Моз України Первомайський медичний коледж Циклова методична комісія загальноосвітніх дисциплін

Методична розробка практичного заняття № 7 з теми:

Навчальний предмет:	«Біологія»
Спеціальність:	5. 12 010101 «Лікувальна справа»
	5. 12 010102 «Сестринська справа»
	5. 12 010103 «Медико-профілактична справа»
Курс:	І
Кількість годин:	2

Автор: Александрова Ю. М.,

викладач біології вищої

кваліфікаційної категорії,

«вчитель-методист»

Обговорено і затверджено

На засіданні комісії загальноосвітніх дисциплін

протокол № ____ від «___» _________2011 року

Голова ЦМК _________________ В. М. Прусова

М. Первомайськ практична робота № 7

ТЕМА: СКЛАДАННЯ РОДОВОДІВ. РОЗВ’ЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ НА ВИЗНАЧЕННЯ ВИДУ МУТАЦІЙ.

І. Актуальність теми:

Генеалогічний метод полягає у вивченні родоводів на основі законів Менделя і допомагає встановити характер успадкування ознаки. Так встановлюють успадкування індивідуальних особливостей людини: рис обличчя, росту, групи крові, розумового і психічного складу, а також деяких захворювань.

Генеалогічний метод найчастіше використовується у генетиці психічних хвороб. Його суть полягає в простежування в родовідних проявів патологічних ознак за допомогою прийомів клінічного обстеження із зазначенням типу родинних зв'язків між членами сімей. Цей метод використовується для встановлення типу успадкування хвороби або окремого ознаки, визначення місця розташування генів на хромосомах, оцінки ризику прояви психічної патології при медико-генетичному консультуванні. У генеалогічному методі можна виділити 2 етапи - етап складання родоводів і етап використання генеалогічних даних для генетичного аналізу.

Складання родоводу починають з людини, яка була обстежений перше, його називають пробанд. Зазвичай це буває хворий або індивід, у якого є прояви досліджуваного ознаки (це не обов'язково). Родовід має містити короткі відомості про кожного члена сім'ї з вказівкою його спорідненості по відношенню до пробанда. Родовід представляють графічно, використовуючи стандартні позначення. Покоління вказують римськими цифрами зверху вниз і ставлять їх зліва від родоводу. Арабськими цифрами позначають індивідів одного покоління послідовно зліва направо, при цьому брати і сестри або сибси, як їх називають у генетиці, розташовуються в порядку дати їх народження. Всі члени родоводу одного покоління розташовуються строго в один ряд і мають свій шифр.

За даними про прояв захворювання або якогось вивчається властивості у членів родоводу за допомогою спеціальних методів генетико-математичного аналізу вирішується задача встановлення спадкового характеру захворювання. Якщо встановлено, що вивчалася патологія має генетичну природу, то на наступному етапі вирішується задача встановлення типу успадкування. Слід звернути увагу на те, що тип успадкування встановлюється не по одній, а по групі родоводів. Детальний опис родоводу має значення для оцінки ризику прояви патології у конкретного члена тієї чи іншої сім'ї, тобто при проведенні медико-генетичного консультування.

При вивченні відмінностей між індивідами з будь-якою ознакою виникає питання про причинних факторах таких відмінностей. Тому в генетиці психічних захворювань широко використовується метод оцінки співвідносності вкладу генетичних та факторів довкілля у у між індивідуальній різниці у схильності до того чи іншого захворювання. Цей метод заснований на припущенні, що фенотипові значення ознаки у кожного індивіда є результатом впливу генотипу індивіда і тих умов середовища, в яких відбувається його розвиток. Однак в конкретної людини, визначити це практично неможливо. Тому вводяться відповідні узагальнені показники для всіх людей, що дозволяють потім в середньому визначити співвідношення генетичного і середовищного впливу на окремого індивіда. Вивчення генеалогічних методом сімей осіб, які страждають психічними хворобами, переконливо показало накопичення в них випадків психозів та аномалій особистості. Збільшення частоти випадків хвороби серед близьких родичів було встановлено для хворих на шизофренію, маніакально-депресивний психоз, епілепсією, деякими формами олігофренії

ІІ. Навчальні цілі заняття:

Знати (£=ІІ):

• основні методи дослідження спадковості людини;

• символи та позначення, що використовуються у генеалогії;

• закономірності спадковості, встановлені Т. Морганом, та їх цитологічні основи;

• типи успадкування ознак;

• знати характеристики типів успадкування ознак (аутосомний домінантний, аутосомний рецесивний, зчеплений з Х-хромосомою домінантний, зчеплений з Х-хромосомою рецесивний, зчеплений з Y-хромосомою;

• правила короткого запису та оформлення задач з генетики.

Вміти (£=ІІІ):

• робити короткий запис умови задачі з генетики;

• будувати генеалогічне дерево за описом;

• аналізувати генеалогічне дерево та визначати тип успадкування ознак;

• прогнозувати ймовірність успадкування досліджуваних ознак наступними поколіннями (на основі законів класичної генетики);

ІІІ. Цілі розвитку майбутнього фахівця (виховні цілі):

• створити умови для формування та удосконалення соціальних, самоосвітніх, комунікативних та інформаційних компетентностей студентів;

• формувати мотиваційний та інтелектуальний компоненти культури розумової праці;

• виховувати відповідальність за результати навчання;

• формувати потребу у здоровому способі життя, виховувати відповідальність за власне здоров’я.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція знань:

Дисципліни	Знати	Вміти
1. Попередні біологія людини	хромосомне визначення статі;	- пояснювати механізм хромосомного визначення статі;
2. Наступні: медична біологія, медична генетика.	методи дослідження генетики людини; суть генеалогічного методу дослідження спадковості; глибоко розуміти механізми успадкування ознак та їх цитологічні основи; характеризувати особливості різних типів успадкування ознак.	визначати тип успадкування ознак за особливостями генеалогічного дерева; розв’язувати та правильно оформляти задачі; робити висновки про необхідність медико-генетичного консультування та перспективи розвитку медичної генетики;
3. Внутрішньо- предметна	методи дослідження генетики людини; суть генеалогічного методу дослідження спадковості; глибоко розуміти механізми успадкування ознак та їх цитологічні основи; характеризувати особливості різних типів успадкування ознак.	визначати тип успадкування ознак за особливостями генеалогічного дерева; розв’язувати та правильно оформляти задачі; робити висновки про необхідність медико-генетичного консультування та перспективи розвитку медичної генетики;