9.8. Аналіз рентабельності продукції, продажу капіталу

Базовими для розрахунку показників цієї групи є показники чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрати на її виробництво і реалізацію. Показники рентабельності про­дукції формуються на основі розрахунку коефіцієнтів рентабельності за всією продукцією підприємства і за окремими її видами. В першому випадку зіставляють фінансовий результат діяльності (прибуток) з одержаним чистим доходом або витратами на виробництво і реалізацію продукції для підприємства загалом, в другому - прибуток з чистим дохо­дом від реалізації конкретного виду продукції (витратами на її вироб­ництво і реалізацію).

Розподіл доходу і прибутку за окремими видами продукції та розра­хунок її рентабельності можуть бути проведені, якщо це вважається доцільним, у межах внутрішньогосподарського фінансового аналізу.

У вітчизняній і західній обліково-аналітичній теорії та практиці використовують різні варіанти оцінки рівня рентабельності продукції (рентабельності продажів) залежно від того, який з показників фінансо­вого результату покладений в основу розрахунку. Найчастіше це показ­ники валового, операційного і чистого прибутку. Відповідно й розрахо­вують такі показники рентабельності:

- валова рентабельність продукції ( ) (валова рентабельність реалізованої продукції, питомий валовий прибуток, валова маржа, англо­мовний термін – Gross Profit Margin) - відношення суми валового при­бутку ( ) до величини чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД).

- операційна рентабельність продукції( ) (операційна рентабельність реалізованої продукції, питомий операційний прибуток, операційна маржа, англомовний термін – Operating Income Margin) – відношення суми прибутку від операційної діяльності до величини чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

- чиста операційна рентабельність продукції ( ) (чиста рентабельність реалізованої продукції, питомий чистий операційний прибуток, чиста маржа) - відношення суми чистого операційного прибутку від реалізації продукції (прибутку від операційної діяльності за вирахуванням податку на прибуток від опера­ційної діяльності) до величини чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

Наведеш вище показники рентабельності продукції показують, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і характеризують ефектив­ність його основної діяльності.

У вітчизняній обліково-аналітичній практиці часто використовують варіант розрахунку показника рентабельності продукції - чиста рента­бельність основної діяльності , коли в чисельнику виразу для його визначення наводиться чистий прибуток підприємства:

Достатньо відомими в аналітичній практиці є й показники рентабель­ності продукції, що визначаються як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво та збут. Вони показують частку прибутку від основного виду діяльності, що припадає на одну гривню витрат, і характеризують ефективність управління господарською діяль­ністю підприємства і правильність вибраної ним стратегії. Відповідно до особливостей відображення фінансових результатів і витрат на вироб­ництво та збут продукції в чинній системі обліку і звітності. До цих показників належать:

- рентабельність продукції за собівартістю її реалізації;

- рентабельність продукції за витратами на її виробництво і збут;

- чиста рентабельність продукції.

Рентабельність окремих видів продукції (окремих виробів) можна розрахувати на основі даних бухгалтерського обліку за формулою:

де - рентабельність одиниці і-го виду продукції; - ціна одиниці продукції і-го виду; - собівартість одиниці продукції і-го виду.

У процесі аналізу показників рентабельності продукції оцінюють їх рівень, динаміку та вплив факторів на зміну рентабельності, виявляють резерви її підвищення.

Одним з основних завдань, яке вирішують в процесі аналізу рента­бельності продукції, є дослідження впливу відповідних факторів на зміну цього показника. Факторами першого рівня при цьому є фактори зміни чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собі­вартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), факторами дру­гого та наступних рівнів - зміна ціни та собівартості одиниці продукції; якості продукції, кон'юнктури ринку, структури реалізованої продукції, рівня прямих матеріальних витрат і витрат на оплату праці тощо. Вплив факторів першого рівня визначають способом ланцюгових підстановок або способом абсолютних різниць.

Вихідними для аналізу впливу факторів першого рівня на зміну показ­ників рентабельності продукції є факторні моделі, що відображають залежність відповідного результативного показника (показника рента­бельності продукції) від відповідних факторів. Модель, що відображає взаємозв'язок першого з розглянутих вище показників рентабельності продукції (валової рентабельності продукції) та факторних показників першого рівня - чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Аналогічно проводиться факторний аналіз інших показників рента­бельності продукції.

Показники рентабельності капіталу (інвестицій) характеризують взаємозв'язок прибутку і капіталу, інвестованого у формування активів підприємства з метою одержання цього прибутку.

