
- •6.030509 «Облік і аудит», 6.030502 «Економічна кібернетика»,
- •6.030503 «Міжнародна економіка»
- •Тема 1. Апк як галузь національної економіки
- •Термінологічний словник
- •Теми доповідей
- •Питання для поточного контролю знань
- •Тестові завдання для перевірки знань
- •Тема 2. Економіко-технологічні особливості виробництва продукції рослинництва
- •Тема 3 система технологій вирощування зернових, технічних та баштанних культур
- •Рішення задач
- •Склад і структура земельних угідь та показники виробничого використання сільгоспугідь
- •Термінологічний словник
- •Теми рефератів
- •Питання для поточного контролю знань
- •Тестові завдання для перевірки знань
- •1. Визначення потреби в тракторах
- •2. Розрахунок потреби в зернозбиральних комбайнах
- •Тема 4 – система технологій виробництва продукції садівництва та виноградарства
- •Термінологічний словник
- •Теми рефератів
- •Питання для поточного контролю знань
- •Тестові завдання для перевірки знань
- •Тема 5. Економіко – технологічні особливості виробництва продукції тваринництва
- •Тема 6. Система технологій виробництва продукції тваринництва
- •1. Норми витрат кормів на одиницю продукції тваринництва і їх структура
- •2. Річна норма витрат кормів для корови з надоєм 4000 кг молока за рік і витратами 1,3 кормової одиниці на 1 кг молока
- •Термінологічний словник
- •Теми рефератів
- •Питання для поточного контролю знань
- •Тестові завдання для перевірки знань
- •Термінологічний словник
- •Теми рефератів
- •Питання для поточного контролю знань
- •Тестові завдання для перевірки знань
- •Основна
- •Додаткова
Севастопольский інститут банківської справи
Української академії банківської справи
Національного банку України
Кафедра обліку та аудиту
Методичні вказівки до практичних занять із дисципліни «Система технологій (АПК України)»
Для напряму підготовки: 6.030508 «Фінанси і кредит»,
6.030509 «Облік і аудит», 6.030502 «Економічна кібернетика»,
6.030503 «Міжнародна економіка»
Севастополь – 2012
Вступ
Агропромисловий комплекс (АПК) – один з найбільших і найважливіших секторів національної економіки України. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування, особливо сільського господарства, залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення. Зараз в АПК виробляється понад 30% валового продукту, працює близько 25% населення, зайнятого у національній економіці.
АПК України виробляє 95% продовольчих ресурсів, за рахунок його продукції формується понад 2/3 фонду споживання. Продукція АПК в експортному потенціалі країни становить 26%, в тому числі сільського господарства – 14%, харчової і переробної промисловості – 12%.
У світовому масштабі Україна виділяється виробництвом зернових культур, цукрових буряків, соняшнику, картоплі. Протягом останніх років в Україні відбуваються великі політичні, соціальні й економічні перетворення, реформуються відносини власності, створюються нові форми господарювання на селі та незалежні товаровиробники. Проте трансформація суспільства в ринкові відносини супроводжується кризовими процесами в усіх галузях національної економіки, спадом виробництва різноманітних видів продукції АПК.
Без перебільшення можна сказати, що криза в АПК України – це насамперед криза менеджменту, тому що, виробництво функціонує так, як ним управляють. Сучасний професійний керівник і спеціаліст має забезпечувати найефективніше використання обмежених матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, здійснювати постійний пошук сучасних енергозберігаючих технологій, орієнтованих на випуск продукції, яка може бути реалізована за вигідними цінами, з найменшими витратами і найкращими фінансовими результатами. Перехід до нових форм власності та господарювання, які б максимально відповідали ринковим умовам, потребує високої підготовки випускників вузів усіх спеціальностей, особливо економічного профілю.
На сучасному етапі розвитку продуктивних сил сільського господарства велике значення у підвищенні його економічної ефективності та збільшенні виробництва продукції землеробства і тваринництва надається менеджменту, максимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, розробці і впровадженню високоефективних та екологічно надійних і науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства. Важливе значення має правильне розміщення галузей і сільськогосподарських культур, доцільне їх поєднання у природно-економічних зонах, спеціалізації господарств на тих видах продукції, для яких вони мають найкращі умови.
Зміцнення матеріально-технічної бази, комплексна механізація, автоматизація і комп’ютеризація виробництва, підвищення ефективності використання основних і оборотних фондів, широка інтенсифікація виробництва, впровадження новітніх технологій, докорінне поліпшення земель та заходи щодо забезпечення раціонального використання ресурсів також сприятимуть підвищенню ефективності функціонування агропромислового комплексу та нарощуванню виробництва його продукції.
