9.5. Аналіз утворення чистого прибутку підприємства

Остаточний фінансовий результат діяльності підприємства характеризує його чистий прибуток, який згідно з формою 2 «Звіт про фінансові результати» визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності, надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

Методика аналізу чистого прибутку така сама, як і загальної суми прибутку підприємства, тобто склад, структура, динаміка чистого прибутку вивчаються порівнянням фактичних даних з даними минулого року (для потреб управління виробництвом — з плановими (розрахунковими) даними в розрізі складових частин чистого прибутку). Для цього за даними форми 2 «Звіт про фінансові результати» складається аналітична таблиця. На підставі даних цієї таблиці визначають чи підприємство має можливість подальшого збільшення чистого прибутку за рахунок зменшення збитків від іншої діяльності. Для цього необхідно вивчити причини виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, втрат від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства), знецінення запасів, визнання штрафів, пені, неустойок тощо.

Отже, з'ясувавши причини виникнення їх і винних у цьому, треба розробити конкретні заходи щодо зменшення таких витрат.

Аналізуючи результати надзвичайної діяльності, необхідно диференціювати, які надзвичайні ситуації залежать від підприємства, а які є стихійним лихом і підприємство не причетне до виникнення такої ситуації. Наприклад, збитки від повені, яка виникла внаслідок дощів. Проте при цьому слід зважити і на те, що є певні збитки від надзвичайної діяльності підприємства, спричинені не лише природними катаклізмами. Так, пожежа може виникнути і в результаті безвідповідальності працівників підприємства, і саме недопущення таких збитків може бути резервом зростання прибутку на підприємстві.

Основну частину прибутку підприємства, як було сказано вище, становить прибуток від продажу випущеної продукції (робіт, послуг). Цей прибуток залежить від багатьох чинників, які в аналітичних розрахунках групують з виділенням резервів їхнього впливу

9.6. Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства

Одержаний підприємством прибуток є об'єктом розподілу між дер­жавою, підприємством і його власниками. Держава привласнює частину одержаного підприємством доходу у формі податків і зборів на етапі формування фінансових результатів від звичайної діяльності до оподатку­вання, а також у формі податку на прибуток від звичайної діяльності та податків з надзвичайного прибутку на етапі формування чистого при­бутку підприємства. За рахунок чистого прибутку формуються фінансові ресурси самих підприємств, що використовуються для забезпечення їх економічного та соціального розвитку. Чистий прибуток є також джере­лом формування доходів власників підприємства.

На підприємстві чистий прибуток розподіляється згідно зі спеціально розробленою політикою, основою якої є дивідендна політика.

Специфіка завдань, які ставить перед собою кожне конкретне підпри­ємство в процесі розвитку, відмінності умов господарювання не дають змоги виробити єдину, спільну для всіх підприємств модель розподілу прибутку. Тому основу механізму управління розподілом прибутку кон­кретного підприємства становить аналіз розподілу чистого прибутку і врахування в процесі цього розподілу окремих факторів, що впливають на його пропорції й пов'язують процес розподілу з поточною та майбут­ньою діяльністю цього підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції розподілу прибутку підпри­ємства, поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори розподілу прибутку:

- правові обмеження (ставки податку на прибуток, мінімальний розмір резервного капіталу і норми відрахувань до нього тощо);

- система податкових пільг при реінвестуванні прибутку, його спряму­ванні на доброчинні та інші цілі;

- середньоринкова норма прибутку на інвестиційний капітал, зниження якої супроводжується тенденцією до зростання частки прибутку, яка скеровується на споживання, і навпаки, її зростання створює переду­мови для зростання частки прибутку, що реінвестується (капіта­лізується);

- вартість альтернативних зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів (при її зростанні вигідніше реінвестувати прибуток і навпаки);

- темп інфляції (його зростання стимулює спрямування більшої частини чистого прибутку на споживання);

- стадія кон'юнктури товарного ринку (в періоди підйому кон'юнктури ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію, ефективність капіталізації прибутку зростає).

