3.2. Аналіз стану та динаміки запасів

Для нормальної успішної життєдіяльності підприємства виробничі запаси повинні бути оптимальними. Це означає, що на підприємстві мають бути обґрунтовані розрахунки щодо їх потреби, налагоджені постійні канали з постачальниками, які успішно виконують свої договірні зобов'язання; вироблено правильні обсяги продукції на внутрішньогосподарські потреби, яка виступає в даному випадку як виробничі запаси (зерно як посадковий матеріал, насіння соняшнику, призначене для посіву, зелена маса на корм худобі тощо).

На підприємстві можуть існувати надлишкові запаси. Вони можуть бути створені в результаті їх накопичення як наслідок наявності неліквідів, це може бути й усвідомлене накопичення у зв'язку із дефіцитом, постійним підвищенням цін тощо. Якщо надлишкові запаси є неліквідами, то відбувається заморожування капіталу, якщо це — накопичення через дефіцит та інфляцію, то з часом такі запаси втрачають свої споживчі риси, їх якість знижується, що негативно впливає на хід виробничого процесу та його результати. Наприклад, неякісний посадковий матеріал веде до зменшення врожайності культур, зниження їх якості; неякісний корм веде до зниження продуктивності тварин. В кінцевому результаті з'являються залишки нереалізованої товарної продукції, зменшуються прибутки господарства або ж взагалі воно зазнає збитків, погіршується його фінансовий стан.

Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства. Зменшення вкладання запасів у виробничі запаси і незавершене виробництво призводить до дефіциту окремих їх видів, збоїв у виробничому процесі, недовантаженню виробничих потужностей, зменшенню обсягів виробництва, реалізації, до неотримання прибутків і навіть наявності збитків.

Надлишок запасів або їх недостатні обсяги можуть виникати в результаті:

— наявності помилок в розрахунках планової їх потреби;

— перевитрачання цих засобів, значного відхилення фактичних витрат від планових;

— значного відхилення фактично отриманого їх обсягу від розрахункового (планового, договірного);

— недотримання постачальниками, у випадках невиконання, договірних зобов'язань (порушення термінів, зниження якості тощо).

Господарюючі суб'єкти повинні досягти того, щоб виробництво своєчасно і в повному обсязі забезпечувалося всіма необхідними ресурсами і в той же час, щоб вони не накопичувалися на складах.

У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу кожного виду матеріалів у днях:

де: 3 — середній залишок окремого виду матеріальних запасів;

Дн — тривалість аналізованого періоду, дні;

В — витрачання аналізованого виду матеріалів за звітний період.

Фактичний середній запас у днях за основними видами виробничих запасів порівнюється з нормативним, встановлюється відхилення, з'ясовуються його причини і вживаються заходи щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи підприємства.

3.3. Аналіз оборотності товарно-матеріальних цінностей

При аналізі оборотності окремих елементів товарно-матеріальних цінностей фактичну оборотність за один період порівнюють з аналогічним показником за другий період. При аналізі оборотності нормованих оборотних коштів можна порівняти фактичні показники з нормованою величиною.

Розрахунок оборотності окремих видів оборотних коштів дозволяє якоюсь мірою визначити внесок кожного підрозділу підприємства (складів, цехів) в підвищення ефективності використовування оборотних коштів.

Товарно-матеріальні цінності утворюють зв'язуючу ланку між виробництвом і реалізацією продукції.

Для виробничого процесу на підприємстві необхідні оборотні кошти, які функціонують у формі виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Рівень запасів повинен бути достатньо високим для задоволення потреби в них у разі потреби.

Період оборотності запасів сировини і матеріалів рівний тривалості часу, протягом якого сировина і матеріали знаходяться на складі перед передачею у виробництво.

Тривалість оборотності виробничих запасів визначається за формулою:

де ПЗ — середня величина виробничих запасів (грн.);

S — собівартість реалізації продукції, робіт, послуг (грн.).

При зростанні тривалості оборотності запасів сировини і матеріалів можна припустити потенційний моральний знос товарно-матеріальних запасів через проблеми з реалізацією виробів, що випускаються. Іноді зростання тривалості оборотності виробничих запасів виправдане, наприклад, при очікуваному підвищенні цін на сировину і напівфабрикати. Низький показник іноді вказує на недостатність товарно-матеріальних цінностей, що надалі може гальмувати розвиток бізнесу.

Тривалість оборотності незавершеного виробництва — це тривалість часу, необхідного для перетворення напівфабрикатів в готову продукцію, вона визначається аналогічно попередньому показнику:

де НЗВ — середня величина незавершеного виробництва (грн.).

Період оборотності запасів готової продукції рівний тривалості часу, протягом якого готова продукція поступає до покупця.

Тривалість оборотності готової продукції розраховується по формулі:

де ГП — середня величина готової продукції (грн.).

Скорочення цього показника може означати збільшення попиту на продукцію підприємства, збільшення — затоварювання готовою продукцією у зв'язку із зниженням попиту, труднощі зі збутом.

При внутрішньому аналізі запасів готової продукції використовуються дані аналітичного обліку. Необхідно з'ясувати, чи немає продукції, що тривалий час зберігається на складі, не відвантажуваної через низьку якість, відсутність попиту.

Слід ефективно управляти запасами. Рівень запасів повинен бути, з одного боку, достатньо високим, щоб задовольнити потреби в них у разі потреби, з іншою — не слід допускати перевищення нормативного рівня.

Тому що, перевищення нормативів запасів, як правило, веде до залучення позикових засобів, зростання кредиторської заборгованості, що негативно позначається на фінансовому положенні підприємства, а при запасах нижче за нормативи можливі перебої у виробництві через відсутність сировини, матеріалів, палива і інших засобів, неритмічність випуску і реалізації продукції.

За даними аналітичного обліку спільно з працівниками служб матеріально-технічного забезпечення слід проводити внутрішній аналіз стану виробничих запасів для виявлення наднормативних і зайвих запасів з метою скорочення закупівель, реалізації непотрібних сировини і матеріалів.