4.1. Оцінка динаміки, структури, джерел формування капіталу

Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу ви­значити зміни в структурі власного і позикового капіталу., перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов'язане.

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша — позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання по­лого капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється рядом причин:

1) для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов’язково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб'єкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

2) позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3) якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання позикових коштів на визначену мету і хід роботи господарюючого суб'єкта щодо виконання поставленої мети;

4) юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5) у разі недосягнення поставленої мети господарюючий суб'єкт може просто «проїсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У випадку недосягнення поставленої мети за рахунок «проїдання» позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо.

Але в окремих конкретних випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може бути більш ефективним застосування позико­вого капіталу і отримання більш високих доходів, але з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів — пасиву балансу (табл. 4.1.)

Таблиця 4.1

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів агрофірми «Сонце»

№ п/п	Показники	На 1.01.2007 р.	На 1.01.2008 р.	Відхилення (+.-)
1	Коефіцієнт фінансової незалеж­ності, %	99,45	99,29	-0,16
2	Коефіцієнт фінансової залеж­ності, %	0,55	0,71	+ 0,16
3	Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля), %	0,55	0,72	+ 0,17

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками:

— коефіцієнтом фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розра­ховується як відношення власного капіталу до загального капіта­лу (валюти балансу):

де: К_ФН— коефіцієнт фінансової незалежності;

ВК — власний капітал;

ВБ — загальний капітал (валюта балансу);

— коефіцієнтом фінансової залежності, який характеризує ча­стку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

де: К_фз — коефіцієнт фінансової залежності;

ПК — позиковий капітал;

ВБ — загальний капітал (валюта балансу);

— коефіцієнтом фінансового ризику (плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

де: К_фр — коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового ва­желя);

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

У розглянутому прикладі — саме така ситуація (табл. 4.1), не дивлячись на те, що за звітний рік коефіцієнт фінансової незалежності зменшився на 0,1%, а на 0,17% збільшилося плече фінансового важеля, що свідчить про незначний ступінь зниження фінансової стійкості господарства.

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70:30; 60:40; 50:50). На нашу думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

На тих підприємствах, де коефіцієнт обертання низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підприємствах, де обертання капіталу високе, цей показник може бути більше 1.