До ЗНО 9 кл Географ положення АТП населення

Економічна і соціальна географія

фізична географія вивчає мну поверхню, її природу, процеси та явища, що відбуваються на ній.

економічна географія України досліджує склад і структуру населення, систему розселення й трудові ресурси держави, розвиток та особливості розміщення галузей господарства, проблеми, пов'язані з їхнім впливом на навколишнє середовище.

Соціальна географія вивчає умови життя та діяльності населення в різних сферах, зокрема трудовій, побутовій, ду­ховній. Економічна і соціальна географія тісно пов'язані між собою, тому їх поєднують у соціально-економічну географію.

Країнознавство вивчає природу, населення й гос­подарство окремих країн світу.

Вітчизняні вчені економгеографи.

академі­к С. Л. Рудницький = понад 70 праць, присвячених природі, населенню та господарству України, її історії, етногра­фії, геології.

К. Г. Воблий вивчав особ­ливості економічного районування, комплексний розвиток економіки

О. Т. Дібро­ва завідував кафедрою економічної географії Київського університету. Він є автором підручників із географії України для середніх шкіл і вузів.

В. М. Кубійович - населенню й особливостям розвитку господарства українських земель.

2. Економіко-географічне положення України. Значення транзитних перевезень.

Україна розташована в центральній і південно-східній частині Європи (Центрально-Східна Європа), її територія досить компактна й розташована між 22° і 40° сх. д. і 45° і 52° пн. ш. Площа країни — 603,7 тис. кв.км, що становить 5,7 % території Європи. За цим показником вона посідає друге місце в цій частині світу (після Росії) і сорок третє у світі. Країна простягається із заходу на схід на 1316 KM, а з півночі на південь — на 893 км. Кордони далекі від прямої лінії, що збільшує їх протяжність. На півдні територія України виходить до Чорного й Азовського морів. Площа морських територіальних вод — 35 тис. км^.

Країна має сім сухопутних сусідів — Росію, Білорусь, Польщу, Словаччи­ну, Угорщину, Румунію й Молдову, а також трьох морських сусідів — Туреч­чину, Болгарію, Грузію. Румунія й Росія є як сухопутними, так і морськими сусідами України.

Співдружність незалежних держав (СНД), «Ор­ганізація за демократію й економічний розвиток — ГУАМ», Організація Чорно­морського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Кордони -

1) Росія – 1576 км 2) Молдова – 939 км 3) Білорусь – 891 км 4) Румунія - 531 км 5) Польща – 428 км

6)Угорщина – 103 км 7)Словаччина – 90 км

ОЧЕС — міжнародне інтеграційне об'єднання, до якого вхо­дить понад десять держав Причорномор'я, Закавказзя й Балкан. Серед основних цілей організації: створення в Причорномор'ї режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів; комплексне використання, підтримка й охорона ресурсів Чорного моря.

Адміністративно-територіальний поділ України.

1. Історико - географічний огляд адміністративно-територіального поді­лу України.

* У 1932 р. були утворені перші області: Дніпропетровська, Київська, Одеська, Харківська.

* Із 1932 р. Україна, уже перебуваючи в складі СРСР, на тристу­пеневу адміністративно-територіальну систему управління, що діє дотепер (центр — область — район. У тому ж році були створені Харківська, Київ­ська, Одеська, Дніпропетровська, Вінницька, Донецька й Чернігівська обла­сті.

* У 1937 р. - Миколаївська, Полтавська, Житомирська й Кам'янець-Подільська (із 1954 р.— Хмельни­цька) області.

* У 1938 р. Донецька область була розділена на дві: Сталінську (із 1961 p.— Донецька) і Ворошиловградську (зараз — Луганська).

* У 1939 р. - Запорізька, Сумська й Кірово­градська області.

* 1939 р. за таємною угодою між Німеччиною і Радян­ським Союзом Польщу знову було поділено, і землі Західної України увійшли до складу УРСР. Після приєднання західноукраїнських земель був утворений ще ряд областей:

у 1939 р.— Львівська, Волинська, Тернопільська, Рівненська й Станіславська (із 1962 р.— Івано-Франківська);

* у 1940 р.— Чернівецька, 1940 р. Румунія поверну­ла Україні Північну Буковину і Південну Бессарабію.

