134. Методика оцінки втоми працівника

Методика втоми включає такі пок-ки і коеф-ти: показник втоми, показник напруження і-ї функції, показник трудового напруження, показник напруження і-ї ф-ї в момент напруження j, показник трудового напруження в момент j, коефіцієнт стомлення, коефіцієнт відновлення працездатності, ступінь трудового навантаження. Показник втоми =В =(Кінт1+Кінт2)/2 *100%, де Кінт1,Кінт2- інтегральні показники функціонального стану в передостанній і останній моменти спостереження.

Критерієм оцінки втоми може бути пок-к трудового, або функціонального, напруж-ня. Чим більше трудове напруж, тим виразніші ознаки втоми. У виробничих умовах для оцінки трудового напруження працівників досліджуються такі психофі­зіологічні функції, як об'єм короткотривалої пам'яті; швидкість мислення; концентрація і переключення уваги; швидкість рухів (тепінг-тест); хвилинний об'єм крові. Показники мають різну спрямованість значень і різну вагову значущість функціональних зрушень.

Показник напруження і-ї функції обчислюється за формулою: Пфі = (1- (х1+х2+...+ х.п)/п*хопт)ВК*100%;

де Пфі — показник напруження і-ї функції; х — значення вимірю­вань функції в динаміці; х_опт — найкраще значення функції (при прямій залежності — найбільше значення показника, при обер­неній залежності — найменше); п — кількість вимірювань; ВК — ваговий коефіцієнт. Чим більший модуль (без знака) числа, тим більше напружен­ня функції.

Середнє знач. пока-ків напруж. функцій є пок-­ком трудов. напруження: Пт.н = ∑Пфі/п;

де П_тн — показник трудового напруження; п — кількість дослі­джених функцій.

Для оцінки динаміки втоми розраховують показники напру­ження за кожною функцією і загальний показник трудового на­пруження для кожного моменту спостереження за формулами: Пфіj = (1- хіj/хопт)*ВК*100%, Птнj = ∑Пфіj/п; де Пфіj — показник напруження і-ї функції в момент спостере­ження j ; Хіj — значення вимірювання і-ї функції в момент j, П_тнj — пок-к труд. напруж. в момент j; п — кіль­кість досліджених функцій.

На основі значень П_тн. в динаміці робочого дня можна побуд. криву труд. напруження. За показником трудового напруження можна встановити сту­пінь втоми. При показнику нижче 15,0 має місце втома 1-го ступеня; від 15,0 до 25,0 — 2-го; від 25,0 до 35,0 —3-го і більше 35,0 — 4-го ступеня.

Методом опитування вивчається суб'єктивний стан працюю­чих. У практично здорових людей виясняється наявність стом­лення, величина якого оцінюється в балах за такою шкалою: від­сутність стомлення — 0 балів; легке стомлення — 1; середнє стомлення — 2; сильне стомлення — 3; дуже сильне стомлен­ня — 4 бали.

Загальний бал стомлення групи працівників виводиться як се­редньоарифметичне їхніх відповідей.

Ступінь адаптованості сукупності працівників до трудових навантажень можна оцінити методом опитування їх щодо стом­лення (сильно стомлюються, не стомлюються, стомлюються нормально).

Загальний коефіцієнт стомлення обчислюється за формулою: Кс = (Чс-Чн)/Чзаг

К_с може змінюватися від +1 до -1. Якщо К_с наближається до 0, то це свідчить про нормальний стан групи працівників, якщо дорівнює +1, то має місце сильне їх стомлення, а при -1 — на­вантаження невтомливе.

Методом опитування групи працівників досліджується і віднов­лення працездатності, коефіцієнт якого обчислюється за формулою: К вп = (Чнр – Чнв)/ Чзаг

Відношення загального коефіцієнта стомлення до коефіцієнта відновлення працездатності характеризує ступінь трудового на­вантаження: Кстн = Кс/Квн

Оптимальною величиною цього відношення є +1. Якщо К_с,т.н > 1, то ступінь трудового навантаження не компенсується відновленням працездатності. Якщо К_стн < 1, то трудове наван­таження менше від можливого рівня.