Вищий навчальний заклад комунальної власності «Харківський коледж медичного обладнання» курсовий проект

з предмету «Рентгенівська медична апаратура»

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента (ки) _____ курсу ______ групи напряму підготовки 0508 Електроніка»

Спеціальності 5.05080201 Конструювання, виготовлення та технічне__ обслуговування виробів електронної техніки

________________________________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник Щербак Н.С.

Національна шкала ________________

м. Харків – 2013 рік

Вищий навчальний заклад комунальної власності «Харківський коледж медичного обладнання»

Дисципліна «РЕНТГЕНІВСЬКА МЕДИЧНА АПАРАТУРА»

З А В Д А Н Н Я

на курсовий проект студента

__________________________________________________________________________

1. Тема проекту ____________________________________________________________

___________________________________________________________________________

2. Строк здачі студентом закінченого проекту 10 червня 2013 року

3. Вихідні дані до проекту ____________________________________________________

___________________________________________________________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу ________________________________________________

___________________________________________________________________________

Керівник проекту ________________________________________________________

ЗМІСТ

Вступ.

1. Вибір і планування приміщень рентген відділення.

2. Розрахунок освітлення приміщень рентгенівського відділення. Розрахунок потужності електричної проводки.

3. Розрахунок потужності трансформаторної підстанції. Розрахунок силової електропроводки.

4. Розрахунок заземлюючого пристрою рентгенівського кабінету.

5. Розрахунок захисту від невикористаного рентгенівського випромінювання.

6. Техніка безпеки при монтажі рентгенівського апарата.

Висновок.

Література.

ВСТУП.

Медична допомога являє собою комплекс лікувально-діагностичних, профілактичних заходів, які проводяться за визначеною технологією з метою досягнення конкретних результатів. Основним елементом системи являється ефективність медичної допомоги, яка являє собою характеристику даного об’єкта, яка відображає ступінь досягнення конкретних результатів при визначених матеріальних, часових та трудових витратах. Під конкретними результатами в залежності від оцінюваного об’єкта можуть розуміється динаміка стану пацієнтів, стан здоров’я визначеного контингенту, трудової політики, задоволення споживача, яким може бути пацієнт, медичний працівник, що назначив які-небудь дослідження, консультації та ін. Матеріальні, часові та трудові витрати відображують і ступінь застосування матеріальних і кадрових ресурсів та визначають по суті вартості надання медичної допомоги.

Ефективність медичної допомоги залежить від вибору медичних технологій та їх виконання чи якості медичної допомоги. Медичні технології являють собою сукупність та порядок різних заходів, методів діагностики, лікування, реабілітації, профілактики, необхідних для досягнення конкретних результатів.

Медичне опромінення, тобто опромінення пацієнтів у результаті медичного обстеження чи лікування, являє собою один з головних антропогенних факторів опромінення населення.

Сучасне рентгенологічне відділення оснащено складним фізико-технічним обладнанням, має розвинуту організаційну структуру та поєднує в собі особливості лікарської праці з працею інженерною.

У поняття «загальна організація» сучасного рентгенологічного відділення входять:

- високий рівень капіталовкладень на будівництво й оснащення, при цьому спостерігається тенденція до постійного подорожчання обладнання;

- необхідність раціонального використання обладнання з метою зниження собівартості проведення рентгенологічного дослідження і підвищення пропускної здатності відділення;

- необхідність ритмічного забезпечення витратними матеріалами;

- потреба в обміркованій організації потоків і транспортування хворих із різних відділень лікувального закладу;

- необхідність організації обміну інформацією вирішення питань зв’язку й упорядковування потоків документів;

- наукова організація праці персоналу.

Лікувально-профілактичні установи можна розділити на дві основні групи: амбулаторії і стаціонари.

Амбулаторія – це лікувальна установа, яка надає лікувальну допомогу хворим, що приходять, і хворим, що знаходиться вдома. До установ амбулаторного типу відносять власно амбулаторії, поліклініки, медико-санітарні частини, диспансери, консультації, пункти невідкладної допомоги, станції швидкої допомоги.

Стаціонар – лікувальна установа, в якій проводиться лікування хворого в палаті на ліжку. До установ стаціонарного типу відносяться лікарні, клініки, госпитали, пологові будинки, санаторії. Залежно від величини і підпорядкування лікарні діляться на республіканські, обласні, міські, районні і сільські. Крім того, лікарні бувають загальні, із спеціалізованими відділеннями і спеціалізовані, призначені для лікування хворих з певними захворюваннями. Наприклад, лікарні для інфекційних хворих, хворих туберкульозом, для нервових і психічно хворих і т.  д.

Амбулаторно медичну допомогу отримує більше 80 % хворих, в стаціонарі близько 20 %. І ті, і інші установи займаються не тільки лікуванням, але і профілактикою.

Поліклініки - це багатопрофільна лікувально-профілактична установа, яка проводить лікування хворих і займається профілактикою захворювань як в своїх власних стінах, так і "вдома". В деяких випадках поліклініка є структурним підрозділом медсанчастини або лікарні. У поліклініці на відміну від амбулаторії кваліфіковану медичну допомогу можна отримати у різних фахівців (у амбулаторії прийом ведуть тільки лікарі основних спеціальностей). Поліклініки оснащені всім необхідним устаткуванням для розпізнавання хвороб і їх лікування, одночасно вони є місцем практики студентів і науково-дослідницьких занять. При необхідності амбулаторії направляють хворих на консультацію в поліклініки

Лікарня (клініка, госпіталь) - медична установа, проводить повний комплекс лікування хворих і спостереження за ними в стаціонарних умовах. У лікарнях пацієнтам надаються всі види послуг, зокрема хірургічне втручання або процедури з використанням найсучаснішого устаткування. Окрім цього, в завдання клінік входить ізоляція пацієнтів з інфекційними захворюваннями

Медсанчастини - організовані на великих промислових підприємствах для надання багатопрофільної медичної допомоги працівникам, а також їх сім'ям. Завданням медико-санітарної частини є надання першої допомоги, попередження захворювань, пов'язаних з процесом роботи, і лікування хворих. До складу медсанчастини зазвичай входять: поліклініка, здравпункт і стаціонар.

