4.5.Сутність левериджу, його значення та види

Левериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація стру­ктури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

В абсолютному розумінні леверидж означає невелику силу, важель, за допомогою якого надається можливість переміщувати досить великі предмети. Стосовно до економіки, леверидж — це важель, при незначному посиленні якого можливо суттєво зміни­ти результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення левериджу в економічній роботі підприємства можна пов'язати з дією факторної системи, розглядаючи його як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результатних показників.

Розрізняють три види левериджу:

— виробничий;

— фінансовий;

— виробничо-фінансовий.

Розглянемо сутність кожного з них. З цією метою представимо факторну модель чистого прибутку як різницю між виручкою від реа­лізації продукції та витратами виробничого і фінансового характеру:

ЧП = ВР-ВВ-ФВ,

де: ЧП — чистий прибуток;

ВВ — витрати виробничого характеру;

ФВ — витрати фінансового характеру.

Розмірами кожного із цих видів витрат можна управляти. В умовах ринкової економіки і за наявності багатьох варіантів отримання позикових коштів за різними процентними ставками для фінансування діяльності підприємства така модель чистого прибутку має велике значення.

Витрати виробничого характеру являють собою повну собі­вартість продукції, тобто затрати на її виробництво та реалізацію.

У вітчизняній економіці обчислення собівартості продукції здій­снюється шляхом розподілення витрат на прямі і непрямі. Прямі витрати включаються у собівартість продукції безпосередньо, непрямі — розподіляються між окремими видами продукції від­повідно до певної бази розподілу.

В економічно розвинутих країнах застосовується поділ витрат при обчисленні собівартості на умовно-змінні та умовно-постійні. Такий розподіл існує для короткострокового періоду і здійснюється залежно від обсягу виробництва.

Види витрат, які змінюються із зміною обсягу виробництва, називають умовно-змінними, а види витрат, які не змінюються із зміною обсягу виробництва, — умовно-постійними.

Оскільки такий розподіл є деякою мірою умовним, тому вва­жаємо за доцільне називати ці витрати не змінними і постійними, а умовно-змінними та умовно-постійними.

Графічно за умови прямої залежності витрат від обсягу виро­бництва продукції динаміку видів витрат можна зобразити так (рис. 4.5):

Рис. 4.5. Види витрат та їх динаміка

По осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції, а по осі ординат — витрати. Постійні витрати відображаються горизон­тальною прямою, змінні — лінією з нахилом під певним кутом.

До прямих витрат у сільському господарстві відносяться, на­приклад, оплата праці робітників, зайнятих безпосередньо на об'єкті виробництва, а також насіння, добрива, корми, нафтопро­дукти, автотранспорт, задіяний у виробничому процесі, тощо.

До постійних витрат відносяться всі витрати по обслуговуван­ню та управлінню виробництвом.

Їх сумарна величина дорівнює повній собівартості. Але поміж х видів витрат існує і певне співвідношення. Взаємозв'язок між обсягом виробництва, постійними і змінними витратами та прибутком виражає виробничий леверидж. Вченими-економістами теоретично доведено і практично підтверджено, що на відхилення валового прибутку можна впливати шляхом зміни структу­ри собівартості продукції та її обсягу. Виробничий леверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску.

Крім витрат виробничого характеру для визначення чистого прибутку із виручки віднімаються також витрати фінансового характеру, пов'язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображає фінансовий леверидж. Це пов'язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Таким чином, фінансовий леверидж — це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

Фінансовий леверидж — це потенційна можливість впливати прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто валовим прибутком.

Виробничо-фінансовий леверидж відображає взаємозв'язок між виручкою від реалізації продукції, витратами виробничого і фінансового характеру та чистим прибутком, тобто узагальнюючим показником взаємодії всіх трьох факторів, що впливають на результативний показник.

Рівень виробничого левериджу обчислюється відношенням темпів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації в натуральних одиницях:

де: — рівень виробничого левериджу;

— темп зміни валового прибутку, %;

— темп зміни обсягу реалізації у натуральних одиницях.

Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що воно показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва.

Підприємства з високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і низький виробничий ризик. Чим вищий рівень умовно-постійних витрат щодо умовно-змінних, тим вищий рівень виробничого левериджу.

Підприємства, які мають більш високий рівень виробничого левериджу, є більш ризиковими з позицій виробничого ризику — ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покри­ти витрати виробничого характеру.

Таблиця 4.5

Визначення та аналіз рівня виробничого левериджу

Показник	Підприємство
	№1	№2
Ціна одиниці продукції, грн. Питомі змінні витрати, грн. 3. Умовно-постійні витрати, грн.	3,0 2,0 20,0	3,0 1,2 80,0
Обсяг виробництва продукції, шт.: 4.1. 1-й варіант 4.2. 2-й варіант Приріст виробництва, % (ряд. 4.2 : ряд. 4.1) • 100% - 100%	100 120 20	100 120 20
5. Виручка від реалізації, грн.: 5.1. 1-й варіант (ряд. 1 • ряд 4.1) 5.2. 2-й варіант (ряд. 1 • ряд 4.2)	300 360	300 360
6. Сума витрат (повна собівартість), грн.: 6.1. 1-й варіант (ряд. 2 • ряд. 4.1 + ряд. 3) 6.2. 2-й варіант (ряд. 2 • ряд. 4.2 + ряд. 3)	220 260	200 224
7. Прибуток, грн.: 7.1. 1-й варіант (ряд. 5.1 - ряд 6.1) 7.2. 2-й варіант (ряд. 5.2 - ряд. 6.2)	80 100	100 136
Приріст валового прибутку, % Рівень виробничого левериджу	25 1,25	36 1,8

Більш високе значення виробничого левериджу має підприєм­ство № 2, у якого співвідношення між умовно-постійними та умовно-змінними витратами вище.

Кожен процент приросту обсягу продукції за умов заданої структури затрат забезпечує приріст валового прибутку на підприємстві № 2 — 1,8, на підприємстві № 1 — 1,25. Таким чином, умов спаду виробництва прибуток на підприємстві № 2 практично в 1,5 рази зменшуватиме леверидж порівняно з підприємством№1 (1,8: 1,25 = 1,44).

Підприємство № 2 має більш високий ступінь виробничого ризику.

Беззбитковий обсяг виробництва і реалізації (мертва точка, точка рівноваги) розраховується діленням суми умовно-постійних витрат на різницю між ціною виробу і питомими умовно-змінними витратами:

,

де: БРП — беззбитковий обсяг виробництва (реалізації) продукції;

УПВ — сума умовно-постійних витрат;

Ц — ціна виробу;

ПУЗВ— питома вага умовно-змінних витрат.

Такий обсяг показує, скільки потрібно виробити та реалізувати продукції кожному підприємству, щоб відшкодувати умовно-постійні витрати:

БРП₁= =20(шт.);

БРП2= = 45(шт.).

Чим більша величина даного показника, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Результати отриманих розрахунків можна подати графічно. При цьому на осі абсцис відкладаються обсяги виробництва про­дукції (шт.), по осі ординат — темпи приросту прибутку (%).

Точка перетину на осі абсцис відповідатиме беззбитковому обсягу реалізації. Чим більший нахил кута прямої до осі абсцис, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Рівень фінансового левериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

,

де: — рівень фінансового левериджу;

— зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення пози­кового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важе­ля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий леверидж, як і виробничий, також пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ри­зик — це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процен­тів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим ви­щий рівень фінансового левериджу. Це призводить до підвищен­ня фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового левериджу супроводжується під­вищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Зміна структури капіталу у бік збільшення частки пози­кового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається більш високий прибуток.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий леверидж, який являє собою добуток виробничого та фінансового левериджу:

,

де — виробничо-фінансовий леверидж.

З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з можливим нестатком засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування боргу.