3 При кількості апаратів більше 2 слід збільшувати площу на 2 м2 на кожний апарат.

Площа процедурної може бути скорегована відповідно до проекту, погодженого в установленому порядку, з урахуванням таких вимог:

- відстань від робочого місця персоналу за малою захисною ширмою до стін приміщення – не менше 1,5 м;

- відстань від робочого місця персоналу за великою захисною ширмою до стін приміщення – не менше 0,6 м;

- відстань від поворотного столу-штатива (далі - ПСШ) чи від столу для знімків до стін приміщення – не менше 1,5 м;

- відстань від стійки для знімків до найближчої стіни – не менше 0,1 м;

- відстань від рентген-променевої трубки до оглядового вікна – не менше 2 м (для мамографічних і дентальних апаратів – не менше 1 м);

- ширина технологічного проходу для персоналу між штативами й стінами – не менше 0,8 м;

- зона розміщення каталки для пацієнта – не менше 1,5 2 м;

- додаткова площа при необхідності ввезення каталки в процедурну – 6 м².

Площа процедурних рентгенівських кабінетів може бути змінена залежно від складу і габаритних розмірів обладнання.

При організації рентгеновідділення, що складається з кількох рентген-кабінетів, фотолабораторію слід передбачати єдиною на все відділення. Її площа дорівнює 10 м² плюс 2 м² на кожний додатковий рентген - апарат.

Для обслуговування амбулаторних хворих слід передбачати кабіни для роздягання при процедурних.

Фотолабораторія може складатися з одного приміщення – "темної кімнати". При оснащенні лабораторії проявним автоматом і великому обсязі робіт доцільно передбачати додаткову "світлу" кімнату для сортування та маркування сухих знімків.

Мінімальна площа фотолабораторії ("темної кімнати") для малоформатних знімків – 6 м², для великоформатних – 10 м². Мінімальна ширина проходу для персоналу між елементами устаткування в “темній кімнаті” – 1,0 м. Ширина дверей – 0,9 - 1,0 м.

У приміщеннях рентгенологічного відділення (кабінету) необхідно забезпечити комфортні умови для пацієнта й персоналу: температура повітря має бути в межах 18 –20С.

У рентгенівських кабінетах, що будуються, вентиляція має бути автономною. Приплив повинен здійснюватися у верхню зону, витяжка: з верхньої зони – 40%, з нижньої – 60 %. У діючих кабінетах допускається наявність неавтономної загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції, за винятком відділень комп'ютерної томографії і рентгенологічних відділень інфекційних лікарень.

Періодичність випробувань кратності повітрообміну встановлюється у відповідності до технічної документації на вентиляційну систему.

3.1. Кабінет для рентгенодіагностики (діагностичний кабінет) складається з:

3.1.1. Процедурної - приміщення, де розташовується рентген апарат для обстеження хворого;

3.1.2. Кімнати управління (пультової), звідки управляють апаратом та стежать за хворим;

3.1.3.Фотолабораторії, складеної з одної (темної) або двох (темної та світлої) кімнат для обробки рентгенограм;

3.1.4. Чекальної, яка при довжині коридору більше двох метрів може бути розташована у ньому;

3.1.5. Роздягальних кабін або роздягальних кімнат у випадку флюорографічного кабінету;

3.1.6. Кабіни з кушеткою і примикаючим санвузлом, необхідним для обстеження шлункового тракту;

3.1.7. Комори або господарчої кімнати для інвентарю;

3.1.8. Кабінету лікаря /рентгенолога/.

П р и м і т к а :

а) при наявності кількох діагностичних кабінетів у відділенні передбачається наявність оглядової кімнати для огляду і описання рентгенограм, а також наявність ординаторської, яка може виконувати функції і оглядової кімнати;

б) в умовах лікарні немає необхідності в улаштуванні очікувальних кабін і роздягальних кабін.

