7.4. Аналіз відносних показників фінансової та ринкової стійкості

Одним з основних відносних показників оцінки фінансової стійкості підприємства є темп приросту активів (α_а). Він характеризує інтенсивність нарощування майна підприємства і визначається за формулою:

α_а=

де - активи підприємства (підсумок активу балансу) відповідно на початок і кінець звітного періоду.

Як позитивна оцінюється тенденція до зростання цього показника.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовується також велика кількість інших відносних показників фінансової стійкості, які доповнюють оцінку абсолютних показників фінансової стійкості. Вони дають змогу порівнювати фінансові показники підприємства за різні зіставні періоди діяльності, а також з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, з середніми показниками галузі. Основними серед них є такі фінансові коефіцієнти.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капіталу) (k_а) характеризує незалежність фінансового стану підприємства від зовнішніх джерел фінансування, показує частку власних коштів (власного капіталу) підприємства у загальній сумі його джерел фінансування (у загальній сумі коштів, авансованих в активи підприємства):

k_а

де ЗК- загальна сума джерел фінансування (загальний капітал) підприємства (валюта балансу); А - загальна вартість всіх активів підприємства (валюта балансу).

Зростання коефіцієнта автономії відображає тенденцію до зменшення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і зниження ризику фінансових ускладнень.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким і незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5.

У ряді випадків частка власного капіталу в загальному його обсязі може бути меншою за 50 %, тим не менше такі підприємства будуть зберігати достатньо високу фінансову стійкість у зв'язку з високою оборотністю активів, стабільним попитом на продукцію, налагодженими каналами постачання і збуту, низьким рівнем постійних витрат. У капіталомістких підприємств з тривалим періодом обороту капіталу, що мають значну частку активів цільового призначення (верфі, пароплавства і т. ін), велика частка позикових коштів може бути небезпечною для фінансової стабільності. Тому значення нижньої межі коефіцієнта потребує уточнення, виходячи із специфіки діяльності та галузевої належності підприємства.

Коефіцієнт заборгованості (коефіцієнт концентрації залученого (позикового) капіталу) характеризує частку позикових коштів у загальній сумі джерел фінансування (у загальній сумі коштів, авансованих в активи підприємства). Коефіцієнт є доповненням до попереднього показника - їх сума дорівнює одиниці. Він розраховується за формулою:

k_кз=

Чим менше значення цього коефіцієнта, тим менша заборгованість підприємства і тим стійкіший його фінансовий стан. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності (k_фз) є оберненим до коефіцієнта автономії (добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1,0). Він показує, яка сума загальної вартості майна (активів) припадає на 1 грн. власних коштів (власного капіталу) підприємства. Розраховується коефіцієнт фінансової залежності за формулою:

k_фз

Теоретично його значення є не меншим за 1,0. Якщо значення цього коефіцієнта дорівнює 1,0 (100 %) - це означає, що підприємство не використовує позикових коштів, а повністю фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, і зростання його фінансової залежності від кредиторів та інвесторів. Показник широко використовується в аналітичній практиці, зокрема в детермінованому факторному аналізі.

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (коефіцієнт фінансової стійкості) (k_фс) відображає частку тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати в своїй діяльності тривалий час, і показує, якою мірою загальний обсяг майна (активів) підприємства сформований за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу. Він характеризує рівень незалежності підприємства від короткострокових позикових джерел фінансування. Показник розраховують за формулою:

K_фс

Чим більшим є значення показника, тим вища фінансова стійкість підприємства і тим нижча частка його поточних зобов'язань, робота з якими вимагає постійного оперативного контролю за своєчасним їх поверненням. Зростання показника свідчить про зростання фінансового потенціалу майбутнього розвитку підприємства. З позицій довгострокової перспективи підприємство більшою мірою залежить від зовнішніх кредиторів та інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових (капіталізованих) джерел фінансування переважає частка довгострокових зобов'язань. Водночас підприємство є більш привабливим для нових інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових джерел фінансування переважає частка власного капіталу.

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансового ризику) (k_пв) показує обсяг залучених коштів, що припадає на кожну гривню власних, вкладених в активи підприємства коштів, і характеризує рівень залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку цього показника використовують формулу:

k_пв=

де ЗНВ - нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (підсумок розділу II пасиву балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів"); ДМП- доходи майбутніх періодів - доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, що підлягають включенню до складу доходів наступних звітних періодів (розділ V пасиву балансу).