* У 1944 р. була виділена Херсонська область, У 1944 р. уряд СРСР депортував з Криму татар, а на їх місце із Центральної Росії переселили росіян.

** За договором 1945 р. між Чехословаччиною і Радян­ським Союзом до УРСР увійшла Закарпатська область, а в 1946 р.— Закарпатська.

* у 1954 р. Ізмаїльська область увійшла до Одеської; з окраїнних районів Вінницької, Київської, Кіровоградської й Полтавської областей була утворена Черкаська;

* у 1954 р. Кримську область Російської РФСР за рішенням Верховної Ради СРСР було передано до складу УРСР, у 1991 р. перетворена на Автономну Рес­публіку Крим (АРК).

2. Сучасний адміністративно-територіальний поділ.

* Адміністративно-територіальний устрій — система територіаль­ної організації держави, на основі якої утворюються й функціонують органи державної влади й місцевого самоврядування.

* Адміністративна область — адміністративно-територіальна оди­ниця в структурі держави, що має чіткі адміністративні межі та сис­тему органів місцевої влади й управління, які перебувають в одному населеному пункті — обласному центрі. Найбільшою є Одеська область, яка в 4 рази перевищує за площею найменшу Чернівецьку .

Повністю внутрішніми є тільки шість областей — Хмельницька, Тернопільська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська й Дніпро­петровська.

П'ять областей і АРК мають вихід до Чорного й Азовського морів.

* Нині територія держави має ієрархічний поділ (чітке під­порядкування нижчих одиниць вищим).

До її складу входять: Автономна Республіка Крим, 24 області, 490 ра­йонів . У країні — 456 міст. Найбільші з них мають обласне підпорядкування. Таких населених пунктів налічується 167. Великі міста поділяються на райони.

Два міста — Київ і Севастополь (вони мають спе­ціальний статус). Місто - герой Київ — столиця України, головний політичний центр держави, статус якого підтверджений Конституцією України, при­йнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Ос­новна функція столиці — управління політичним, соціальним, куль­турним та економічним життям країни. Права Києва як найбільшого міста і столиці держави визначаються спеціальним Законом про столицю.

До середньої ланки адміністративно-територіального устрою входять адміністративні райони та міста обласного підпорядкування. У складі районів є міста районного підпорядкування, селища й села. На райони поділяється й територія великих міст.

Низовою ланкою адміністративно-територіального поділу України є сільська рада,

Окремими адміністративно-територіальними оди­ницями є селища міського типу (близько 886) і села (28 585).

* За формою правління Україна є президентсько-парламентською республікою, головною одиницею територіальної структури якої є ад­міністративна область.

Кількість адміністративно-територіальних одиниць середньої та нижньої ланки

Райони	Міста (у тому числі рес­публіканського, облас­ного значення)	Райони в містах	Селища міського типу	Сільські ради	Сільські населені пункти
490	458(179)	118	886	10 279	28 504

3. Формування території України.

Адміністративно-територіальний поділ України.

7 листопада 1917 р. в Києві було проголошено про створення Української Народної Республіки (УНР), до якої увійшли землі центральної і східної України.

13 листопада 1918 р. y Львові патріотичні демократичні партії проголошено про створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

22 січня 1919 р. відбулося об'єднання (злука) цих двох респуб­лік в одну державу. Але зберегти свою державу не вдалося.

в 1922 р. увійшла до новоствореного Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Західна Україна залишилася під Польщею.

У 1939 р. за таємною угодою між Німеччиною і Радян­ським Союзом Польщу знову було поділено, і землі Західної України увійшли до складу УРСР.

У 1940 р. Румунія поверну­ла Україні Північну Буковину і Південну Бессарабію.

За договором 1945 р. між Чехословаччиною і Радян­ським Союзом до УРСР увійшла Закарпатська область. Того самого року був підписаний договір між Польщею і СРСР, за яким частина території УРСР відійшла до Польщі. Уряд цієї країни депортував (примусово виселив) українців з тих земель. їхні села було зруйновано, і на тих місцях насаджено ліси. У 1944 р. уряд СРСР депортував з Криму татар, а на їх місце із Центральної Росії переселили росіян.

