9.10. Особливості аналізу рентабельності зарубіжних фірм і підприємств
Розглянувши методику аналізу рентабельності підприємств, якою користуються в Україні, варто ознайомитися також з методикою аналізу цього показника за її межами, адже в умовах подальшого розвитку ринкової економіки нашої держави певні аспекти аналізу рентабельності зарубіжних фірм і підприємств можуть бути використані й на вітчизняних підприємствах.
У практиці зарубіжних фірм і підприємств, наприклад Великої Британії, для оцінки ефективності організації діяльності застосовуються такі відносні показники рентабельності:
• коефіцієнт прибутковості;
• оборотність активів;
• дохідність використовуваного капіталу.
Коефіцієнт прибутковості розраховується як відношення чистого прибутку до обсягу реалізованої продукції. Цей показник називають також «відсотком прибутку».
Головною складовою загальних активів багатьох компаній є основні засоби, тому корисне також застосування таких відносних показників:
а) обсяг реалізованої продукції на 1 ф. ст. використаних основних засобів (оборотність основних засобів);
б) відношення «прибуток/основні засоби» (різновид коефіцієнта прибутковості).
І нарешті, третій показник рентабельності, який застосовується при оцінці ефективності роботи підприємств Великої Британії, — це дохідність використовуваного капіталу.
Більшість з тих, хто надає підприємству фінансові кошти, розраховують на дохідність своїх інвестицій.
Комерційні кредитори розраховують на кошти, які підприємство повинне їм повернути.
Банк нараховує відсотки за овердрафтами.
Власникам забезпечених і незабезпечених облігацій компанії також повинні виплачувати відсотки.
Власники привілейованих акцій розраховують на дивіденди за фіксованими ставками відсотка номінальної вартості своїх акцій.
Власники простих акцій також розраховують одержати дивіденди.
Крім того, весь нерозподілений прибуток підприємства є грошовими коштами, якими воно «володіє» чи які воно «надає».
При цьому існує певна черговість цих виплат. Передусім до оголошення суми прибутку потрібно виплатити відсотки. Потім з прибутку виплачують податки. Після цього виплачуються дивіденди за привілейованими акціями. А якщо після всіх виплат залишається достатня сума прибутку, рада директорів оголошує про виплату дивідендів власникам простих акцій. Розмір цих дивідендів залежить від величини прибутку.
Річний прибуток, який можна виплатити дивідендами власникам простих акцій, часто називають «доходом за простими акціями».
Загальновизнаним методом вимірювання і оцінки рівня дохідності коштів, які вкладені в підприємство, є метод розрахунку дохідності використовуваного капіталу (ДВК).
За наведеними даними треба визначити дохідність використовуваного капіталу (ДВК). Можливі два способи розрахунку:
1)
2)
Якщо активи, які фінансуються позиченим капіталом, відображаються в знаменнику, то прибуток до вирахування відсотків краще відображати в чисельнику, адже відсотки являють собою прибуток на позичений капітал.
Отже, існує математичний зв'язок між ДВК, коефіцієнтом прибутковості й оборотністю активів:
ДВК = Коефіцієнт прибутковості • Оборотність активів.
Це важливо, адже якщо ми вважаємо ДВК найважливішим показником ефективності діяльності підприємства то, порівнюючи прибуток з величиною інвестованого капіталу, можна зробити висновок, що ефективність діяльності підприємства залежить від двох окремих чинників, кожний з яких впливає на ДВК. Ними є коефіцієнт прибутковості й оборотність активів. Тому ДВК інколи називають первинним відносним показником, коефіцієнт прибутковості й оборотність активів — вторинними відносними показниками.
Між цими показниками існує взаємозв'язок, і необхідно чітко розуміти його сутність. Наприклад, показник ДВК 20 % свідчить про прийнятний рівень ефективності діяльності підприємства роздрібної торгівлі електричними товарами.
При розрахунку використовуваного капіталу виникає питання: яку саме величину поточних активів необхідно брати — просто поточні активи чи чисті поточні активи?
Один підхід полягає в тому, що для здійснення операцій компанії необхідні основні засоби і поточні активи і ці кошти можна фінансувати із довгострокових фондів або через короткострокові зобов'язання. Тобто основні засоби фінансуються довгостроковими коштами, поточні активи — короткостроковими зобов'язаннями. Використовуваний капітал незалежно від величини короткострокових зобов'язань можна розглядати як загальну суму активів, необхідних для забезпечення операцій.
Існує і альтернативна думка: оскільки нормальним є те, що компанія повинна «фінансувати» своїх боржників, збільшуючи кредит, то нормальним у діловій практиці є і одержання кредиту самою компанією. Короткострокові зобов'язання є невід'ємною особливістю комерційних операцій. їх слід розглядати як «залік» поточних активів, а не як джерело коштів для забезпечення поточних активів. Тобто основні засоби і поточні активи за вирахуванням короткострокових зобов'язань фінансуються довгостроковими коштами.
Тому якщо потрібно:
а) розрахувати дохідність довгострокових коштів, то використовуваний капітал слід брати як суму основних засобів і поточних активів мінус короткострокові зобов'язання (що у
вартісному вираженні дорівнює акціонерному капіталу і резервним фондам плюс довгостроковий позиковий капітал);
б) розрахувати дохідність використовуваного капіталу, то використовуваний капітал слід розраховувати як суму основних засобів і поточних активів.