характеристики особистості, факти, отримані в результаті строгих наукових експериментів (наприклад, ММРІ, 16-факторний питальник Р. Кеттела). Їх більше цікавить не те, що говорить консультант в даний момент, а на підставі чого він це говорить. Все це необхідно враховувати у роботі з таким клієнтом, аби запобігти негативному ставленню до консультування.

2) Інтуїтивно орієнтований клієнт. Вважає особистість унікальним, таємничим утворенням. Його приваблюють якісні, образні, художні характеристики особистості і її життєвого шляху, цікавлять глибинні механізми психіки, підсвідома природа людини. Водночас не приймає раціональне. Об’єктивні дані, одержані в результаті строгих наукових експериментів сприймаються такою людиною як поверхові, обмежені, неглибокі, малокорисні і малоцікаві. Схильний довіряти інформації, одержаній за допомогою методик, більш орієнтованих на якісний аналіз (тест Роршаха, Люшера). Такий клієнт оцінює те, що говорить консультант, прислухаючись до свого внутрішнього голосу, зважуючи все на своїх глибинних внутрішніх терезах.

в) за способом роботи з власними проблемами.

1) Клієнт, який в складній ситуації прагне перебудувати свою поведінку, стиль діяльності, спосіб життя, але не знає як, відчуває труднощі у цьому плані. Це найбільш бажаний для психологів-консультантів тип клієнта.

2) Клієнт, який в складній ситуації прагне створити різноманітні суб’єктивно-особистісні версії, покликані зберегти хорошу думку про нього в його власних очах та очах інших людей. Версії неуспішності найчастіше пов’язуються із зовнішніми обставинами або з низькою особистісною зацікавленістю у даному виді діяльності. Наприклад, студент, який не склав іспит і через це відрахований з вузу, може пояснювати це неможливістю для нього вчитися через необхідність заробляти гроші або ж тим, що профіль даного закладу не відповідав його інтересам. Незадоволення собою, що породжується заниженою самооцінкою, може ускладнювати суб’єктивно-особистісну версію. Цей феномен полягає в тому, що суб’єктивно-особистісна версія починає розшаровуватися – для себе (їх може бути багато) і для інших. Наприклад, у випадку невдачі на екзамені студент може собі її пояснити тим, що трапився поганий викладач, а викладачу пояснювати це як причину поганого самопочуття. При цьому суперечливість ситуації, яка виникає, він може і не помічати.

Існують різні прийоми роботи з клієнтами даного типу. Інколи буває корисно використати прийом інтерпретації, зробити знання про суб’єктивно-особистісні версії доступними для клієнта. Можна звернути увагу клієнта на суперечності у його розповіді: „Можливо, що викладач справді поганий. Але ж більшості студентів вашого курсу вдалося успішно скласти іспит. Як їм це вдалося? А чому вам не вдалося?”

У випадку психологічного захисту, коли стан клієнта наближається до невротичного, нема сенсу спростовувати суб’єктивно-особистісну версію. Психологічний захист пов’язаний, як правило з тим, що клієнт не бачить шляхів конструктивного вирішення ситуацій. Власне створення суб’єктивно-особистісних версій – єдиний відомий для такої людини спосіб вирішення ситуації. В такому випадку доцільно на перших порах солідаризуватися з клієнтом, тобто прийняти його версію. Пізніше можна використати техніку саморозкриття: розповісти про свій подібний особистий досвід, що відчував тоді, як вдалося подолати труднощі. Можна апелювати не до свого досвіду, а до чужого. Це, як правило, збагачує клієнта навичками конструктивної поведінки. У більш складних випадках необхідна психотерапія.

г) в залежності від статі та конституційних особливостей (тілобудови).

Згідно даних, які наводить Обозов Н.Н. (1993), у чоловіків і жінок різні очікування стосовно психологічного консультування. Відповідно, психологи-консультанти чоловіки і психологи-консультанти жінки по-різному бачать себе в ролі психолога-консультанта.

Жінки більшою мірою прагнуть до співчуття, співпереживання, звертають увагу на щирість, чутливість. Іншими словами, жінки більше орієнтовані на емпатичний контакт, ніж чоловіки.

Чоловіки більше орієнтовані на емоційно нейтральний контакт, надають перевагу робочому стилю спілкування. Їх більше цікавлять когнітивні аспекти проблеми. Описуючи еталон консультанта, вони в якості першорядних рис виділяють серйозність, уважність, почуття обов’язку.

Було встановлено, що чоловіки-клієнти більше орієнтовані на роботу з чоловіками-консультантами. Позиція ж жінок-клієнтів нейтральніша, хоча вони теж віддають деяку перевагу своїй статі. Але для них головною є не стать, а здатність співпереживати, підтримувати.

Жінці-консультанту при роботі з чоловіком можна рекомендувати більше орієнтуватися на робочий стиль взаємин, на подачу інформації, на когнітивний аналіз ситуації. Чоловіку-консультанту при роботі з жінкою варто прагнути до більшого співпереживання, співчуття, прояву емпатії.

За свідченням фахівців, особи з атлетичною тілобудовою переважно прагнуть домінувати у спілкуванні і стосунках. Їх самовпевнена поведінка або спричинює тиск на інших, або викликає агресію з боку таких самих, як вони. Це може створювати проблеми як в особистісному житті, так і в ділових стосунках.

Особи з астенічною тілобудовою частіше переживають труднощі у суспільних і міжособистісних контактах через їх концентроване, суб’єктивне мислення та інтравертованість. Це, як правило, люди з високим рівнем розвитку самосвідомості та інтелекту. Через це у них і виникають проблеми в особистому і діловому житті. По-перше, вони можуть бути малозрозумілими для інших, а, по-друге, їх нетиповість заважає їм налагодити стосунки з іншими людьми. Міжособистісну дистанцію і довіру у спілкуванні вони здатні регулювати самі, тому в межах психологічної консультації задавати запитання їм треба зважено та обережно.

Існують також дані, що люди з пікнічною тілобудовою простіше і легше долають труднощі в особистому житті та спілкуванні з іншими, оскільки вони легко виражають свої почуття і будують контакти з іншими.