У 1954 р. Кримську область Російської РФСР за рішенням Верховної Ради СРСР було передано до складу УРСР. Так закінчилося формування "сучасної території України.

Історичні землі

Середня Наддніпрянщинна Ядро українського етносу формувалося на основі трьох східнослов'янських пле­мен — полян, сіверян і деревлян. На стадії формування земель вона включала три землі: Київщину, Переяславщину й Чернігівщину.

Гетьманщина

В середині XVII ст. тут сформувалася козацька держава Гетьманщина

Частина України на обох берегах Дніпра, яка в XVII— XVIII ст. перебувала під владою гетьманського уряду. XVII ст.

У 1667 р. вона була поділена по Дніпру на Правобережну й Лівобережну Україну; перша відійшла до Польщі, друга — до Росії.

Включає Київську, Черкаську, більшу частину Полтавської, Кіровоградської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

Стародубщина

(територія однойменного козацького полку) Північна части­на Гетьманщини - у наш час розташована в Росії.

Запоріжжя

* Нижче порогів Дніпра розташоване Запоріжжя** Землі Запорізької Січі, якими вона володіла в XVI—XVII ст., називають Запоріжжям.

** Тепер це територія Дніпропетровської, Запо­різької і частково Донецької та Херсонської областей.

Волинь

* Волин­ське князівство з центром у місті Володимирі П= від давнього міста Beлинь, «згадується в літопису 1018 р. Повісті минулих літ»). П : заселяли давні племена бужан, волинян, дулібів,

* Від кінця XII до середини XIV ст. князівства існували як Галицько-Волинська держава. Волинь відійшла до Литви. Деякий час вони зберігали автономію (насамперед Волинь), однак згодом їх землі стали воєводствами Польсько - Литовської держави. Від кінця XVIII ст. Волинь — губернією Російської імперії

** Це територія сучасних Волинської, Рівненської та ча­стково Житомирської і Тернопільської областей

Покуття

*Східний «кут» Галичини П = від слова «кут» Частина Галичини (нині Івано-Франківська область), яка простяглася між річками Дністром і Черемошем та Карпата­ми, здавна називалася Покуттям.

Цей культурно самобутній регіон освою­вався українцями й молдаванами, що селилися на малообжитих південних землях колишнього Галицько-Волинського князівства.

Закарпаття

Це єди­на частина України, розташована за Українськими Карпатами.

Тому вона розвивалася дещо ізольовано від інших історичних земель. Тривалий час За­карпаття перебувало в складі Угорщини, що позначилося на культурі й по­буті місцевого населення. У міжвоєнний період його територія входила до складу Чехословаччини (автономний край Підкарпатська Русь),

охоплює південно-західну частину Українських Карпат, прилеглі до неї передгір'я та частину низовини. Зараз вона приблизно збігається із сучасною Закарпатською областю.

Поділля

простяглася між Галичиною на заході, Київщиною — на сході і Волинню — на півночі. Найкращі в світі природно-кліматичні умови для життя і господарської діяльності людини — на Поділлі.

З давніх-да­вен Поділля було густо заселеним.

Зараз Поділля включає Вінницьку, Хмельницьку (крім північних районів) і східну частину Тернопільської області,

Буковина (Північна Буковина)

**У минулому її справді покривали густі букові ліси. П - Із часів Київської Русі тут жили слов'янські племена (тиверці, уличі). *Історичний центр Буковини — місто Чернівці, є центром адміністративної області (до Чернівецької області входить північна частина Бессарабії — Хотинщина).

П - Із часів Київської Русі тут жили слов'янські племена (тиверці, уличі). Пізніше на населення цієї землі великий вплив справили культура й побут сусідніх народів: румун, молдаван, угорців, слова­ків. У першій половині XX ст. територія Північної Буковини входила до складу Румунії, а з 1940 р. була приєднана до Української РСР.

Бессарабія

так називали Валахію разом із Придунайськими землями.

