13. У процесі оцінки інвестиційної привабливості галузі насамперед враховують:

1. рівень інтенсивності конкуренції в галузі;

2. її життєвий цикл;

3. організаційно-технічний рівень підприємств, що входять до складу галузі;

4. показники розвитку.

14. Метод стандартизації показників досліджуваних явищ дає змогу виявити значні відмінності у досліджуваних явищах, що можливо на основі:

1. підсумовування, ранжування та поділу на класи стандартизованих показників;

2. стандартизації показників;

3. поділу на класи стандартизованих показників;

4. стандартизованих показників.

Тема 3. Політика регулювання і стимулювання інвестицій

1. Зміст зовнішньоторговельної політики відображається в:

а) пропозиції ресурсів, що сприятливо позначаються на конкурентноздатності ТНК, а також наявності кваліфікованої робочої сили і відповідної інфраструктури;

б) обмеженні на умови діяльності та на частку закордонної власності у спільних підприємствах;

в) пакеті державних обмежень стосовно прямих іноземних інвестицій, а також у формах стимулювання експорту продукції спільних підприємств та одержанні переваг для національних факторів виробництва;

2. Політика імпортозаміщення приймаючої держави передбачає:

а) використання системи державного ліцензування, введення податкових стимулів для фірм, що орієнтовані на зовнішній ринок;

б) наявність ресурсів, що сприятливо позначаються на конкурентноздатності ТНК, а також наявність кваліфікованої робочої сили і відповідної інфраструктури;

в) захист нових та слаборозвинених галузей промисловості шляхом встановлення митних бар’єрів, контролю і обмежень на допуск прямих іноземних інвестицій.

3. Політика стимулювання експорту приймаючої держави передбачає:

а) передачу від ТНК місцевим фірмам нової технології, ноу-хау, управлінського досвіду для розвитку виробництва, спрямованого на насичення внутрішнього ринку;

б) державне ліцензування, податкові стимули для фірм, що працюють на зовнішній ринок, вимоги до використання частки місцевих компонентів;

в) захист нових або слаборозвинених галузей промисловості.

4. Для тнк політика стимулювання експорту приймаючої держави :

а) не дозволяє вибирати оптимальні технології, змушує використовувати місцеві ресурси навіть при збільшенні витрат на виробництво;

б) створює умови конкуренції на ринках з боку національних та закордонних компаній, що змушує ТНК укладати угоди з національними виробниками про субпідряд і постачання сировини;

в) дозволяє залучити прямі іноземні інвестиції, які зацікавлені у вирішенні проблеми насичення внутрішніх ринків.

5. Державна політика приймаючої країни стосовно іноземного капіталу передбачає :

а) одержання максимального прибутку на одиницю вкладеного капіталу;

б) залучення максимально можливого обсягу капіталу;

в) політику регулювання та політику стимулювання інвестицій;

г) вкладення капіталу в галузі, що забезпечують найшвидшу і найбільш ефективну віддачу.

6. При розробці національної політики регулювання інвестицій держава враховує:

а) можливий негативний вплив від залучення інвестицій;

б) обмеження припливу довгострокового капіталу у формі інвестицій;

в) сприяння максимально можливому залученню капіталу;

г) наявність ресурсів для спекулятивних операцій з цінними паперами та споживчими товарами.