Цей показник є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості підприємства. Його зростання свідчить про посилення залежності від позикового капіталу і зниження фінансової стійкості. Рекомендований рівень коефіцієнта співвідношення позикового і власного капіталу менший за 0,7 - 1,0. Ситуація, коли значення коефіцієнта більше за 1,0 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про небезпеку неплатоспроможності і часто ускладнює одержання кредиту.

Співвідношення довгострокових зобов'язань підприємства і суми власного капіталу (k_фл = ДЗ/ВК ) називають коефіцієнтом фінансового левериджу. Показник використовується в процесі фінансового управління структурою капіталу, при оцінці рівня фінансового ризику. Його зростання свідчить про посилення залежності від довгострокового позикового капіталу, про зниження фінансової стійкості.

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування характеризують структуру капіталу підприємства, показують частку власного капіталу і довгострокового позикового капіталу в сумі усіх його довгострокових (капіталізованих) джерел фінансування. До них відносять два показники, які взаємно доповнюють один одного (сума цих показників дорівнює одиниці): коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами (k_звк) характеризує наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для забезпечення його фінансової стійкості і показує, яка частка оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Розраховується показник як відношення власних оборотних коштів до загальної вартості оборотних активів підприємства:

K_звк

Показник залежить від багатьох чинників, тому загальновизнаних рекомендацій щодо його величини не існує. Вважається, що для забезпечення фінансової стійкості підприємств значення цього показника не має бути меншим за 0,1 (10 %). Чим вищим є значення показника, тим кращий фінансовий стан підприємства, тим більше у нього можливостей для проведення незалежної фінансової політики.

Коефіцієнт маневреності власних коштів (коефіцієнт маневреності, коефіцієнт фінансової маневреності, коефіцієнт маневреності власного капіталу) (k_м) характеризує спроможність підприємства підтримувати рівень власних оборотних коштів і поповнювати оборотні кошти за рахунок власних джерел. Показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами. Розраховується як відношення власних оборотних коштів до загальної величини власних коштів (власного капіталу) підприємства:

k_м=

Значення цього показника залежить від структури капіталу і галузевої належності підприємства. Оптимальне його значення в межах від 0,2 до 0,5. Збільшення цього показника в динаміці позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, свідчить про збільшення його можливостей фінансового маневру (маневру власними коштами).

Охарактеризовані вище відносні показники (фінансові коефіцієнти) дають змогу оцінити фінансову стійкість з позиції структури джерел коштів і становлять групу показників, які називають коефіцієнтами капіталізації, їх розраховують в основному за даними пасиву балансу підприємства.

Фінансову стійкість можна оцінювати за витратами, пов'язаними з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування. Для цього використовують показники, що формують групу так званих коефіцієнтів покриття. До цій групи входять показники, що їх розраховують зіставленням прибутку до вирахування процентів і податків з величиною постійних фінансових видатків на обслуговування капіталу, залученого підприємством із зовнішніх джерел. Найпоширенішими серед показників другої групи є коефіцієнт забезпечення за кредитами (коефіцієнт покриття процентів, коефіцієнт забезпечення процентів до сплати) (k_зк), який характеризує потенційну спроможність підприємства погасити борг, ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів. Розраховують його за формулою:

k_зк

де - фінансовий результат (прибуток) від звичайної діяльності до оподаткування (ряд. 170 форми № 2 "Звіт про фінансові результати"); - фінансові витрати (витрати на виплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу) (ряд. 140 форми № 2 "Звіт про фінансові результати").

Очевидно, що значення k_зк повинно бути більшим за одиницю, в іншому разі підприємство не зможе в повному обсязі розрахуватися з кредиторами за поточними зобов'язаннями.

Зменшення значення коефіцієнта забезпечення за кредитами у звітному періоді порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату процентів за кредит. Якщо за результатами аналізу за декілька періодів показник стабільно має високе значення, то можна говорити про добрі перспективи у відносинах з кредиторами — підприємство одержує прибуток в обсязі, достатньому для сплати процентних платежів.