в) при влаштуванні флюорографічного кабінету необхідно передбачити велику очікувальну для розміщення в ній регістратури.

3.2. Кабінет для рентгенотерапії (терапевтичний кабінет) складається з:

3.2.1. Процедурної,

3.2.2. Кімнати управління,

3.2.3 Очікувальної,

3.2.4. Кабінету лікаря.

Необхідно передбачати об`єднання всіх рентгенівських кабінетів лікарняного комплексу в єдине центральне рентгенологічне відділення. В цьому випадку апаратура використовується більш ефективно, можна велику загальну гарно обладнану фотолабораторію, загальну ординаторську і допоміжне приміщення.

Становиться легшим керівництво всім рентгенівським відділенням і поліпшується функціональний зв’язок між кабінетами.

Коли в одному і тому ж будинку необхідно відокремити одних хворих від інших, і на кожному поверсі треба мати свій рентгенівський кабінет, то краще було б розташувати їх поверхами один понад другим для спрощення устрою системи вентиляції, водопостачання й прокладки електропроводки.

В рентгенівське відділення лікарень в яких одночасно проводиться прийомка нових хворих, повинен бути виключений контакт між стаціонарними й новими амбулаторними хворими. В поліклініках треба особливо урахувати загальне направлення потоку хворих й необхідність устрою кімнат для чекання. Кабінети флюорографії розташовують поряд з вестибулем.

Рентгенодіагностичні кабінети слід наблизити до відділень та кабінетів, які потребують у великій кількості рентгенологічну допомогу - до операційних, хірургічних, травматологічних і терапевтичних відділень.

Планування приміщень рентгенівських відділення та вимоги до приміщень Процедурна і пультова рентгенодіагностичного кабінету - приміщення суміжні. Фотолабораторія є окремою кімнатою і розташовується суміжно з процедурною та кімнатою управління. Якщо є кілька діагностичних кабінетів, то бажано робити одну загальну, гарно обладнану й автоматизовану фотолабораторію. Її можна розташувати, або суміжно між двома кабінетами, або на іншій стороні кабінету або коридору так, щоб відстань від кабінету, в якому робляться знімки, до фотолабораторії була мінімальна.

З очікувального приміщення повинен бути видний гарно вхід у процедурну.

Вхід у терапевтичну процедурну з очікувальні через пультову забороняється. В пультовій необхідно передбачити місце для роздягання хворого (звичайно за ширмою).

Кабіна з кушеткою і санвузлом має тільки одні двері і тільки діагностичну процедуру.

При кількох рентгенодіагностичних кабінетах рентген відділення може мати одну централізовану фотолабораторію, яка складається з двох кімнат, темної - для хімічної обробки плівки й зарядки касет і світлої - для сушки і огляду рентгенограм.

У стіні між процедурною і пультовою повинно бути вікно для спостереження. Смотрове вікно повинно розташовуватися в стороні від направлення робочого пучку випромінювання. Крізь смотрове вікно повинно бути видно весь апарат і робоче місце лікаря-рентгенолога.

Приміщення рентгенівського кабінету повинні мати природне і дві системи штучного освітлення: загальне і робоче (адаптаційне, неактичне). Якщо є дві електричні мережі будинку - робоче освітлення повинне живитися енергією від тієї ж мережі що і рентгенівський апарат. Забороняється в процедурній і фотолабораторії зафарбовувати і заклеювати вікна наглухо. Рекомендується шторне затемнення.

Рентген-кабінети повинні мати самостійну мережу живлення, яка йде від вводу магістрального щита. Мережа живлення рентгенівського кабінету повинна передбачати загальне захисне заземлення відповідно "Інструкції по захисному заземленню електромедичної апаратури у закладах міністерства охорони здоров`я СРСР", М., 1973, 12 січня.

У приміщеннях рентген кабінету повинна бути передбачена відкрита прокладка низьковольтних та високовольтних кабелів і дроту, об`єднуючих частин рентген апарату.

