11.1. Поняття комплексного оцінювання фінансового стану підприємства

Господарюючі суб'єкти належать, як правило, до так званих складних систем, яким притаманна низка властивостей, що перебувають під впливом великої кількості внутрішніх і зовнішніх чинників. Як результат — між елементами системи виникають синергетичні спільні зв'язки, які забезпечують збільшення загального ефекту в більших обсягах, ніж сума ефектів окремо взятих елементів системи, що діють незалежно.

Виконуючи своє призначення, економічна система забезпечує розміщення та споживання ресурсів, виробляє продукцію (виконує роботи, надає послуги), реалізує товарні об'єкти та здійснює накопичення. Всі ці процеси мають динамічний характер, суть якого полягає в зміні у часі параметрів і структури суб'єктів господарювання.

Водночас, економічні явища та процеси мають нелінійний, випадковий характер, характеризуються відповідним ризиком і їх неможливо спостерігати та досліджувати окремо один від одного.

Економічна система в сфері господарювання спроможна до активних, але не завжди передбачуваних дій, залежно від ставлення суб'єктів управління та самої системи загалом до відповідних чинників, способів і методів їх впливу. Сутність взаємодії господарюючих систем визначає їх подвійна роль: з одного боку — як покупців ресурсів, а з другого — як продавців об'єктів господарської діяльності.

Таким чином, господарська діяльність економічних систем характеризується надмірною складністю та багатогранністю економічних явищ і потребує дослідження великої кількості показників. Кожний показник системи має самостійне значення і водночас є складовою узагальненої властивості. Крім того, цифровий розмір показника має ще й значення Його вагомості, яке відсутнє у традиційній формі подання матеріалів фінансового аналізу. Виходячи з цього, отримані за допомогою звітності великі масиви значень показників, при їх індивідуальному дослідженні, фактично не дають змогу зробити остаточний висновок щодо розвитку економічної системи.

Саме тому, в процесі фінансового аналізу і оцінки стану економічних систем, виникає необхідність використання формалізованих методів згортання значної кількості аналітичних характеристик з метою переходу до порівняно невеликої кількості узагальнюючих (інтегральних) показників.

У той же час існує, як відомо, так званий «поріг складності», згідно з яким особа, що приймає рішення, здатна проводити адекватну оцінку проблемної ситуації в результаті одночасного аналізу не більше ніж 3—7 параметрів, які її характеризують. При цьому слід пам'ятати, що використання надлишкової кількості показників може спричинити втрату часу на математичне та аналітичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалежних між собою показників.

Сутність інтегрального показника полягає в переході від опису досліджуваного об'єкта, який характеризується великою кількістю ознак, до описання меншим числом максимально компактних інформаційних показників, які відображають найбільш суттєві властивості явища. Агрегування ознак в одну інтегральну оцінку ґрунтується на так званій «теорії адитивної цінності», згідно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складових. Завдання побудови інтегрального показника полягає в тому, щоб концентровано визначити поняття, число і природу найбільш суттєвих і відносно незалежних функціональних характеристик явища, його вимірників або базових параметрів.

Конструювання інтегральних оцінок є універсальним методом компактного подання великих масивів економічних показників. Найбільш ефективні результати від інтегральних оцінок одержують в прикладних дослідженнях за напрямами, коли:

а) недостатньо чітко можна визначити єдиний оціночний показник стану та розвитку економічних явищ і процесів. При цьому багато показників звітності взаємопов'язані і в значній мірі дублюють один одного, а інші — подаються за непрямими методами розрахунку;

б) необхідно визначити комплексні надійні параметри з метою використання їх як:

• шкали (індексу) для порівняння великої кількості об'єктів (економічних систем) за їх класифікаційними ознаками;

• критерію класифікацій об'єктів в тій чи іншій формі для потреб управління;

• незалежного індикатора оцінки рівня величини господарських явищ і процесів;

• методу ранжування об'єктів спостереження;

• оціночної величини стану і розвитку господарюючої системи в динаміці.

Зарубіжний досвід визнав і довів життєвість використання інтегральних показників для діагностики ефективності діяльності господарюючих суб'єктів. На основі фінансових показників (обсяг продаж, величина активів, чистий прибуток, власний капітал) американський журнал Forbes щорічно друкує рейтинг 2000 підприємств світу, a Handelsblatt The Wall Street Journal Europe — 500 підприємств Європи. Найяскравішим прикладом побудови рейтингових систем в Україні є оцінка діяльності банків, страхових компаній, бірж, кредитних спілок та суб'єктів в сфері торгівлі цінними паперами.

За допомогою комплексної оцінки можна створити реєстр фінансового стану, який повинен свідчити про їх надійність як партнерів в Україні, так і за кордоном.

Інтегральні індикатори економічного розвитку дуже широко застосовуються в теорії і практиці міждержавного аналізу та оцінці економічних систем за кордоном. Так, протягом останніх років на базі IMD International (Institute for Management Development International, Лозанка, Швейцарія) в рамках «Проекту світової конкурентоспроможності» («World Competitiveness Project) проводиться докладний щорічний моніторинг основних макропоказників економічного розвитку країн світу. За результатами цього моніторингу здійснюється різноаспектний порівняльний аналіз країн, будуються різноманітні рейтинги, виявляються певні тенденції. Одержані результати щорічно публікуються (у тому числі в Internet) та обговорюються спеціалістами в Давосі на так званому «Всесвітньому економічному форумі».

Методика розрахунку інтегральної оцінки діяльності господарюючих систем в сучасних економічних умовах повинна грунтуватися на аналізі їх загальносистемних характеристик: стійкість, маневреність, гнучкість, чутливість, живучість, надійність, ефективність, керованість.

Інтегральну оцінку визначають як ієрархічну структуру, на нижньому щаблі якої— узагальнююча комплексна оцінка, на верхньому — показники, які безпосередньо вимірюються і подаються у звітності. Загалом, комплексна оцінка фінансового стану передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити ідентифікацію його місця в економічному середовищі.

Для побудови інтегральної оцінки фінансового стану доцільно використовувати дві схеми ієрархій системи показників: загальну та з проміжними комплексними оцінками окремих функціональних складових фінансового стану підприємства

Арсенал методів побудови інтегральних показників великий. Тому в практичному застосуванні цих показників дуже корисно здійснювати багатоваріантний розрахунок їх за різними методами. Порівняння результатів дає можливість виявити суттєве і загальне в оцінці стану економічних систем.

Подібність результатів, одержаних за допомогою різних методів визначення показників, означає, що інтегральний показник дійсно відображає реальну інформацію, оскільки рівень комплексної оцінки не залежить від методології її розрахунку.