Перші козацькі школи

Першу школу на землях «вільностей війська запорізького» було відкрито «за наполяганням» Коша в 1576 р. недалеко Від нинішнього Новомосковська Дніпропетровської області. В глуші дикого дубового лісу, на острові, оточеному з трьох боків річкою Самарою та її рукавом Самарчуком, запорожці спорудили одну із своїх фортець, а якій збудували невелику дерев'яну „церквицю”, а при ній „шпиталь” і „загальну” школу, в якій навчалися всі бажаючі, малолітні і дорослі.

У 1602 р. у цій фортеці козаки заснували свій запорізький (Пустино-Миколаївський) військовий монастир, при якому, існувала школа. Називалася вона «монастирською». Тяжкі випробування випали на її долю. Не раз разом з фортецею-монастирем витримувала вона натиски ворогів, не раз зникала у вогні пожарищ, але запорожці відновлювали її, притому „в більших розмірах і кращому виді”. У 1750 р. в ній навчалося 87 учнів при двох вчителях. На той час це була значна кількість учнів.

Відкрили запорожці школу і в себе на Січі. У 1659 р. на Чортомлицькій Січі (нижче від Нікополя) було влаштовано січову військову церкву [1]. При ній відкрито школу, яка називалася Січовою. Ця школа вважалася центральною, головною. Існувала вона в так званій Новій Січі, на річці Підпільній, біля нинішнього села Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області. За свідченнями очевидців, у школі на Новій Січі навчалося 50 малолітніх учнів і 50 молодиків [2]

Крім монастирської та Січової шкіл, існували на Запоріжжі парафіяльні школи, які відкривалися при церквах краю, в центрах паланок, слободах, селах. У той час, коли царський уряд проводив у життя вимогу Катерини II — „черні не потрібно давати освіту”, — запорізькі козаки у 1766 р. па загальній військовій раді .ухвалили завести при церквах майже всіх парафій школи [3].

Феодосій — історик Катеринославської єпархії — дотримується думки, що школи існували „майже при всіх парафіяльних церквах запорізького поспільства”. Школа, писав він, „становила, необхідну ознаку всякої православної парафії в запорізькому краї”.

Посилаючись на архівні дані, дослідник «козацької музи» О. Казимиров твердить, що при 16-ти церквах, які діяли на території Коша Запорізької Січі, існували церковно-парафіяльні школи. Були вони, наприклад, ,у Старому Кодаці, в слободі Макарівці, в новому Кодаці, слободі Новоселиці (нині Новомосковська) та ін.

Чому навчали у козацьких школах — можна довідатись із нещодавно знайденої в Одеській науковій бібліотеці «Козацької читанки», що сягає своїм походженням у XVII ст.

«Козацька читанка задовольняла читаюче козацтво і їх дітей з юридичних, історичних, географічних наук, багато містить літературних творів. Серед текстів — „Переяславські статті 1659 року. Тут розкривається мета скликання Переяславської ради в 1659 році, називаються історичні діячі, які взяли в ній участь. Підручник містить конкретні факти, події, імена людей, які творили історію рідного народу. Подається матеріал, який розкриває обов'язки перед державою гетьмана, старшини, всього козацького війська та ін.”.

На землях .війська Запорізького діяли спеціальні школи полкової музики. 1737 (в деяких джерелах 1738) року музична школа-училище (класи бандури, скрипки та гуслів) відкрито в м. Глухові. Тут готували співаків для придворної царської капели. Вихідці цієї школи в середині століття створили капели в ряді міст України, зокрема в 1763 р. інструментальну капелу при Київському магістраті. А до виникнення таких навчальних закладів (відділень) музичні і пісенні потреби народу задовольняли кобзарі, лірники, скрипалі. Вони були в кожному поселенні, слідували за кожним загоном. Повсюдного визнання набували і музичні відділення, що діяли при загальноосвітніх школах війська Запорізького. Про одну з таких шкіл С. І. Мишецький, який з 1736 по 1740 рр. перебував на Запоріжжі, писав в «Истории о казаках запорожских», що слава про цю школу розійшлася далеко і вчитися сюди приходили з усієї Малоросії, з Києва і Польщі. В школі навчалося понад ЗО учнів.

Церква і Кіш добре розуміли виховне значення шкіл музики таспівів, всіляко підтримували та поширювали їх мережу.

У 1770 р. школу було переведено з Січі в слободу Орловщину, на лівий берег річки Орел. „Це зроблено було з тією метою, щоб серед Запоріжжя, в центрі сімейного козацтва, підняти і піднести церковне читання і співи, щоб у школі_практично привчати молодих козаків, хлопців до церковного співу, підготовити з них читачів і співаків для всіх церкв і парафій Запорізького краю, що відкривалися” [4].

1) Д И Эворницкий, Запорожье я остатках старины и преданиях,

ч И, СПб., 1888, с. 64.

2) С И. Мышецкий, О казаках запорожских. Одесса, 1862, с. 46; История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского,

А. Скальковского, т. I. изд. 3, Одесса, 1885, с. 145;

Д. И. Эворницкий. История запорожских казаков, т. I, СПб, 1892, с. 522.

3) Исторический обзор православной христианской церкви в пределах нанещней Екатеринославской епархии до времени формального открытия ее в Екатеринославе.

4) Д. И. Эворницкий. История запорожских Козаков, т. I, СПБ., 1892 с. 523 до стор. 9.

Текст друкується за виданням: Кирпач А. Перші козацькі школи / Кирпач Антоніна. З історії народної освіти Запорозьких козаків (Із фондів музею) / Антоніна Кирпач. – К., 1993. – С. 7 – 10.