Примітка:

На рентгенівські кабінети, які знаходяться в експлуатації ця вимога не поширюється.

Опалення приміщення рентген кабінету повинно здійснюватися тільки закритими приладами. Температура в приміщенні повинна підтримуватися 18-20 С^о. У всіх процедурних кабінетах лікарів, фотолабораторіях повинно бути гарячо-холодне водопостачання, з встановленим умивальником звичайного типу.

У процедурних і фотолабораторіях необхідне устрій приточно-витяжної вентиляції ( 3/ 4-х кратний обмін повітря).

Стіни всіх приміщень рентген кабінетів повинні бути пофарбовані масляною фарбою світлих тонів, в приміщеннях фотолабораторії підлога і стіни до висоти 2-х метрів повинні мати плитне покриття. Підлога в кабінетах повинна бути з ізолюючого матеріалу( дерево, паркет, лінолеум або поліхлорвінілове покриття), ширина дверей повинна бути не менш 0,9 м та довжина не менш 2 м.

Розташування обладнання та вимоги до розташування

Д і а г н о с т и ч н и й к а б і н е т.

В основному робочому приміщенні - процедурній кімнаті - повинен розміщатися тільки один апарат. Для послаблення шкідливої дії рентген променів штативи за рентген трубками розташовують так, щоб :

а) робочий пучок променів був при просвічуванні спрямований бажано в сторону капітальної стіни;

б) трубка була розташована більше 2 м від тієї стіни, на яку спрямований робочий пучок променів.

Для зменшення товщини штучно влаштованих захисних покриття стін і дверей рекомендується від двинути штативи від внутрішніх стін. Це, однак, не повинно погіршувати вільного переміщення хворих і персоналу в кабінеті.

Двері з коридору в процедурну, а також штативи й інвентар повинні бути розташовані так, щоб шлях хворого, спрямований до кушетки, столу лікаря, універсальному штативу, був як можна коротше. При цьому , рейки штативів, шланги або кабелі електричних дротів не повинні заважати проходу хворого. Необхідно враховувати конструкцію апарата при розгляданні шляху хворого до робочого місця.

Стіл для занотовування краще всього розташовувати за робочим місцем лікаря у екранознімочного устрою універсального штатива, або біля найближчої стіни кімнати.

На шляху хворого в кабіну із кушеткою не повинно зустрічатися ніяких перешкод.

Генераторний устрій розташовують біля стіни так, щоб з трьох сторін була відстань не менше 0,6 м.

У процедурних кімнатах лікарень необхідно передбачати місця для роздягання хворого(стілець, вішалка).

Стіл для знімків і пересувний біля нього штатив для знімків повинен бути розташований так, щоб підхід на каталці або носилках був зручним, щоб хворого було зручно перекладати на стіл. Знімочний штатив розташовують вздовж стіни кімнати, а його спрямовуючі рейки повинні бути відсунуті від стіни, щоб штанга, до якої прикріплений кожух із трубкою, не впирався в стіну.

Універсальний штатив розташовують так, щоб у горизонтальному стані його опорної стінки з усіх боків не менше 0,5 м (рекомендується на кресленні пунктирною лінією відзначити горизонтальний стан опорної стінки).

В процедурній бажано передбачити полицю, стіл або шафу для допоміжних речей, які потрібні під час праці (тубуси, фільтри й т.п.).

Пульт управління розташовується, як правило, поза захисною стінкою у спецкімнаті (пультовій) так, щоб лаборант, який знаходиться біля пульту, міг перед усім бачити хворого при знімках на універсальному штативі.

Мережний рубильник або мережний щит (мережна шафа) повинен бути не більше одного метра від пульта управління і повинен розташовуватися так щоб до нього можна легко було дістатися рукою від пульта управління.

В пультовій бажано мати стіл для рентген лаборанта (з негатоскопом) й шафу для збереження документації, запчастин і т.п.