Здравпункти - структурні підрозділи медсанчастини, організовувані на промислових підприємствах, в дитячих садах, школах, вищих навчальних закладах. Основне завдання - надання першої допомоги при травмах, отруєннях і гострих захворюваннях. Крім цього, здравпункти проводять планові профілактичні заходи, які направлені на зниження захворюваності.

Дитяча і жіноча консультації, крім лікування дитячих і жіночих хвороб, проводять спостереження за дітьми у віці до 16 років і за вагітними жінками протягом всього періоду вагітності і годування. Консультації входять до складу поліклінік.

Станції медичної швидкої допомоги - це єдині медичні установи, орієнтовані на надання цілодобової допомоги в екстрених ситуаціях. На виклик виїжджає бригада фахівців, яку очолює фельдшер, за винятком випадків, коли хворим необхідні послуги висококваліфікованих лікарів. Всі станції швидкої медичної допомоги мають в своєму розпорядженні спецтехніку, обладнану найсучаснішою апаратурою. Завдяки цьому, при необхідності всім жителям надається екстрена висококваліфікована і спеціалізована допомога, що включає проведення реанімаційних заходів щодо дороги в стаціонар.

Диспансер – це лікувально-профілактична установа амбулаторного типу, але вузького профілю. У круг роботи персоналу диспансеру входить лікування і попередження захворювань будь-якого але одного роду. Наприклад, туберкульозний диспансер займається лікуванням хворих туберкульозом, попередженням туберкульозу у осіб, що оточують хворого будинку і на роботі, масовим обстеженням населення для виявлення ранніх форм туберкульозу, попередженням захворювання шляхом проведення щеплень і т.  д. Відповідно онкологічний диспансер займається лікуванням і попередженням злоякісних пухлин.

Клініка – це лікарня, де здійснюється не тільки стаціонарне лікування хворих, але і навчання студентів і науково ‑дослідницьку робота.

Госпіталем називають лікарню для військовослужбовців і пенсіонерів колишніх військовослужбовців.

Санаторії – це стаціонари, в яких проводиться головним чином доліковування хворих. Частина санаторіїв розташована на курортах, т.  е. у  місцевостях з особливим кліматом, сприятливим для лікування того або іншого захворювання, мінеральними джерелами, лікувальними грязями і ін.

Основними задачами рентгенологічного відділення (кабінету) є:

• надання кваліфікованої рентгенодіагностичної допомоги ( в тому числі й використання флюорографії у діагностичних цілях);

• проведення профілактичних флюорографічних досліджень населення у відповідності з діючою інструкцією при наявності необхідної апаратури;

• упровадження комплексних методів рентгенологічного дослідження з участю в необхідних випадках лікарів інших спеціальностей;

• підвищення кваліфікації персоналу рентгенодіагностичного відділення (кабінету);

• участь в проведенні клінічно-рентгенологічних конференцій;

• виявлення і аналіз причин розходження рентгенологічних висновків з клінічними і патологоанатомічними діагнозами;

• систематичний аналіз якісних і кількісних показників роботи відділення (кабінету);

• проведення заходів по техніці безпеки.

Вибір типу рентген апарата визначається таким чином: перед усім необхідно виходити із специфічного призначення того медичного закладу або лікарського відділу, за для якого проектується рентгенівський кабінет.

Кабінети, в яких виникає необхідність виконання тяжких знімків, при великій потужності навантаження і малих витримках; наприклад в поліклініках, спеціалізованих легенних закладах, дитячих і гінекологічних відділеннях лікарні, обладнують найбільш потужними апаратами ( наприклад " Рентген-30", РУМ-20, НЕО-Діагномакс, ЕDR - 750 ВНР).

Як правило, найбільш потужні апарати володіють також найбільшими можливостями для виконання різноманітних рентгенодіагностичних процедур.

При наявності кількох рентгенодіагностичних кабінетів в них встановлюють звичайно різні апарати, керуючись і фінансовими можливостями даного лікарського закладу.

Апарати середньої потужності використовуються в травматологічних пунктах хірургічних відділеннях, психоневрологічних диспансерах і кабінетах, призначених переважно для виконання кістяних знімків.

У флюорографічних кабінетах використовують спеціалізовані флюорографічні апарати, наприклад 12Ф7Ц, 12Ф7К.

У стоматологічних поліклініках рентген кабінет обладнують спеціалізованими рентген апаратами, наприклад 5Д1, 5Д2.

Велике значення мають умови електроживлення, якими у багатьох випадках визначається допустима потужність вибраних апаратів. Вона може бути обмежена, перед усім, потужністю трансформаторної підстанції (ТП) , потужністю електромережі від трансформаторної підстанції до головного щита будинку й потужністю, яку споживає сам заклад медичного будинку, окрім рентген кабінету. Найбільш прийнятою для живлення рентгенодіагностичних апаратів є напруга живлючої мережі 220 вольт та проводка виконана мідним дротом.