Перед агропромисловим комплексом ставиться два завдання: перше – забезпечити внутрішні потреби країни в екологічно чистих продуктах харчування на рівні рекомендованих фізіологічних норм, а промисловість – в необхідній сировині; друге – створення умов для розширення експорту продукції АПК.
Важливими заходами, спрямованими на поліпшення економічних умов господарювання і забезпечення високої результативності та економічної ефективності технології виробництва є вдосконалення системи кредитування банками підприємств АПК.
Дисципліна «Система технологій» відноситься до вибіркових дисциплін циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки у складі навчального плану підготовки студентів ОКР «Бакалавр» за напрямом підготовки: 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит», 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030503 «Міжнародна економіка».
Мета даної дисципліни – формування у студентів економіко-технологічного світогляду, отримання комплексу теоретичних знань і практичних навичок з із систем технологій та економічних основ технологічного розвитку агропромислового комплексу, аналізу технологічних процесів виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, необхідних для прийняття правильних рішень і здійснення виробничої та фінансово-кредитної діяльності в ринкових умовах та умовах світової організації торгівлі.
Основні завдання дисципліни:
теоретична та практична підготовка студентів із систем технологій та економічних основ технологічного розвитку агропромислового комплексу;
ознайомлення студентів з галузевими особливостями систем технологій матеріальної і нематеріальної сфер виробництва та економіко-технологічними показниками агропромислового комплексу;
вивчення різних систем технологій виробництва і переробки продукції рослинництва та тваринництва;
вивчення загальних закономірностей розвитку і взаємодії в різних системах технологій АПК;
систематизація і розширення знань про впровадження новітніх систем технологій АПК;
аналіз та оцінка техніко-економічної й екологічної ефективності систем технологій агропромислового комплексу, якості технологічних рішень на підприємстві;
вивчення економічної ефективності різних технологічних систем виробництва продукції АПК та шляхів її підвищення;
визначення доцільності кредитування і фінансування підприємств АПК фінансово-кредитними установами.
Предметом вивчення даної навчальної дисципліни є сучасні технологічні системи агропромислового комплексу як економічні об’єкти, галузеві особливості та економічні основи технологічного розвитку сільського господарства і переробних галузей агропромислового комплексу.
Міжпредметні зв’язки. Дисципліна «Система технологій» є інтегрованою наукою, має теоретичні та прикладні аспекти і являє собою міждисциплінарну систему знання, яка базується, крім біологічних, на економічних, технічних та соціальних науках.
Дисципліна «Система технологій» вивчається після дисциплін «Основи економічної теорії», «Статистика», «Макроекономіка», «Дослідження операцій», «Безпека життєдіяльності»; передує вивченню дисциплін «Економіка підприємства», «Основи менеджменту».
В результаті вивчення і засвоєння програми дисципліни «Система технологій» студент повинен знати:
основні поняття курсу: технології, системи технології, системи технологій сільськогосподарського виробництва тощо;
предмет, об’єкт, методи, склад та завдання дисципліни;
показники економічної ефективності сільського господарства та переробних галузей АПК;
земельні ресурси та економічну оцінку земель;
сучасні системи технологій та методи інтенсифікації сільського господарства;
економіко-технологічні основи виробництва продукції рослинництва і тваринництва;
економіко-технологічні основи переробки продукції сільського господарства;
досвід сучасних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки та практики у виробництві конкурентноспроможної продукції АПК;
методи впровадження новітніх систем технологій АПК у виробництво та їх економічну ефективність;
сучасні методи управління розвитком АПК.
На основі отриманих знань студент повинен вміти:
дати обґрунтовану економічну оцінку різних типів і систем технологічного розвитку АПК;
визначати економічну оцінку ґрунту в умовах природної, штучної та економічної родючості, систем ведення сільського господарства;
аналізувати сучасний стан розвитку сільського господарства та переробних галузей АПК;
прогнозувати параметри технологічного розвитку провідних галузей АПК;
оптимізувати виробництво сільськогосподарської продукції в господарстві певної спеціалізації;
визначати економічну ефективність виробництва рослинницької і тваринницької продукції, переробних галузей АПК;
дати економічну оцінку реформуванню відносин в АПК, уміти визначити вибір найбільш ефективної системи технології;
уміти визначати доцільність кредитування і фінансування при виборі ефективних технологій АПК;
здійснювати розрахунки економічної ефективності окремих складових впровадження технологій АПК;
програмувати виробництво провідної продукції сільського господарства;
вміти володіти економічними розрахунками при обґрунтуванні різних систем технологій АПК.
Форма проведення занять – лекції, практичні (семінарські) заняття та самостійна робота студентів.
Для оцінки рівня знань студентів використовується поточний контроль та підсумковий контроль у формі поточного модульного контролю (ПМК).