3.6. Оцінка прискорення оборотності оборотних коштів

Вхідною базою для висновків щодо міри ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених в оборотні активи, є показник швидкості їх обороту, тобто оборотність. Саме він дає змогу робити висновок про фінансову діяльність підприємств з точки зору використання фактора часу, тобто з точки зору швидкості господарського процесу. До того ж від швидкості руху цих коштів залежить їх розмір для обслуговування господарського процесу. При аналізі показників оборотності оборотних коштів слід виходити з того, що прискорення оборотності може реально досягатися тільки завдяки наведенню суворого порядку у всіх ланках виробничої та комерційної діяльності підприємства. В аналізі оборотності оборотних коштів за величину їх обороту, здатну використовуватися як база для економічно виважених розрахунків оборотності, доцільно прийняти повну собівартість реалізованої продукції (без амортизаційних відрахувань і вартості зносу нематеріальних активів), включаючи собівартість товарів, робіт і послуг, які відносяться до так званої іншої реалізації. Швидкість обороту оборотних коштів характеризують такі формули:

де К_о — середня кількість обертів, зроблених оборотними коштами (коефіцієнт оборотності);

С — собівартість реалізованої продукції (без амортизаційних відрахувань і зносу нематеріальних активів), реалізованих матеріальних цінностей і товарів;

О — середня за аналізований період сума фінансових ресурсів, вкладених в оборотні активи;

О_к — середня оборотність оборотних коштів у днях (швидкість одного обороту);

Д — тривалість аналізованого періоду, днів (360 — для року, 90 — для кварталу, 30 — для місяця).

Для більш глибокого аналізу оборотності оборотних коштів не слід обмежуватися лише обчисленням середніх показників оборотності згідно з формулами (20.1) і (20.2). Треба проаналізувати, з якою швидкістю проходять оборотні кошти окремі стадії кругообороту — починаючи від авансування на закупівлю предметів праці, далі — стадію незавершеного виробництва, готової продукції, сферу розрахунків до вивільнення у грошовій формі. Індивідуальний час перебування оборотних коштів на кожній з цих стадій не може визначатися, виходячи із загального обороту вартості, що обернулася. Швидкість руху коштів, які вкладаються підприємством на створення запасів, наприклад сировини і матеріалів, не може обчислюватися за собівартістю реалізованої продукції, яка містить в собі також витрати на паливо, енергію, трудові витрати тощо. Ось чому для кожної стадії перебування фінансових ресурсів потрібно визначити реальний індивідуальний оборот, який би характеризував швидкість їх руху. Для виробничих запасів, а також малоцінних і швидкозношуваних предметів таким оборотом є сума матеріальних витрат на виробництво продукції (за вилученням витрат коштів на електроенергію і газ, які не перебувають у стадії запасів), збільшена на вартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей на сторону і спрямованих на цілі, безпосередньо не пов'язані з виробництвом (на капітальні вкладення, на капітальний ремонт тощо). Для характеристики оборотності коштів, вкладених у запаси незавершеного виробництва, таким оборотом є виробнича собівартість випущеної продукції, у запаси готової продукції на складах — виробнича собівартість реалізованої продукції, у товари відвантажені — виробнича собівартість реалізованої товарної продукції і собівартість товарно-матеріальних цінностей, які стосуються іншої реалізації (у всіх випадках собівартість продукції приймається без амортизаційних відрахувань і вартості зносу нематеріальних активів). Лише для аналізу оборотності грошових активів, які являють собою залишки коштів на банківських рахунках, у касі, дебіторську заборгованість, за оборот доцільно брати ту саму величину, що й для визначення загальної середньої оборотності коштів, вкладених в оборотні активи.

Деякі специфічні особливості виникають при характеристиці індивідуальної швидкості обороту коштів, вкладених у витрати майбутніх періодів. Справа в тому, що авансовані у ці витрати кошти, по суті, втрачають природу оборотних коштів, бо не вивільняються у грошовій формі після завершення кожного кругообороту. Їх списання на собівартість продукції відбувається за іншими правилами, а час перебування коштів у цих випадках може суттєво спотворити показники оборотності всіх оборотних коштів. Це стосується насамперед підприємств, у яких питома вага вкладів коштів у цей актив значна (наприклад, у підприємств з сезонним характером виробництва, у деяких машинобудівних підприємств, які протягом тривалого часу освоюють і виготовляють нові дослідні зразки унікальних машин і устаткування). У таких випадках для забезпечення правильності і зіставності показників оборотності оборотних коштів їх загальну суму рекомендується вменшити на вкладення у витрати майбутніх періодів і одночасно зменшити оборот за собівартістю реалізованої продукції на суму витрат майбутніх періодів, списаних за аналізований період. Якщо ж у підприємства питома вага вкладень у витрати майбутніх періодів незначна (до 2—3% суми оборотних активів), при розрахунках оборотності оборотних коштів їх треба умовно додати до незавершеного виробництва, що не тягне за собою відчутних погрішностей в одержаних результатах.

ТЕМА 4. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

4.1. Оцінка динаміки, структури, джерел формування капіталу

4.2. Аналіз джерел власних коштів

4.3. Аналіз джерел позикових коштів

4.4. Аналіз кредиторської заборгованості

4.5.сутність левериджу, його значення та види

4.6. Ефект фінансового важеля