3.5. Аналіз оборотності оборотних активів: показники, їх рівень та динаміка

Оборотний капітал — наймобільніший капітал, який постійно перебуває в обороті, і чим швидше він обертається, тим більше приносить прибутку. Для оцінки обіговості обо­ротного капіталу використовують такі показники:

1) коефіцієнт оборотності оборотних засобів (активів) (R_ОБЗ);

2) тривалість одного обороту оборотних засобів (активів)(Т_ОБЗ);

3) коефіцієнт закріплення оборотних активів (R_ЗБЗ).

Коефіцієнт оборотності активів є базовим для характери­стики ефективності використання активів. Його розрахову­ють як відношення чистого обсягу продажу до загальної вар­тості активів:

де К_оа — коефіцієнт оборотності активів;

ЧОП — чистий обсяг продажу;

ВА — величина активів.

Коефіцієнт оборотності активів дає уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи із наяв­ності у неї окремої кількості активів. Інакше кажучи, цей ко­ефіцієнт свідчить, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами чистого обсягу продажу. У разі коли чи­стий обсяг продажу збільшується швидшими темпами, ніж величина активів, це є свідченням підвищення ефективності використання останніх.

Три­валість обігу оборотних засобів розраховують діленням кількості днів у періоді на величину коефіцієнта оборотності оборотних засобів.

Коефіцієнт закріплен­ня — дорівнює відношенню середньої величини оборотних активів до обсягу реалізації:

де R_збз — коефіцієнт закріплення оборотності засобів;

О_о — величина оборотних засобів.

Коефіцієнт закріплення показує величину оборотних за­собів (активів) на 1 грн. реалізованої продукції. Якщо в роз­рахунках за цією формулою використовувати щомісячні дані про залишки оборотних засобів замість середньорічних, це дасть можливість точніше визначити зміни в тривалості пе­ребування в обігу авансованих засобів у виробничі запаси, затрати, дебіторську заборгованість та інші оборотні активи (в днях). Середньорічні залишки в цілому й окремих видів обігових засобів розраховують за середньою хронологічною.

Обсяг реалізації продукції (робіт і послуг) характеризує су­му обігу оборотних коштів як показника обсягу реалізації (береться скоректована сума виручки) без ПДВ, акцизного збору та інших податків, які виплачують за рахунок виручки. Загальну суму виручки слід зменшити на величину по­двоєних бухгалтерських проводок (реалізація сировини для переробки) і виручку за продукцію, куплену в населення для реалізації.

Показники оборотності можна розраховувати за всіма обо­ротними активами, групами і видами.

На зміну оборотності в днях впливає низка факторів, рівень дії яких необхідно розрахувати. Факторний аналіз обіговості дає можливість визначити, за рахунок яких елементів оборот­них активів підприємство може підвищити ефективність їхнього використання в цілому.

На відхилення тривалості обороту в днях впливають два фактори першого порядку: зміни середніх залишків та зміни в обсязі реалізації.

Розрахунок впливу цих факторів здійснюється за допомо­гою прийому ланцюгових підстановок (ізолювання фак­торів). Умовним показником буде тривалість обороту в днях при середніх залишках за звітний період (кількісний фактор) І обсягу реалізації за попередній або інший базовий період (якісний фактор).

Тривалість обороту збільшується в результаті перевищення темпів зростання залишків оборотних коштів над темпами обсягів реалізації.

За рівності або перевищення темпів зростання обсягу ре­алізації над темпами середніх залишків оборотних коштів до­сягається загальне зниження тривалості обігу оборотних коштів. Певну роль у зростанні залишків відіграють інфля­ційні процеси, але вони не є основною причиною спо­вільнення обіговості, більша причина криється у взаємних неплатежах.

При розрахунку окремих показників оборотності що ха­рактеризують інтенсивність використання оборотних за­собів, на окремих стадіях їхнього обороту замість виручки від реалізації можна використовувати:

• виробничі запаси — витрати їх на виробництво;

• виробничі витрати — товарну продукцію за собівартістю;

• готову продукцію — відвантажену продукцію за собівартістю.

Прискорення оборотності капіталу сприяє зменшенню по­треби в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення) при­росту обсягів продукції (відносне вивільнення), а відтак збільшенню одержуваного прибутку. В результаті по­ліпшується фінансовий стан підприємств, зміцнюється пла­тоспроможність. Величину вивільнених обігових коштів виз­начають як добуток суми фактичної щоденної виручки і ве­личини прискорення оборотності в днях:

де О_о — величина вивільнених або додатково залучених оборотних активів;

Т₁,Т₀ — тривалість обігу оборотних активів у звітному та базисному періодах;

О_рщ — величина щоденної реалізації.

Зменшення обігу оборотних активів потребує залучення додаткових коштів для продовження господарської діяль­ності підприємства хоча б на рівні минулого року.

Основними шляхами прискорення оборотності є:

• скорочення тривалості виробничого циклу;

• раціональна організація роботи з матеріально-технічного забезпечення;

• скорочення періоду зберігання;

• недопущення утворення залежалих або непотрібних за­пасів;

• своєчасне відвантаження продукції й оформлення докумен­тації;

• вивчення платоспроможності покупців і використання за­ходів зі стягнення дебіторської заборгованості;

• скорочення строків оборотності на всіх фазах обігу за­собів.