154 Операц. Та емоційне напруж.Оператора в процесі праці

Напруження в роботі оператора може бути операційним (о.н.) і емоційним.(е.н.). О.н. виникає внаслідок складності виконуваної роботи; е.н – внаслідок впливу негативних емоційних подразників.

За рінем напруж.розрізняють:

• помірне напр.,або нормальний робочий стан, який виникає під впливом праці. Воно супроводжується помірними зрушеннями фізіологічних функцій і виявляється вдоброму самопочутті, стабільному виконанні роботи;

• підвищен напр.виникає в екстремальних умовах роботи, які вимагають максимального,за межами норми,напруження фізіологічних і психічних ф-ій

Напруж.оператора в екстримальних умовах виявляється в зміні показників роботи вегетативних органів, опорно-рухового апарату, біохімічних реакціях. Динаміку напружених станів добре відбиває частота пульсу, артеріальниу кров”яний тиск, частота дихань, темп.тіла тощо.

В емоційних станах оператора розрізняють емоційне напруження та емоц.збудження.Ем.напруж. хар-ся активізацією різних ф-ій організму в зв”язку з виконанням активної цілеспрямованоїдіяльності, або підготовки до неї,з очікуванням якоїсь небезпеки. Емоц.збудження – такий стан, який хар-ся активізацієюрізних ф-ій організму,підвищенням готовності до різних немподіваних дій у відповідб на емоціогенні фактори, переважноне пов”язані з певними цілеспрямованими діями. В емоц. напруженні особливо великуе значення має психологічна компонента. У стані ем.напр.в поведінці людини з”являється пильність, діїстають чіткими, прискорюються процеси мислення, сприймання інф-ї, скорочується час реакцій, підвищується працездатність. Ем.напр.таким чином забезпечує адаптацію людини до зовнішнього середовища.

155 Ергономічні вимоги до проектування системи “людина-техніка-середовище”

Наука ергономіка займається комплексним вивченням трудовоїдіяльності людини. Об”єктом ергономіки єсист. “людина-техніка-середовище”, а завданням – погодження характеристик машини і навколішнього середовища з характеристиками людини. Ерг. Вивчає функціональні можливості іобмеження людини в трудовихпроцесахз метою створення для неї досконалихзнарядь іоптимальних умов праці. Ергономічні властивості людини характеризуються її антропометричними, фізіологічними, психофізіологічними,психологічними властивостями. Ці властив.визначають ергоном.вимоги до сист. “люд-маш-сер”.Осн. вимоги: гігієнічні, антрометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні.

Гігієн.в. визначають умови життєдіяльностіі працездатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем. Показники: освітлення, температура, вологість, шум,вібрація,токсичність тощо. Антропомеричні в. Визначають відповідність конструкцій техніки антропометр.характеристикам людини (зріст, розміри тіла і окремих рухових ланок). Показники: роб.поза,оптимальні зони досягнення, раціональні тркдові рухи Фізіологічні і психофізіол.в. визнач.відповідність техніки ісередовища функціональним можливостям працівника (силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим). Показ.: темп роб.рухів, обсяг інф-ї, навантаження на м”язову і нерв.систему. Психолог.в. визнач.відповідністьтехніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інф-ї, прийняття і реалізації рішень.