За базовий показник їх розрахунку (знаменник аналітичного виразу для розрахунку показників рентабельності) береться будь-який з показ­ників капіталу, а показником фінансового результату (чисельником аналі­тичного виразу) при цьому є відповідний показник прибутку.

У вітчизняній і зарубіжній обліково-аналітичній практиці базовими для розрахунку рентабельності капіталу (інвестицій) найчастіше є: - активи підприємства (підсумок балансу), вартісна оцінка яких відпо­відає сумі всього інвестованого в підприємство капіталу;

- власний капітал, що характеризує загальну вартість майна (активів) підприємства, яке належить йому на правах власності:

- довгостроковий інвестований капітал - сума власного і довгострокового позикового капіталу.

Показниками ефекту від інвестування капіталу (чисельником аналі­тичного виразу для визначення рентабельності капіталу) найчастіше є операційний і чистий прибуток підприємства.

Склад вихідних показників розрахунку рентабельності капіталу (інвестицій) може змінюватись залежно від завдань аналізу, інтересів користувачів аналітичної інформації.

Загальноекономічну оцінку рентабельності ресурсів підприємства з позицій усіх зацікавлених користувачів аналітичної інформації можна здійснити шляхом розрахунку операційної рентабельності активів ( ):

де П_о - прибуток від операційної діяльності (операційний прибуток); - середня за період, що аналізується, вартісна оцінка активів підприємства. В економічній літературі цей показник ще називають коефіцієнтом операційної рентабельності активів, загальною рентабельністю, загаль­ною рентабельністю активів (авансованого капіталу) за операційним прибутком. Показник характеризує ефективність використання майно­вого потенціалу підприємства, показує, скільки гривень операційного прибутку приносить кожна гривня інвестованого в активи підприємства капіталу.

Значення показника для певного підприємства рекомендують порів­нювати з середньогалузевим його значенням. Його можна також порів­няти з середньою процентною ставкою за депозитними вкладами. Якщо прибуток, який одержує підприємство на одну гривню активів, менший за таку процентну ставку, то можна зробити висновок про недостатньо ефективне управління активами на підприємстві, оскільки грошові кошти, вкладені в активи, принесли б більший прибуток, якби їх розміс­тили на депозитні рахунки в банках. Зростання показника в динаміці розглядають як позитивну тенденцію.

При проведенні аналітичних розрахунків з позицій підприємства як суб'єкта господарювання та його інвесторів, при обґрунтуванні рішень щодо управління структурою капіталу та в ряді інших випадків викорис­товують показник чистої рентабельності активів , відомий ще як коефіцієнт економічної рентабельності, коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт окупності інвестицій:

де ЧП - загальна сума чистого прибутку підприємства, одержана від усіх видів його господарської діяльності.

Показник характеризує рівень чистого прибутку, що генерується всіма активами підприємства, прибутковість інвестованого в активи капіталу. Запропонований аналітиками компанії Дюпон для власних потреб, він сьогодні поширений як зручний аналітичний показник.

Всі показники рентабельності капіталу (інвестицій) можна легко моде­лювати за факторними залежностями. Факторні моделі відрізняються за кількістю та рівнем факторів.

Для загальної оцінки ситуації на підприємстві з позицій ефективності діяльності достатнім є вивчення впливу на рівень рентабельності капіталу (інвестицій) узагальнених факторів (факторів 1-го рівня). Для прийняття конкретних управлінських рішень з метою поліпшення показників ефективності використання інвестованого капіталу необхідним є аналіз на основі більш деталізованих факторних моделей.

Найпростішою з моделей факторного аналізу рентабельності капіталу (інвестицій) є відома двофакторна модель аналізу чистої рентабельності активів - "Модель Дюпона". Вихідною для неї є формула розрахунку показника чистої рентабельності активів.

Застосування методу ланцюгових підстановок до моделі дає змогу кількісно оцінити вплив зміни кожного з факторів на зміну результа­тивного показника (чистої рентабельності активів).

Факторні моделі, аналогічні розглянутій вище, можуть бути побудо­вані й для інших показників рентабельності капіталу (інвестицій). За

необхідності, шляхом розширення такі двофакторні кратні моделі можуть бути перетворені в мультиплікативні системи з будь-якою кількістю показників, що несуть аналітичне навантаження з точки зору дослідження факторів, які впливають на рентабельність капіталу (інвестицій). У нав­чальній літературі детально описані три-, п'яти- і семифакторні моделі аналізу рентабельності активів.