3. Психологічний портрет підприємця

Набір якостей необхідних людині, який дозволить виконувати нестандартну підприємницьку функцію формуюється виходячи з психологічного складу людини, типа характеру. Можна підкреслити такі властивості:

• інтелект та націленність на нове знання (І. Кірцнер);

• уява та винахідливость (Дж. Шекл);

• особиста енергія та воля до дії (Ф. Візер, Й. Шумпетер);

• поєднання розуму та фантазії (У. Зомбарт).

У концепції Й. Шумпетера підприємець - людина, яка знаходиться в безперервному русі. Він не тільки не є власником підприємства, але й, як правило, не пов’язаний з ним якимись іншими більш менш стійкими зв’язками. У принципі йому відносно байдуже, у якій сфері працювати. У разі успіху він залишає своє дітище й береться за нові проекти. Прихильність до конкретного підприємства навіть шкідлива для реалізації підприємницької функції. Підприємець повинен бути вільний, і в цьому сенсі він є повною протилежністю менеджерові сучасної корпорації. Серед особистих якостей йому необхідні, по-перше, інтуїція і чуття, потрібні для виявлення нових нестандартних шляхів, перемикання з одного режиму дії на іншій; по-друге, енергія і воля для того, щоб відмовитися від сталих порядків, долати структурну та інституційну інерцію, діяти всупереч обставинам, які склалися; по-третє, певні харизматичні якості, здатність примусити людей повірити в те, що доки не існує, наявність особових ресурсів, роль яких зростає при неможливості спертися на традицію або формальний порядок, який склався.

Серед психологічних пояснень найбільшу популярність отримала концепція Д. Макклелланда, яка зв’язує феномен підприємця з підвищеною потребою у досягненні (need for achievement). Це природжена властивість („щось у крові”), яка виявляється сильніше за природну лінь та важливіша простої жаги наживи та суспільного визнання. У числі інших особових якостей, які спонукають до підприємництва, найчастіше фіксуються підвищена схильність до ризику та внутрішній локус контролю (locus of control) за шкалою Роттера (спирання на власні сили на противагу впливу зовнішніх обставин).

Необхідно враховувати також і деякі соціальні параметри, підприємці відносно частіше є вихідцями з великих сімей. Грає роль і характер самої сім’ї. У цьому відношенні досить оригінальний портрет підприємця як маргінала та нонконформіста надається у „реактивній моделі” психодинамічних сил, яка пояснює швидкі зльоти та падіння багатьох підприємців. Багато з цих сил — родом з дитинства, вони формуються у результаті придушення особових початків підлітка авторитарним батьком. Жорсткий зовнішній контроль поступово виробляє неприйняття всякої влади та авторитету, ускладнює соціальну адаптацію, яка виникає після дорослішання та відходу з рідної сім’ї підприємницький порив є імпульсна реакція, вибух пригнічених емоцій. Труднощі вбудовування в сталі структурні та інституційні порядки спонукають потенційного підприємця до створення власного світу, у якому компенсуються дитячі фрустрації та вимушений інфантилізм. З цих же соціально-психологічних причин згодом успішний підприємець досить часто виявляється поганим менеджером, схильним до авторитаризму, нетерпимим до іншої думки та неготовим до повсякденних рутинних практик. І якщо він не залишає вчасно створене ним дітище, його енергія звертається всередину організації та здатна зруйнувати її.

Які мотиви спонукають підприємця до такого тернистого шляху? Мотив отримання грошового прибутку обов’язковий за визначенням, але грошовий прибуток все ж таки не є самоціллю, це центральний, та й не кінцевий мотив. Безліч проектів реалізується не заради особистого споживання. Навпаки, підприємницька діяльність протистоїть усякого роду гедонізму. По-перше, підприємництво виступає як акт не просто стратегічної, але й творчої діяльності з високим ступенем автономності в ухваленні рішень. Підприємця, таким чином, захоплює сам процес цієї діяльності, у якій він прагне до незалежності та самореалізації. А по-друге, зароблені гроші важливі в першу чергу як критерій успіху, оскільки демонструють, наскільки добре реалізований задуманий підприємницький проект. Вони також стають засобом забезпечення соціального визнання з боку суспільства та підвищення ділової репутації підприємця. Таким чином, відносно вузький економічний мотив добудовується мотивами задоволеності від творчого процесу та соціальними мотивами.

У наш час в жодній країні світу не існує професії „підприємець”, не дивлячись на те, що підприємництво існує. Йому неможливо навчити, знання отримані в процесі звичайного навчання, виявляються практично не придатними, не існує зв’язку між діловими якостями та освітою. Випускники шкіл бізнесу не відрізняються більшими здібностями до підприємництва, ніж ті, які пройшли підготовку по інших дисциплінах.

Є ще дві дуже важливі якості підприємця, які відзначаються дослідниками. Перша — здатність доводити справу до кінця, друга — уміння об’єднати навколо себе людей, які сприяють виконанню основних завдань. Спеціальні курси для підприємців можуть виробити у слухачів, здібних до бізнесу, необхідні уміння та дати потрібні знання. Ось деякі з них.

- Чітке розуміння підприємництва. Відділення фактів від міфів.

- Вміння давати реальні оцінки.

- Вміння знаходити нестандартні рішення.

- Вміння вести себя та приймати рішення в умовах невизначеності.

- Вміння розробляти нові комерційні ідеї.

- Вміння оцінювати перспективність нових ідей.

- Знання, необхідні для створення нової справи.

- Вміння оцінити зовнішню ситуацію.

- Знання оцінювати дію з точки зору етики та моралі.

- Вміння укладати угоди, встановлювати контакти, вести переговори.

- Вміння отримати належне.

Більшість з перерахованих умінь можна виробити у людей, які мають особливі природні завдатки. Щоб людина проявила себе як талановитий підприємець, який приносить користь суспільству, недостатньо мати рідкісні здібності та певні мотивації. Необхідні сприятливі умови, які, як живильне середовище, виростять з підприємницького насіння зрілі та соковиті плоди економічного добробуту.