6. Склад конституційно-правових відносин

Традиційно конституційно-правова наука визначає склад конституційно-правових відносин через сукупність трьох основних елементів суб’єктів, об’єктів та змісту у вигляді поведінки суб’єктів, що виявляються через реалізацію їх суб’єктивних прав та виконання суб’єктивних обов’язків визначених конституційно-правовою нормою.

Суб'єкти конституційно-правових відносин - це особи, спільноти людей, органи, організації тощо, які згідно з приписами конституційно-правових норм є носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Суб'єктами конституційного права зазначені особи, організації тощо можуть стати лише за умови їхньої правосуб'єктності, яка містить правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правоздатність фізичної особи в конституційно-правовій сфері настає від моменту її народження і припиняється після її смерті. Правоздатність юридичних осіб та органів публічної влади пов’язана з проходженням процедури їх офіційної легалізації.

Дієздатність - це обумовлена конституційно-правовою нормою здатність суб'єкта конституційно-правового відношення своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. У повному обсязі дієздатність фізичної особи в конституційно-правовій сфері виникає з досягненням нею 18 років. В окремих випадках закон передбачає деякі винятки. Дієздатність юридичних осіб та органів публічної влади виявляється у нормативно-правовому закріплення їх правового статусу.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

народ України;

населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення);

національні меншини;

держава;

Верховна Рада України;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

Президент України;

парламентські комітети;

постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

Кабінет Міністрів України;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

органи місцевого самоврядування;

політичні партії та їх виборчі блоки, громадські організації та блоки (асоціації);

громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці;

суди та судді;

прокуратура;

Конституційний Суд України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Центральна виборча комісія;

підприємства, установи, організації;

міжнародні органи і організації;

ЗМІ тощо.

Під об'єктами конституційно-правових відносин розуміють певні дії, особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб'єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники вступають у ці відносини і здійснюють свої суб'єктивні конституційні права і обов'язки.

Згадані блага можуть бути матеріальні і нематеріальні.

Матеріальними видами об'єктів конституційно-правових відносин є:

— політичні блага — конституційний лад, суверенітет, влада, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада, територіальна цілісність тощо;

— дії уповноваженого суб'єкта (парламенту, Президента України, народного депутата тощо);

— дії зобов'язаних суб'єктів (підпорядкованих органів державної влади, суб'єктів правовідносин, щодо яких прийнято відповідне рішення Конституційного Суду України);

— речі та інші майнові і духовні блага (власність, засоби виробництва, предмети споживання, гроші, цінні папери, податки, збори, інтелектуальна власність, наукові і літературні твори, образотворче мистецтво тощо);

— поведінка суб'єктів конституційно-правових відносин;

— результати поведінки суб'єктів таких відносин;

— природні об'єкти.

Видами об'єктів нематеріальних конституційно-правових відносин є:

— особисті нематеріальні блага людини і громадянина (життя, здоров'я, честь, гідність);

— певні соціальні властивості і риси об'єднань, спільностей;

- духовні цінності.

Зміст конституційно-правових відносин характеризується складною структурою. Умовно в конституційно-правовому відношенні вирізняють юридичний (суб'єктивні права та юридичні обов'язки) і матеріальний (фактична поведінка суб'єктів) зміст. При цьому в конкретних конституційно-правових відносинах суб'єктивне право учасників конституційно-правових відносин - це їхня, гарантована конституційно-правовою нормою, можливість вільно діяти в певних, визначених нормою межах, а юридичний обов'язок - установлена конституційно-правовою нормою вимога діяти певним, чітко визначеним чином або утриматися від здійснення певних дій.

Юридичний зміст загальних конституційно-правових відносин виявляється через конституційно-правовий статус їх суб'єктів. При цьому конституційно-правові норми не містять конкретного переліку суб'єктів і не індивідуалізують їхні взаємні права та обов'язки. Для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб'єктами своїх прав та обов'язків. Так, у значній частині цих відносин права та обов'язки суб'єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.

Змістом конституційно-правових відносин є соціальна поведінка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що забезпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і суб’єктивних прав і юридичних обов'язків.