У світлій кімнаті фотолабораторії розташовується стіл з негатоскопом для описання рентгенограм, сушильну шафу. В темній кімнаті фотолабораторії знаходяться баки для обробки рентгенограм, стіл (сухий) для перезарядження касет, шафа для зберігання реактивів.

Т е р а п е в т и ч н и й к а б і н е т.

В процедурній кімнаті для рентгенотерапії розташовується тільки один апарат. Навколо столу для терапії й штатива повинно бути достатньо місця щоб був вільний прохід, або піднос хворого до столу. Щоб полегшити облаштування захисту стін процедурної кімнати, апарат розташовують як можна далі від внутрішніх стін. В процедурній повинна бути кушетка й полиця або стіл для тубусів.

Генераторний пристрій встановлюється по аналогії з діагностичним апаратом. В пультовій лаборант повинен бачити одночасно хворого і прилади на пульті управління. В цьому випадку пульт розташовується одразу ж поза смотровим вікном. Розташування пульту управління відносно столу для рентгенотерапії повинно бути таким, щоб хворого було гарно видно лаборанту, який знаходиться біля пульту управління. (Поперек направлення зору рентген лаборанта).

У допоміжних приміщеннях, як кабінет лікаря, кабінет зав відділенням, ординаторська, повинно передбачити наявність столу для занотовок, кушеток для огляду хворого, столу з негатоскопом для огляду рентгенограм.

У роздягальних кабінетах повинні бути влаштовані вішалки або поставлені стільці (в залежності від площі) для зручного роздягання хворих.

2 РОЗРАХУНОК ОСВІТЛЮВАЛЬНОЇ ПРОВОДКИ Створення необхідного світлового клімату для ефективного сприйняття зорової інформації - це основне завдання освітлення, у тому числі і штучного, електричного. Штучне освітлення виконується за допомогою ламп розжарювання та люмінесцентних ламп. Лампи розжарювання мають достоїнства: простота конструкції, дешевизна, простота в експлуатації, добре перенесення кольорів, відсутність мерехтіння, відсутність пускорегулюючих пристроїв, є єдиним джерелом світла при напрузі 12 - 36 В. До недоліків ламп відноситься: низька світловидатність, малий термін служби, висока чутливість до змін напруги. Лампи розжарювання використовуються для побутового, місцевого, аварійного освітлення, в приміщеннях з невеликою кількістю годин використання. Люмінесцентні лампи низького тиску утворюють при роботі іонізовані пари металу і газу, що проводять ультрафіолетове випромінювання, яке за допомогою люмінофорів на внутрішніх стінках трубки лампи перетвориться у випромінювання, що відчувається оком. До переваг люмінесцентних ламп відноситься відносна простота конструкції, великий діапазон з погляду перенесення кольорів, відносно висока світловидатність, великий термін служби. До недоліків можна віднести мерехтіння лампи, старіння лампи, наявність пускорегулирующего апарату (ПРА), малий діапазон потужностей, чутливість до зниження напруги, обмежений температурний діапазон роботи (від 5 до 40 °С). Для розрахунку освітлювальної проводки лікувального закладу необхідно: Основні початкові дані Приміщення Довжина - а Ширина - b Висота - h (відстань від підлоги до світильника) Висота робочої площини над підлогою (висота столу, звичайно 0,8 м) - h1 Коефіцієнти віддзеркалення стелі, стенів і підлоги Світильники Коефіцієнт використання світильника - U Лампи Світловий потік - Фл Норми Необхідна освітленість - E Розглянемо розрахунок кількості світильників методом коефіцієнта використання Розрахункові формули: 1. Визначення площі приміщення (1) 2. Визначення індексу приміщення 3. Визначення необхідної кількості світильників де – Е - необхідне освітлювання горизонтальної площини, лк S - площа приміщення, м2 Кз - коефіцієнт запасу (1,0-2,0) U -коефіцієнт використання освітлювальної установки Фл -світовий поток однієї лампи, лм n -кількість лам в освітлювачі Примітки: світловий потік лампи світильника визначається по відповідних каталогах фірм виробників ламп. Необхідна освітленість визначається з норм освітленості для конкретних типів приміщень. Коефіцієнт запасу слід збільшувати при розрахунку освітленості в приміщеннях з великим змістом пилу, при постійно зниженій напрузі в мережі і так далі коефіцієнт використання визначається для конкретного типу світильника по таблицях, приведених нижче. Коефіцієнт використання залежить від індексу приміщення і коефіцієнтів віддзеркалення стелі, стенів і підлоги Таблиця №2 коефіцієнтів віддзеркалення: Характеристика поверхні Коефіцієнт віддзеркалення % Біла поверхня (білення, білі шпалери, біла плитка) 70 Світла поверхня (світлі шпалери, світла стеля, світла фарба) 50 Поверхня середньої світлості (світлий паркет, світлий лінолеум, несвітла фарба, несвітлі шпалери) 30 Темна поверхня (темний паркет, темна фарба, темний лінолеум, темні шпалери) 10 Приклад порядку розрахунку:

