Мова, зміст, методи навчання й виховання

Запорізькі школи позитивно вирізнялися змістом, методами та формами навчально-виховної роботи, яка була зумовлена соціально-економічними та політичними вимогами тогочасного життя і спрямовувалася на задоволення потреб Січі.

Запорізькі козаки активно боролися за збереження національного характеру школи, культивували в ній дух демократизму, любов до рідного народу, його мови, культури, віри, звичаїв. Це знайшло свій вияв насамперед у тому, що навчання в усіх школах на Запоріжжі йшло рідною мовою — руською, діловою мовою тогочасної України.

Предметами навчання в козацьких школах були руська та старослов'янська мови, письмо і лічба, „закон божий”, співи та музика. Учні розучували псалми, кантати та інші релігійні пісні, а також, що важливо підкреслити, народні пісні, думи тощо. Навчання музики та співів в деяких школах займало настільки визначне місце, що вони називалися школами „вокальної музики та церковного співу”. В цей час у школах України, як і сусідньої Білорусії, зароджувалася і утверджувалася вперше в світі класно-урочна система навчання. І в Січовій школі, яка за змістом роботи стояла на рівні кращих братських шкіл, вивчали також латинську мову, піїтику, риторику, математику, географію, астрономію, військову справу та ін.

Вкрай необхідним в той час було знання латинської мови, яка на заході була міжнародною мовою, мовою науки, торгівлі, законодавства і дипломатичних відносин. Знання її потрібне було також в церковно-полемічних цілях для боротьби з окатоличенням. І її вивчали. Є дані про те, що учнів Січової школи вчили навіть складати латинською мовою вірші [1; 227]. Ґрунтовно в Січовій школі вивчали арифметику і геометрію. Будівництво військових укріплень, фортець, флоту, жвава торгівля — все це вимагало вивчення математичних наук. Без знань з географії та астрономії, без уміння орієнтуватися на місцевості та по; зорях) не можна було й думати про далекі військові походи, про плавання на „чайках” по Чорному морю, про торгівлю з іншими країнами. Особливо детально вивчалися географія своєї землі і сусідніх держав.

Умови життя на межах Дикого поля, постійна небезпека ворожого нападу вимагали від козаків всебічної фізичної підготовки, військової також. І в школах учні проходили суворий курс військово-фізичного виховання. У непролазних дніпрових плавнях і лісах, в степу на водних "просторах Дніпра та інших річках учні під керівництвом досвідчених козаків загартовувалися, вчилися володіти зброєю.

Фізичне загартування, невтомність, спритність, відчайдушність перевірялися на веслярських змаганнях впоперек Дніпра, вище від порогів. Переможцем вважався той, чий човен перший досягав протилежного берега точно проти місця старту. Одним із серйозних завдань було долання порогів через усі тринадцять каскадів на „чайках”[6]. Та це ще не все. Як свідчить П'єр Шевальє, щоб називатися „істино запорізьким козаком” треба було на „чайках” зробити подорож по Чорному морю” [7; 39—40].

Практику учні проходили і на полях битв. Найпідготовленіших, фізично витривалих, загартованих козаки брали з собою в походи, де на ратному полі вони вдосконалювали свої бойові навички, переймали військовий досвід старших, вчилися науці перемагати. Як згадував один із запорожців, «молодиків у школі і не в школі учили... на коні реп'яхом... сидіти, шаблею рубати і відбиватись, з рушниці зорко стріляти і списом добре колоти, а практики було досить, як сказано в пісні:

„Ой, батьки, збирайте дружину,

Ходим врага бити,

Беріть і малу дитину,

Щоб знала, як вражого сина лупити” [1; 262].

1. История Новой Сечи или последнего Козака Запорожского, А. Скальковского, ч. І, изд. 3. – Одесса, 1835.

2. Вправи запорожців // Відривний календар. – 1968. – 25 квітня.

3. Шевальє П’єр. Історія війни проти Польщі. – .: Видавництво АН УРСР, 1960.

Текст друкується за виданням: Кирпач А. Мова, зміст, методи навчання й виховання / Кирпач Антоніна. З історії народної освіти Запорозьких козаків (Із фондів музею) / Антоніна Кирпач. – К., 1993. – С.10 – 12.