7. Можливий негативний вплив інвестиційних потоків пов'язаний

а) реінвестуванням отриманого прибутку в приймаючій країні;

б) вкладенням в галузі, що забезпечують найшвидшу і найбільш ефективну віддачу;

в) зниження конкурентноздатності ТНК на місцевих ринках;

г) участю іноземних інвесторів у власності.

8. В більш економічно розвинених державах превалює:

а) політика регулювання інвестицій, коли держава підтримує національні компанії з метою їх більшої конкурентноздатності на внутрішніх ринках;

б) політика стимулювання іноземних інвестицій, спрямована на максимально можливе залучення капіталу;

в) створення експортно-виробничих зон або зон вільної торгівлі;

г) вкладення в галузі, що забезпечують найшвидшу і найбільш ефективну віддачу.

9. До заходів торгової політики регулювання іноземних інвестицій відносяться:

а) субсидування інвестицій;

б) вимоги збалансованості торгівлі;

в) створення експортно-виробничих зон;

г) заходи стосовно організації тендерів.

10. До обмежувальних заходів стосовно іноземних інвестицій відносяться:

а) митно-тарифні й кількісні обмеження;

б) обмеження обсягу виробництва;

в) скасування обмежень щодо виходу на місцевий ринок виробників послуг;

г) технічні бар’єри – національні стандарти, правила безпеки, охорони здоров’я тощо.

11. До заходів стимулювання прямих іноземних інвестицій відносяться:

а) підписання регіональних економічних угод про формування зон вільної торгівлі, спільних ринків тощо;

б) дія ліцензійно-дозвільного порядку допуску прямих іноземних інвестицій;

в) скасування обмежень щодо виходу на місцевий ринок виробників послуг;

г) заходи стосовно відмови від виняткових дилерських зв’язків.

12. До заходів політики регулювання іноземних інвестицій стосовно компаній, що здійснюють обмежувальну ділову практику, відносяться:

а) митно-тарифні й кількісні обмеження;

б) заходи щодо обмеження експорту закордонних філій на територію країни базування головної компанії ТНК;

в) заходи стосовно диференціації цін;

г) заборона на функціонування на місцевому ринку, у тому числі обмеження на створення спільних підприємств.

13. Національний режим передбачає:

а) підписання регіональних економічних угод про формування зон вільної торгівлі, спільних ринків тощо;

б) створення приймаючою країною для інвесторів однієї країни таких же сприятливих умов, як і для інвесторів будь-якої іншої країни;

в) створення приймаючою країною для іноземних інвесторів такого ж сприятливого режиму, як і для місцевих підприємців;

г) дію ліцензійно-дозвільного порядку допуску прямих іноземних інвестицій

14. Режим найбільшого сприяння передбачає:

а) субсидування інвестицій;

б) фінансування експорту;

в) створення приймаючою країною для інвесторів однієї країни таких же сприятливих умов, як і для інвесторів будь-якої іншої країни;

г) створення приймаючою країною для іноземних інвесторів такого ж сприятливого режиму, як і для місцевих підприємців.

15. Справедливий і рівноправний режим передбачає:

а) укладання угод про спільне виробництво і компенсаційну торгівлю;

б) створення приймаючою країною для інвесторів однієї країни таких же сприятливих умов, як і для інвесторів будь-якої іншої країни;

в) бажання держав приймати закордонний капітал на умовах, коли інвестори належать до сторін, що мають привілеї, з урахуванням міжнародного мінімального стандарту для інвесторів;

г) своєчасне інформування будь-якого з інвесторів про зміни в інвестиційних режимах приймаючих країн.