1. Визначите параметри приміщення - довжину, ширину, висоту, висоту робочої площини, площу по формулі (1), індекс приміщення по формулі (2)

2. Візуально визначите коефіцієнти віддзеркалення згідно таблиці №2

3. Виберіть тип світильника Northcliffe, який використовуватиметься в приміщенні.

4. У таблиці коефіцієнтів використання для вибраного світильника визначите коефіцієнт використання для даного приміщення (стовпець визначається коефіцієнтами віддзеркалення, рядок визначається індексом приміщення.). Якщо індекс вашого приміщення опинився посередині вказаних в таблиці, візьміть середнє арифметичне значень коефіцієнтів використання.

5. Визначите по каталогу фірми виробника ламп світловий потік використовуваних в світильнику ламп.

6. Виберіть необхідний рівень освітленості вашого приміщення (згідно необхідним нормам).

7. Виберіть коефіцієнт запасу. (Зазвичай Кз=1,25)

8. По формулі (3) розрахуйте кількість світильників, необхідну для освітлення приміщення. (Примітка: отримане число краще округляти у велику сторону)

Приклад розрахунку:

1. Приміщення: а=15 м, b=12 м, h=4 м, h1=0,8 м. Площа приміщення S=180 м². Індекс приміщення i=2,08.

2. Побілена стеля, світлі шпалери, темний паркет => коефіцієнти віддзеркалення стелі - 70, стенів - 50, підлоги - 10.

3. Виберемо світильник NC-2AС418C (Пасат) (перша таблиця).

Світильник NC-2AC418C (Пасат) Індекс приміщення Коефіцієнти віддзеркалення потолка/стен/пола % 70 50 30 70 50 10 70 30 10 50 50 30 50 50 10 50 30 10 30 10 10 Коефіцієнт використання, U 0.60 33 32 27 32 31 27 24 0.80 40 38 34 39 37 33 31 1.25 49 46 43 48 45 42 40 2.00 59 53 51 56 52 50 47 3.00 63 57 55 60 56 53 52 5.00 68 60 58 65 59 57 56

4. Виберемо в таблиці для світильника NC-2AС418C (Пасат) рядок, відповідний індексу відвідин i=2, і стовпець, відповідний коефіцієнтам віддзеркалення поверхонь кімнат. Відповідний даному випадку коефіцієнт використання визначається перетином.

5. Світловий потік люмінесцентної лампи Т8 18 Вт світильника NC-2AС418C (Пасат) по каталогу фірми Osram рівний Фл=1150лм

6. Рівень освітленості офісного приміщення повинен бути рівний 500 лк.

7. Кз=1,25

8. кількість світильників NC-2AС418C (Пасат) для освітлення даного приміщення рівна:

9. світильників.

Таблиці коефіцієнтів використання для світильників Northcliffe