16. Будова і властивості нервових клітин.

Нервова клітина, тобто нейрон, є головною одиницею нервової системи. Вона складається з тіла і відгалужень: багатьох коротких – дендритів і одного довгого – аксона. З аксона складаються нерви і нервові волокна. Функція аксона полягає у проведенні нервових імпульсів до інших нейронів або виконавчих органів – м’язів, кровоносних судин тощо. Дендрити здійснюють зв’язок між окремими нервовими клітинами.

Тіло клітини виконує функцію живлення відгалужень.

Основними властивостями нервової, а також м’язової тканини є збудливість (здатність розвивати збудження у відповідь на подразнення) та провідність (здатність передавати збудження від одних клітин до інших). Синапс – це механізм, де відбувається збудження з одного нейрона в інший.

Функціями нейронів є сприймання подразнень, їх перероблення, передавання інформації (імпульсів) і формування відповідної реакції.

17. Класифікація нервових клітин за функціями.

Відповідно до виконуваних функцій виділяють такі види нейронів:

1. аферентні (сенсорні, чутливі) – сприймають подразнення, перетворюють його на нервовий імпульс і передають в центральну нервову систему;

2. вставні – передають сигнали від аферентних до еферентних нервових клітин.

3. еферентні (моторні, рухові) – передають команди від центральної нервової системи до робочих органів.

Все, що нас оточує є збудниками для нервової системи (холод, тепло, запах тощо). Кожний аферентний нерв на своєму закінченні (периферії) має спеціалізований нервовий апарат – рецептор – який сприймає подразнення і перетворює його в нервові імпульси. Зовнішні подразники сприймаються екстерорецепторами , а внутрішній стан організму (болить серце, відхилення від норми) – інтерорецепторами.

18. Нервові процеси та закономірності їх взаємодії стосовно праці.

Діяльність нервової системи представлена двома процесами:

* збудження – це складний біологічний процес, що складається з нервових імпульсів і приводить в дію той чи інший орган або елемент, поширюється по нервових волокнах;

* гальмування – біологічний процес, який припиняє роботу якогось органу або знижує активність фізіологічної системи, не передається по нервових волокнах.

Під час збудження витрачаються енергоресурси клітин, а гальмування супроводжується відновленням енергетичних ресурсів у нервових клітинах.

Між збудженням і гальмуванням існують певні закономірності:

1. іррадіація – збудження, яке виникає в якомусь нервовому центрі, може поширюватись на інші центри;

2. індукція – наведення протилежного процесу на навколишні нервові центри.

19. Взаємозв. Збудж. І гальм.З процесами виснаж, і відновл. В організмі.

У фізіологічних системах, які працюють, процеси збудження і гальмування тісно пов’язані з процесами виснаження і відновлення. Під виснаженням розуміють витрати матеріальних ресурсів клітин, під час їх активного стану, тобто під час збудження. Гальмування забезпечує відновлення нормального стану клітини та її функціональних ресурсів. Коли виснаження матеріальних ресурсів клітини досягає певного кількісного значення, включається процес гальмування, який припиняє подальше використання функціональних ресурсів. Отже, виснаження є подразником гальмівного процесу, а гальмування – подразником відновлювальних процесів у клітинах. У стані гальмування нервова клітина не відповідає на імпульси, що надходять, і активно відновлює свої ресурси. При дії подразника надмірної сили або багаторазового його повторення у нервових клітинах замість збудження виникає процес гальмування, яке отримало назву охоронного, біологічного за суттю і безумовного за походженням.