Назва «Бессарабія» відома від кінця XV ст., історична область між річками Прутом, Дністром і гирлом Дунаю*У 1812 р, Бессарабія була приєднана до Росії, У 1924 р. вона ввійшла до складу Молдавської автономної республіки, а піс­ля утворення Молдавської РСР — до складу України. У 1940 p., коли землі Бессарабії передавалися від Румунії до СРСР, Північна і Південна Бессарабія відійшли до України, а в середній частині, заселеній переважно молдавана­ми, було утворено Молдавську РСР (зараз Республіка Молдова).

Як і Північна Буковина, Бессарабія з 1918 до 1940 р. була окупована Румунією, після чого ввійшла до складу СРСР*Бессарабія розташована між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю

** У межах України вона охоплює частини Чернівецької та Одеської областей. Значну частину населення тут становлять молдавани і румуни.

Полісся ототожнювалися з Поліссям

Як самостійна земля Полісся відоме з XIV ст..

Північні області України, які межували з Білоруссю та Росією, Як самостійна земля Полісся відоме з XIV ст. і переважно пов'язувалося з районом, який складав основу Турово-Пінського та Чернігівського князівствЧастина дослідників відносять до Полісся всю північну частину України, представники іншого підходу обмежують цю істо­ричну землю басейном річки Прип'ять,

Слобожанщина

*Українці селилися слободами (імовірно, від слова «воля») від чого й походить назва землі.

* П — територія, освоєна в XVII ст. й активно заселена козаками та селянами, що рятувалися від національно-релігійного гніту Речі Посполитої, з одного боку, і кріпосного гніту Російської імперії, з іншого

** в основному в XVII ст. за рахунок переселенців із Закарпат­тя, Карпат, Галичини і Поділля. Тривалий час

Слобожанщина

була «диким полем» між Україною, Росією та Кримським ханством

** тягнеться у вигляді смуги від Сумської на півночі до Донецької і Луганської областей на півдні і аж до сусідніх областей Росії, де дер­жавний кордон розділив українські етнічні землі.

Донщина

Донщина розташована в басейні середнього й нижнього Дону. Вона інтенсивно колонізувалася росіянами та українцями (вони здебільшого займали західну й південну частини краю) у XVII—XVIII ст., після звільнення від Кримського ханства й султанської Туреччини.

Зараз у межі України входить частина Донщини, що охоплює схід Донецької й південь Луганської області.

Таврія

походить від давнього населення Криму — таврів, Ще з античних часів так називали Кримський півострів. Назва землі походить від давнього населення Криму — таврів, які ще до нашої ери засе­ляли південну частину півострова. Уже в давнину Таврія була районом взає­модії античної Греції й Риму, Київської Русі й Візантії, Кримського ханства й козацької України. *У наш час це територія Автономної Республіки Крим і південь Херсонської області.

Галичина

Галицьке князів­ство з центром у місті Галичі** слово «Галич» — так називалась колишня фортеця, заснована галичанами

У середні віки на (згадується в Іпатіївському літописі

Назва походить від міста Галич, що з 1199 р. став центром Галицько-Волинського князівства. Від кінця XII до середини XIV ст. князівства існували як Галицько-Волинська держава. Після втрати незалежності Галичина опинилися в межах Польщі.

Деякий час вони зберігали автономію однак згодом їх землі стали воєводствами Польсько - Литовської держави. . Із кінця XIV ст. ця територія потрапляє під владу Польщі. Від 1772 р Галичина стала провінцією Австрійської імперії, де отримала самоврядуван­ня. Із розпадом Австро-Угорщини на основі Галичини була створена Західно - Українська Народна Республіка, яка в 1919 р. возз'єдналася з Українською Народною Республікою, територію якої з 1919 р. знову окупувала Поль­ща. Із 1939 р. Галичина об'єдналася з основною частиною України, увійшовши до складу СРСР,

** Галичина — це територія нинішньої Львівської, Івано-Франківської і більшої частини Тернопільської областей

Західна Україна —

усі українські землі (території Галичини, Волині, Буковини, Закарпаття та ін.), приєднані до УРСР у 1939— 1945 рр.

П= Гуцули ▼ Гуцули заселяють найбільш високогірну частину Укра­їнських Карпат (частини Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей).

П= бойки. ▼ у більш комфортних умовах низькогір'я живуть на Львів­щині, Івано-Франківщині і частково в Закарпатті бойки.