Внутрішні фактори розподілу прибутку:

- рівень рентабельності діяльності підприємства, від якого залежить сума чистого прибутку і можливості його спрямування на ті чи інші цілі;

- наявність у портфелі підприємства високоприбуткових реальних інвестиційних проектів, які можуть бути реалізовані в економічно обґрунтовані терміни;

- необхідність прискореного завершення розпочатих інвестиційних проектів і програм;

- стадія життєвого циклу підприємства (на ранніх стадіях свого жит­тєвого циклу підприємство вимушене більшу частину прибутку інвес­тувати у свій розвиток, обмежуючи частку, що спрямовується на споживання);

- наявність альтернативних внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів, яка дає можливість збільшити використання чистого при­бутку на споживання;

- рівень поточної платоспроможності підприємства, при низькому зна­ченні якого підприємство змушене зменшувати суму прибутку, що скеровується на споживання.

Методика аналізу розподілу чистого прибутку підприємства полягає у порівнянні фактичних даних за звітний період з плановими значеннями або даними за попередні періоди за основними напрямами розподілу прибутку; виявленні тенденцій зміни пропорцій розподілу; встановленні причин відхилення від плану (бюджету) за кожним напрямом викорис­тання прибутку.

За результатами аналізу розробляють рекомендації щодо зміни пропорцій у розподілі прибутку та найраціональнішого його викорис­тання.

Для визначення впливу факторів на зміну відрахувань з чистого прибутку за основними напрямами його розподілу проводиться фактор­ний аналіз. Основними факторами, що визначають розмір капіталізо­ваного прибутку і прибутку, призначеного для споживання, можуть бути:

- зміна суми чистого прибутку;

- зміна частки відрахувань з чистого прибутку за відповідним напрямом його використання.

Сума відрахувань з чистого прибутку за відповідним напрямом (ВЧП) дорівнює:

де - чистий прибуток підприємства; - частка відрахувань з чистого прибутку за і-м напрямом його використання.

Для розрахунку впливу цих факторів можна використати спосіб абсо­лютних різниць. Алгоритм розрахунків при цьому матиме такий вигляд:

де та - вплив на суму відрахувань з чистого прибутку за і-м напрямом, відповідно, зміни суми чистого прибутку і частки відра­хувань від чистого прибутку; - зміна чистого прибутку звітного періоду порівняно з попереднім (базовим) періодом чи плановим показником; — зміна частки відрахувань від чистого прибутку за і-м напрямом його розподілу (використання) у звітному періоді порівняно з попереднім (базовим) періодом чи плановим показником.

Якщо на підприємстві розробляють плани формування і розподілу прибутку, то аналогічний аналіз можна провести і порівняно з відпо­відними плановими показниками, перевірити відповідність фактичних відрахувань сумам, передбаченим кошторисом, з'ясувати причини відхилень.

Важливим напрямом аналізу розподілу і використання прибутку в акціонерних товариствах могли б бути аналіз і оцінка ефективності диві­дендної політики, яку проводить товариство, пошук шляхів її удоско­налення. Дивідендна політика, мета якої полягає в оптимізації пропорцій між частиною чистого прибутку, що капіталізується, і частиною прибутку, використаною на споживання, суттєво впливає на структуру капіталу, а відповідно, й на рентабельність власного капіталу суб'єкта господарю­вання і його фінансову стійкість та інвестиційну привабливість.

У процесі аналізу дивідендної політики акціонерного товариства вив­чають рівень і динаміку дивідендних виплат на одну акцію, чистого при­бутку на одну акцію, курсів акцій, визначають темпи їх зростання, прово­дять факторний аналіз зміни їх величини.

Для оцінки ефективності дивідендної політики використовують також показники динаміки ринкової вартості акцій, показники співвідношення ціни і доходу за акцією, сукупного доходу акціонерів, зумовленого отри­манням дивідендів і зростанням ринкової ціни акцій та ін.