Питання для самоконтролю

1. Які основні підходи до визначення підприємництва як соціальної функції?

2. В чому полягає загальне поняття підприємництва?

3. Які різновиди підприємництва Вам відомі?

4. В чому полягають відмінності понять підприємця, буржуа та бюрократа?

5. Які відмінності можна виділити у рисах підприємця минулих століть та сучасного підприємця?

6. Як визначається підприємець у концепціях Й. Шумпетера?

7. Який психологічний портрет сучасного підприємця?

8. Які навички можна виділити у сучасного підприємця?

9. Що спонукає людину до підприємницької дії?

10. Структура підприємницької мотивації?

11. Які фактори впливають на вимушене підприємництво?

12. Яке значення має релігія у розвитку підприємництва?

13. Яку роль відіграють традиції, правила та моральні норми у розвитку підприємництва?

14. Які риси відрізняють українського підприємця від західного?

15. Чи впливає втручання держави на розвиток підприємництва?

16. У чому Ви бачите специфіку розвитку підприємництва на Україні?

17. Ваше ставлення до підприємницької діяльності, плюси та мінуси?

18. Від чого залежить успіх підприємця?

Тема 2: соціологія господарскьких організацій План лекції

1. Теорія господарської організації

   1. Економічна теорія господарських організацій

   2. Соціологічні концепції господарських організацій

2. Сучасні західні соціально-економічні теорії організації

1. Теорії організації в контексті уявлень про людину економічну

2. Теорії організації в контексті уявлень про людину соціальну

3. Теорії організації в контексті уявлень про людину, яка самоактуалізується

4. Теорії організації в контексті уявлень про людину комплексну.

1. Теорія господарської організації

Економіку XX ст. визначають по-різному. Справедливо називають її «економікою юридичних осіб». Доля індивідуальних активів у власності на ресурси постійно зменшується, звужуються реальні права «фізичних осіб» з управління такою власністю. На перший план виходить діяльність великих компаній, які вже не пов’язуються з іменами конкретних власників або сімейних кланів. В результаті досить великі кошти виявляються в розпорядженні безособових суб’єктів – організацій, які неможна ототожнювати з втягнутими до них колективами людей: з часом і акціонери, і наймані працівники змінюються на 100%, а організація продовжує своє існування.

Знеособлення власності та господарського функціонування змінюють всю систему економічних взаємодій. Як зазначає російський дослідник В. Радаєв: «Одна справа мати відносини з конкретним господарем, і зовсім інша – з потужною безтілесною силою, де всі працюючі, разом з вищими управлінцями, - лише «скромні» представники єдиної колективної волі». Виявляючись продуктом соціальної та економічної дії індивідів, організації здобувають особливу, раніше не існуючу незалежність та створюють ті структурні межі, в яких розвивається вагома частина всієї господарської діяльності.

Згідно вченню М. Вебера, організацією називається сукупність соціальних відносин – закритих, або з обмеженим зовнішнім доступом, - в якій регулювання здійснюється особливою групою людей: керівником та, можливо, адміністративним апаратом , які за звичаєм мають представницьку владу». Інший соціолог А. Стінчкомб дає своє визначення організації як системи усталених соціальних відносин, що свідомо формуються з чітко вираженою та безперервною спрямованістю на досягнення певних специфічних цілей та задач. Тобто, якщо М. Вебер вказує на закритість та ієрархічність організаційного устрою, то А. Стінчкомб на те, що організація – штучне утворення, що спрямовується на досягнення певних цілей. Російський дослідник О. І. Прігожин вводить додатково ще дві ознаки організації:

• організація уявляє собою певну людську спільноту, соціальне середовище

• організація є безлікою системою зв’язків та норм, детермінованою адміністративними та культурними факторами.

Підсумовуючи, можна окреслити основні характерні ознаки сучасних організації:

• наявність спільної мети, що не зводиться до індивідуальних цілей її членів

• набір ресурсів та певний спосіб їх захисту (починаючи з парканів та служби охорони і закінчуючи способами виправдання законності свого існування)

• система офіційно затверджених норм поведінки та форм контролю за їх додержанням

• структура усталених відтворюємих статусів (організація повинна мати відносно постійне формальне керівництво або усталену лідерську групу)

• специфічний поділ праці між своїми членами (формальне або неформальне)

• наявність винагород та покарань за участь (неучасть) в справах організації.

Таким чином, під господарською організацією слід уявляти систему соціальних відносин, орієнтовану на досягнення спільних цілей, що володіє власними ресурсами, внутрішніми нормативною та статусною структурами, в межах яких члени організації за відповідні винагороди виконують відведені їм функціональні ролі.

Еволюція уявлень про зміст та завдання господарських організацій тісно пов’язана з еволюцією уявлень про саму людину та її роль в суспільних та економічних процесах. Нагадаємо хронологію розвитку уявлень про людину: починаючи від «людини економічної», «людини соціальної», «людини, яка самоактуалізується» до «складної/комплексної людини», або «людини доби постмодерну».