П= Лемківщина ▼ Етнографічний район Лемківщина охоплює найбільш віддалену західну частину Українських Карпат. Більша частина Лемківщини нині — по­за межами України. Після Другої світової війни уряд Польщі виселив з прадавніх земель усіх українців від Холмщини до Лемківщини. Одні з них змушені були переселитися в СРСР, інші асимілювалися, розселившись по околицях Польщі.

П= Пінчуки поліщуки ▼ На рівнинній частині України етнографічні особливості виражені слабко. Усе ще зберігають певну індивідуальність литвини на півночі Чернігівщини, поліщуки в центральній і пінчуки в західній частинах Полісся.

Чисельність населення — 46,6 млн чол. (2006 р.) (місце: XXV — в світі , V — в Європі)

Максимальна кількість населення в У країні була зафіксована в 1993 p., тоді в країні проживало 52,2 млн осіб. На 1 лютого 2009 р. в Україні про­живало 46,1 млн осіб, що становить 0,7 % від усього населення світу. У Європі тільки Росія, Німеччина, Велика Британія, Італія та Франція мають більшу кількість населення, ніж Україна.

Демографія — наука, яка вивчає від­творення, структуру, види розселен­ня та розміщення по території насе­лення.

ІІІ) Поняття про природний рух населення.

Народжуваність указує на кількість наро­джених дітей на 1000 жителів за рік,

смертність — на кількість померлих на 1000 жителів за рік.

природний приріст - різниця між кількістю народжених і кількістю померлих протягом цього періоду називається На початку 2009 р. народжуваність в Україні склала 10,7 %о , природний приріст склав 7,4 %о. Найбільш несприятлива ситуація у східних облас­тях (усі області мають показники природного приросту нижчі за середні по Україні), Найбільший від'ємний приріст населення в Чернігівській області.

Закарпатська область - єдина область, де зберігається додатний природний приріст населення.

Населення Луганської, Харківської, Дніпро­петровської, Миколаївської, Одеської областей за останні роки зменши­лася на 7—11 %, тоді як у Закарпатській, Волинській, Рівненській об­ластях вона майже не змінилася.

Низькі показники природного приросту :Чернігів­ська (-12,8 чол. на 1000 чол.). Сумська (-11,1), Полтавська (-10,9), Київська (-9,1), Луганська (-11,4), Донецька (-10,9), Черкаська (-9,8) області.

З 1991 р. Україна посідає перше місце в Європі за рівнем смертності населення.

Вікова структура населення – розподіл населення за віком

І – молодша – діти до 16 років ; ІІ – працездатне населення – жінки – 16 – 54р., чоловіки - 16 – 59 р.; ІІІ - старша – жінки – від 55 р. , чоловіки – від 60 р. Розподіл : 2006р. – 16 – 62 – 22 ( І – діти до 14 р.);

Місто – 15 – 64 – 21, село – 18 – 54 – 28 (%).

Статева структура – розподіл населення за статтю.

На Україні – жінки – 54 %, чоловіки – 46 % ( 87 чоловіків на 100 жінок).

Тривалість життя : чоловіків – 62 р, жінок – 74р., середня по країні – 68 років.

менша статева диспропорція в ряді областей Західної України – в Закарпатській області на 100 жінок припадає 92,9 чоловік (найвищий показник у країні),

Більші диспропорції в Чернігівській області — 83 чоловіка на 100 жінок (максимальний показник),

Демографічна політика — система адміністративних, еко­номічних, пропагандистських та інших заходів, за допомо­гою яких держава впливає на демографічні процеси, у пер­шу чергу, на природний рух населення у потрібному для неї напрямку.

Депопуляція - вимирання нації

Механічний рух населення.

Міграцією називають просторове переміщення населення в межах однієї держави (внутрішня міграція) та з однієї держави до іншої (зовнішня міграція).

До внутрішньої міграції належить рух населення із села до міста, між міськими населеними пунктами та окремими районами; маятникові міграції = тимчасові пере­міщення населення без зміни місця проживання, сезонні та екологічні міграції.

Зовнішні міграції = еміграцію (від'їзд із країни) та імміграцію (прибуття до країни), рееміграція – повернення .